Узагальніть отримані знання, заповнивши таблицю

Питання до підсумкового контролю

1. Педагогіка вищої школи як галузь педагогіки.

2. Готовність науково-педагогічного працівника до професійної педагогічної діяльності.

3. Педагогіка вищої школи як галузь педагогіки.

4. Завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі.

5. Зв’язок педагогіки вищої школи з іншими науками.

6. Методи наукового педагогічного дослідження.

7. Професійна освіта студентів як основна категорія педагогіки вищої школи.

8. Поняття освітнього процесу, професійної освіти як основної категорії педагогіки вищої школи.

9. Основні тенденції в галузі вищої освіти.

10. Структура вищої освіти.

11. Типи і статуси вищих навчальних закладів.

12. Форми навчання у вищих навчальних закладах.

13. Підготовка наукових і науково-педагогічних працівників.

14. Виховання як педагогічне явище.

15. Специфіка виховного процесу у ВНЗ.

16. Основні закономірності та принципи виховання студентської молоді.

17. Основні напрями виховання студентської молоді.

18. Діяльність куратора студентської групи. Імідж куратора у вищому навчальному закладі.

19. Організація процесу виховання та самовиховання в студентській групі.

20. Методи, форми, засоби, прийоми виховання.

21. Студент як суб’єкт процесу навчання у вищій школі.

22. Суперечливості та кризи студентського віку.

23.  Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності.

24. Типологічні особливості сучасних студентів.

25. Професійна «Я-концепція» сучасного студента.

26. Психолого-педагогічні особливості роботи зі студентською групою.

27. Соціалізація студента.

28. Характеристика студентського колективу. Проблеми керівництва та лідерства в студентській групі.

29. Міжособистісні стосунки в студентській групі.

30. Психологічні особливості студентського самоврядування.

31. Конфлікти і шляхи їх попередження у студентській групі.

32. Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в студентському колективі.

33. Особистість та діяльність викладача вищої школи.

34. Психологічна характеристика особистості викладача. Професійна самосвідомість викладача.

35. Особливості професійного самовизначення та становлення «Я-концепції» викладача.

36. Наукова організація праці викладача як чинник його професійного самовдосконалення.

37. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача.

38. Психологія стилів педагогічної діяльності. Типологія викладачів. Авторитет викладача.

39. Педагогічне спілкування.

40. Сутність та особливості педагогічного спілкування. Стилі педагогічного спілкування.

41.  Структура особистісно-групового педагогічного спілкування. Бар'єри в спілкуванні «викладач-студент».

42. Моделі спілкування педагога і студентів. Стратегії, прийоми, методи вирішення педагогічних конфліктів.

43. Правила педагогічного спілкування.

44. Організація освітнього процесу у вищому навчальному закладі.

45. Дидактика вищої школи як галузь педагогіки вищої школи. Сутність процесу навчання у вищій школі.

46. Структура діяльності суб'єктів навчального процесу: викладання і учіння.

47. Закономірності і принципи навчання у вищій школі. Зміст освіти у вищій школі.

48. Організаційні форми, методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі.

49. Форми організації навчання, види навчальних занять у вищій школі та методика їх проведення.

50. Методи і засоби навчання у вищій школі. Організація та методика проведення самостійної роботи студентів.

51. Організація та методика проведення практичної підготовки студентів.

52. Організація та методика проведення контрольних заходів.

53. Система моніторингу якості освіти та навчального процесу у ВНЗ.

54. Методика застосування сучасних технологій навчання у вищому навчальному закладі.

55. Диференційоване навчання як один із шляхів вдосконалення процесу навчання у сучасному вищому навчальному закладі.

56. Проблемне навчання у вищій школі як перспективний напрям розвитку творчих здібностей особистості студента.

57. Ігрові технології навчання як нестандартна форма педагогічної взаємодії.

58.  Інформаційні технології навчання як підготовка фахівця до повноцінного життя і діяльності в умовах інформаційного суспільства, комплексна перебудова педагогічного процесу, підвищення його якості та ефективності.

59. Інтерактивне навчання як активна взаємодія викладача і студентів.

Глосарій

Авторитет(лат. — влада, вплив) — визнання права викладача приймати відповідальне рі­шення, яке заслуговує повної довіри.

Адаптація— результат (і процес) взаємодії індивіда і навколишнього середовища, що забезпечує оптимальне його пристосування до життя і діяльності.

Антинаркогенне виховання – виховна діяльність, спрямована на формування у молоді несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків).

Бакалавр — це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС.

Викладання — діяльність викладача, спрямована на управління навчально-пізнавальною діяльністю студента на основі врахування об'єктивних і суб'єктивних закономірностей, принципів, методів, організаційних форм і засобів навчання.

Виписки використовуються при необхідності викладання найбільш важливих місць, фактів, цифрових даних, точного формування правил та законів.

Виховання студентської молоді – це активний процес формування впродовж навчання у вищому навчальному закладі морально-психологічної готовності самовіддано працювати за обраним фахом.

Виховання –це процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних чинників.

Дидактика (грец. — повчальний) вищої школи— галузь педагогіки вищої школи, яка розробляє теорію освіти і навчання у вищих навчальних закладах, а також виховання у процесі навчання.

Дистанційна підготовка студентів безпосередньо за місцем їх перебування (проживання) на основі використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій.

Ділова навчальна гра— навчально-практичне заняття, яке передбачає моделювання діяльності фахівців і керівників виробництва щодо вирішення складної проблеми, прийняття певного рішення, пов'язаного з управлінням виробничим процесом.

Доктор наук — це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях.

Доктор філософії — це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра.

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості.

Економічне виховання – організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури особистості.

Емоційний інтелект особистості — уміння контролювати емоції, добре розвинену інтуїцію, товариськість, незворушність у стресових ситуаціях.

Естетичне виховання – формування в особи здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності.

Закономірність виховання – стійкий, об’єктивний, істотний зв’язок у вихованні, реалізація якого сприяє ефективному розвитку особистості.

Закономірності навчання у вищому навчальному закладі— об'єктивні, стійкі та істотні зв'язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.

Заочна форма навчання – форма здобуття певного рівня вищої освіти, яка поєднує риси самонавчання та очного навчання (періодичне відвідування контактних занять).

Заочно-дистанційна форма навчання – інноваційна форма здобуття певного рівня вищої освіти без відриву від виробництва, яка реалізується на основних засадах заочної форми навчання, шляхом гармонійного поєднання таких періодів навчання, як формування самостійної діяльності студентів із засвоєння програми навчання за фахом під час їх безпосереднього перебування в університеті;

Засоби навчання – це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання.

Проблемне (грец. — задача, утруднення) навчання— дидактична система, яка ґрунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, на прийомах і методах ви­кладання та учіння з елементами наукового пошуку.

Зміст освіти — науково обґрунтована система дидактичного та методично оформленого навчального.

Імідж —створений у свідомості людей навколо емоційно забарвленого образу індивіда, що відображає їхні соціальні очікування.

Індивідуальне завдання – одна з форм самостійної роботи студентів, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення і закріплення знань, які студенти одержують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці.

Індивідуальне навчальне заняття – це організаційна форма навчального заняття, що проводиться з окремими студентами для підвищення рівня їх підготовки і розкриття індивідуальних творчих здібностей. Індивідуальні навчальні заняття організовуються за окремим графіком, затвердженим завідувачем кафедри.

Індивідуальний стиль педагогічної діяльності — це педагогічний «почерк» певного викладача, який визначає його манеру працювати, педагогічну майстерність, яка пов'язана з його педагогічними здібностями.

Індивідуально-консультаційна робота – це форма організації навчальної роботи викладача зі студентами, яка здійснюється шляхом створення необхідних умов для виявлення і розвитку індивідуальних особливостей студента на основі особистісно-діяльнісного підходу.

Колектив— найвищий рівень розвитку міжособистісних відносин у групі.

Комп’ютерна модель – це адекватна або наближена модель реального процесу або явища, реалізована комп’ютерними засобами.

Комп'ютерна (інформаційна) технологія навчання (КТН)— технологія навчання спрямована на досягнення цілей інформатизації навчання на основі застосування комплексу функціонально залежних педагогічних, інформаційних, методологічних, психофізіологічних і ергономічних засобів і методик, (створених і організованих на базі технічного й програмного забезпечення ЕОМ.

Конспект (лат. – огляд) це коротка, стисла, послідовно викладена за текстом універсальна форма запису основного змісту прочитаного, яка може супроводжуватися різними вищезгаданими записами.

Консультація – це організаційна форма навчального заняття, при якій студент одержує відповіді від викладача на конкретні запитання чи пояснення певних теоретичних положень або аспектів їх практичного застосування.

Контрольні заходи – дидактичний засіб управління навчанням, спрямований на забезпечення ефективності формування знань, умінь і навичок, використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнень до самоосвіти.

Конфлікт – це зіткнення на індивідуально-психологічному (студент-студент) або со­ціально-психологічному (група- окремий студент) рівнях конкурентних або несумісних потреб, мотивів, інтересів, дій, учинків, які конфлікти супроводжуються почуттям душевного дискомфорту, емоційної напруги, тривожності, стресу, станом когнітивного дисонансу тощо. Конфлікти виникають на діловому (предметному) та міжособистісному підґрунті.

Курсова робота (проект) – це вид наукової роботи, що передбачає самостійне дослідження студентом актуальних проблем і теоретичне їх викладення відповідно до вимог щодо оформлення результатів наукових досліджень.

Лабораторне заняття – це організаційна форма навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача проводять експерименти чи дослідження в навчальних лабораторіях з використанням відповідного навчально-методичного забезпечення, устаткування, комп’ютерної техніки з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень відповідної науки (дисципліни), набувають практичних навичок з лабораторним устаткуванням, обладнанням, комп’ютерною технікою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. 

Лекція – це основна організаційна форма проведення навчального заняття, що є логічно вивершеним, науково обґрунтованим і систематизованим викладом певного наукового чи науково-методичного питання, ілюстрованим за необхідності засобами наочності та демонстрацією результатів досліджень.

Лідер — це особистість, за якою всі інші члени групи визнають право брати на себе найвідповідальніші рішення, які торкаються їхніх інтере­сів, і визначати напрям і характер діяльності всієї групи.

Лідерство — це здатність окремої особистості (лідера) спонукати інших діяти, надихати їхню активність на певну діяльність.

Магістр — це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми.

Методичні вказівки — навчальні або виробничо-навчальні видання роз'яснень з певної теми, розділу або питань навчальної дисципліни, виду практичної діяльності.

Методологія— вчення про методи пізнання та перетворення світу, система взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих методів.

Методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача, направленої на рішення завдань виховання і розвитку студентів у процесі навчання.

Молодший бакалавр — це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 90-120 кредитів ЄКТС. Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Моральне виховання – виховна діяльність, що має на меті сформувати стійкі моральні якості, потреби, почуття, навички і звички поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Навчальні посібники— навчальні видання, що доповню­ють або частково (повністю) замінюють підручник 

Навчання студентів охоплює весь процес фахової підготовки фахівця з вищою освітою, знання якого завжди можуть бути застосовані на практиці.

Навчання як основна категорія дидактики об'єднує процеси передавання, засвоєння, збереження і застосування інформації для розв'язання конкретних дидактичних завдань.

Наукова організація праці майбутнього науково-педагогічного працівника —це вивчення складу його праці й таку її організацію, яка базується на головних положеннях педагогіки, психології, фізіології стосовно вимог до діяльності викладача вищого технічного навчального закладу, враховує можливості та вікові особливості його організму, створює сприятливі умови для його розвитку.

Наукові працівники — це особи, які за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-організаційну діяльність та мають відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання.

Науково-дослідна робота – це форма організації наукової та дослідної роботи студентів, за якої вони залучаються до активної самостійної (або під керівництвом викладача) науково-дослідної діяльності для формування наукового світогляду, розвитку науково-дослідних умінь, навичок творчого вирішення практичних завдань; це форма сприяння молодим дослідникам в опануванні методології та методів наукового пошуку.

Науково-педагогічні працівники —  це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.

Національне виховання –це виховання студентської молоді на багатовікових традиціях у дусі українського виховного ідеалу.

Оптимальне педагогічне спілкування куратора з вихованцями – це спілкування, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації студента, творчого характеру діяльності, для формування його особистості, забезпечує сприятливий психологічний клімат, попереджує створення психологічних бар'єрів, дозволяє максимально використовувати у навчальному процесі особистісні та професійні якості викладача.

Освіта – це активний процес не лише засвоєння знань, вмінь, навичок, а й процес залучення до культури суспільства і людства – власне систематизований досвід такого залучення і складає зміст педагогічної науки і педагогічної діяльності.

Освітня (освітньо-професійна чи освітньо-наукова) програма — система освітніх компонентів на відповідному рівні вищої освіти в межах спеціальності, що визначає вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою, перелік навчальних дисциплін і логічну послідовність їх вивчення, кількість кредитів ЄКТС, необхідних для виконання цієї програми, а також очікувані результати навчання (компетентності), якими повинен оволодіти здобувач відповідного ступеня вищої освіти.

Очна форма навчання – це форма здобуття певного рівня вищої освіти, яка побудована на принципі особистого спілкування студентів і викладачів в ході лекцій, під час контактних і семінарських занять в установленому розкладом обсязі.

Педагогіка вищої школи — наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

Педагогічна техніка — це вміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу.

Педагогічне спілкування – це професійне спілкування викладача зі студентами в процесі навчання і виховання.

Педагогічні здібності — комплекс якостей особистості, які відповідають вимогам педагогічної діяльності та забезпечують оволодіння цією діяльністю і досягнення у ній високих результатів.

Педагогічні працівники — це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.

Підручник — книга, яка містить основи знань з певної навчальної дисципліни, викладені на рівні сучасних досягнень науки згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Правове виховання – виховна діяльність ВНЗ, сім’ї, правоохоронних органів, спрямована на формування в молоді правової свідомості, навичок і звичок законослухняності.

Практична підготовка студента – обов’язковий компонент навчального процесу, який має за мету набуття студентом професійних навичок і вмінь для подальшого використання їх у реальних виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання і творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

Практичне заняття – це організаційна форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень науки (дисципліни) і формує вміння та навички їх практичного застосування шляхом виконання практичних завдань.

Принцип виховання – керівне твердження, яке відображає загальні закономірності процесу виховання і визначає вимоги до змісту його організації і методів.

Принципи (лат. — початок, основа) навчання — основні положення, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи.

Програма виховання — короткий виклад основних положень і цілей діяльності вищого навчального закладу щодо виховання студентів упродовж усього періоду їх навчання.

Професійна готовність науково-педагогічного працівника до педагогічної діяльності передбачає його професійну компетенцію та певну сукупність особистісних якостей і властивостей.

Професійна освіта студентів передбачає володіння загальними і професійними знаннями, виробничими уміннями і навичками згідно з профілем.

Процес виховання у ВНЗ –система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості майбутнього фахівця.

Процес навчання—це цілеспрямований процес взаємодії викладача і студента, в ході якого здійснюється навчання, виховання і розвиток студента.

Психологія вищої школи – це наука, що вивчає закономірності функціонування психіки студента як суб'єкта навчально-професійної діяльності та специфіку науково-педагогічної діяльності викладача, а також соціально-психоло­гічні особливості професійно-педагогічного спілкування та взаємин викладачів і студентів.

Психолого-педагогічна структура діяльності — система дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних завдань.

Ректорський контроль – особливий вид внутрішнього контролю рівня знань, вмінь і навичок студентів університету, метою якого є встановлення рівня ефективності використання різних форм і методів викладання науково-педагогічними працівниками наук (дисциплін); отримання інформації про характер пізнавальної діяльності, рівень самостійності та активності студентів; оцінка залишкового рівня знань із науки (дисципліни) з подальшим аналізом та узагальненням; належна підготовка для проходження ліцензійних і акредитаційних процедур і забезпечення максимально об’єктивного оцінювання знань студентів; перевірка якості навчального процесу на кафедрах і рівня викладання наук (дисциплін) окремими науково-педагогічними працівниками.

Реферат ( лат. – робити доклад, повідомляти) – це короткий виклад суттєвості змісту якої-небудь книги, теми, чи окремого питання прочитаного джерела.

Рівень домагань особистості —це прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.

Розумове виховання – цілеспрямована діяльність викладачів, кураторів із розвитку інтелектуальних здібностей і мислення людини, прищеплення культури розумової праці.

Самовиховання – свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Самооцінка— оцінка особистістю самого себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей.

Самосвідомість— усвідомлення людиною себе як особистості (своїх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця і poлі в суспільстві).

Самостійна робота – різноманітні види індивідуальної і колективної діяльності студентів, які здійснюються ними на навчальних заняттях або в поза аудиторний час за завданнями викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі.  

Семінарське заняття – це організаційна форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів і презентації на підставі індивідуально виконаних завдань.

Соціалізація особистості — процес і результат засвоєння та активно­го відтворення індивідом соціального досвіду в діяльності та спілкуванні з іншими людьми.

Ставлення до професії— це важливий психологічний чинник оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками.

Статеве виховання – складова загального процесу виховної роботи, що забезпечує правильний статевий розвиток молоді та оволодіння нормами взаємин із представниками протилежної статі, а також правильне ставлення до питань статі.

Студентство —це молодь, що проходить стадію персоналізації на основі цілеспрямованого засвоєння навчальних, професійних і соціальних функцій шляхом свідомого оволодівання професійними знаннями, уміннями й навичками, набуття професійних якостей під час навчання у вищих навчальних закладах.

Студентська академічна група — більш-менш постійна в межах навчального року сукупність студентів, що об'єднані завданням гуртової навчально-професійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один з одним.

Студентське самоврядування — це право і можливість студентів вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні вищим навчальним закладом.

Трудове виховання – процес залучення молоді до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їй виробничого досвіду, розвитку в неї творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Учіння— цілеспрямований процес засвоєння студентами знань, умінь і навичок, регламентований навчальними планами і програмами.

Фахова компетентність— здатність успішно викону­вати професійні завдання і обов'язки тієї посади, на яку людина претендує.

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямована на зміцнення здоров’я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Я-концепція(лат. — сприйняття) — динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємовідносини  зіншими людьми.

Рекомендована література

Базова

1. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін..; За ред.. З.Н. Курлянд. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 495 с.

2. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Підручник 2-е вид. – К.: Каравела, 2008. – 352 с.

3. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи. Практикум: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2008.

4. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В.Л. Ортинський – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с. – ISBN 978-966-364-820-0.

5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – 352 с. (Альма-матер).

6. А.В. Кочубей. С.С. Якубовська Педагогіка та методика викладання у вищій школі. Підручник. – Рівне: НУВГП, 2016. – 293 с.

Допоміжна

1. Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посібник / О.І. Власова. – Київ: Либідь, 2005.

2. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація: Навч. посібник. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 256 с. (Альма-матер).

3. Гончаров С.М. Основи педагогічної праці: Навч. посібник / С.М. Гончаров. – Рівне: РДТУ, 2001.

4. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – К., 1994.

5. Закон України «Про вищу освіту» (2014р.)

6. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамушенко, І.Ф. Кривонос, О.Г. Мирошник. – Київ: Вища школа, 2004.

7. Психологія : навч. посіб. / А. В. Кочубей, Б. І. Прохоров; МОНМС України, Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. - Рівне, 2011. – 221 c.

8. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 448 с. (Альма-матер).

9. Савчин М.В. Педагогічна психологія: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – 424 с. (Альма-матер).

10. Філоненко М.М. Психологія спілкування. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 224 с.

11. Якубовська С.С. Психологія і педагогіка. Навч. посібник / С.С. Якубовська. – Рівне: НУВГП, 2012. – 324 с.

Інформаційні ресурси

1. Стандарти вищої освіти за усіма рівнями вищої освіти.

2. Наукова бібліотека НУВГП – м. Рівне, вул. Олекси Новака, 75 http://nuwm.edu.ua/naukova-biblioteka (інформаційні ресурси у цифровому репозиторії ).

3. Обласна наукова бібліотека – м. Рівне, майдан Короленка, 6.