Чи є неминучим встановлення авторитарного режиму у процесі модернізації тоталітаризму?

Авторитарний – спосіб правління що базується на сильній виконавчій владі. Тоталітарний: на пануванні політичної еліти над суспільством та особою) переважно силовими засобами, збройним насильством).

Залежно від цілей виокремлюють різні види авторитаризму: Стабілізаційний - забезпечує збереження існуючого ладу Революційний – спрямований на зміну типу суспільно-політичного розвитку.

Авторитарний режим є не настільки різким у реакційних проявах як тоталітарний. Він поєднує риси як тоталітарного так і демократичного режимі, тому може бути перехідним. Найчастіше у процесі

модернізації тоталітарного суспільства встановлюють авторитарний режим, так як держави намагаються створити передумови для демократизації суспільства не встигають одразу відпрацювати механізми демократичної влади. Ліквідація тоталітарного режиму може здійснюватися „зверху” сильною авторитарною владою, яка поступово впроваджує основні демократичні засади: ринкову економіку, багатопартійність, плюралізм в усіх сферах життя, реальний розподіл влади. Навіть при встановлені та використанні демократичних методів управління можуть зберігатися елементи авторитаризму.

Цей період розвитку держави називають перехідним періодом, наприклад, він притаманний військовим політ.режимам де внаслідок переворотів, влада перейшла до військових, їх чиновників, а також для країн, що утворилися після розпаду СРСР. Разом з тим, політологи вважають, що У. від тоталітаризму відразу переходила до демократії мінуючи авторитарний режим. Хоча, на мою думку, більше авторитаризмом був період після незалежності У. (особливо „кучмізму”) - до прийняття К.1996 р. (що проголосила демократичні засади) та Помаранчевої революції. Саме авторитарна влада започатковувала перетворення, які тривають і сьогодні: демократ., економічні (лише на початку 2006 отримано статус ринкової економіки), конституційну, політичну, адміністр.-територіальну.

Чи відрізняється сучасна демократія від античної?

Термін демократія -„влада народу” відомий з Давньої Греції і у той час означав певну форму самоврядування громадян у містах-полісах(від грецьк. «народ», «влада»). Кожна історична епоха вносила свої ознаки в поняття демократії, і сьогодні С.Д. демократія значно відрізняється від А.Д., яка визначає перевагу особистих прав над суспільними, плюралізм в усіх сферах та неминучість конфлікту інтерсів, зокрема:

Ø щодо форм Д.= А.д. – лише безпосередня пряма

Ø Д. (участь у прийнятті рішень на міських зборах, та у здійсненні правосуддя чи роботі державних установ – шляхом жеребкування. Можна було зайняти одну і ту ж посаду лише на 1 рік 1 раз протягом життя); = С.д. –пряма (референдуми) та представницька (народ делегує повноваження обраним, що виражають його інтереси та приймають рiшення вiд його імені);

Ø щодо масштабів Д. = А.д.– маломасштабна поширюється тiльки на даний поліс «мiсто-державу»; =С.д. поширюється на складнi i необмеженi за розмiрами нацiональні чи багатонацiональнi держави;

Ø щодо інтересів = А. д. – моністичне уявлення що суспiльний інтepec поєднаний з iнтересами особи; = С.д. – визначає множинність інтересів i можливість виникнення конфлiктiв як норми суспiльного життя;

Ø щодо плюралізму = А.д. –вимога одностайності при прийнятті рішень, вольнодумство, фракційність засуджувалися та каралися остракiзмом - відлученням від громади, в Афінах на 10 років = С. д. – полiтичний плюралiзм i поєднання пра­ва бiльшостi на прийняття рiшень iз за­хистом права меншостi та окремого iн­дивiда на власну позицію;

Ø щодо особистих прав = А.д.– Особа «розчиняється» в громадi, її свобода ототожнюється з членством у громадi. С. д. – визнає автономність особи i захист її персональних прав

Ø щодо громадянства = А.д. – вузьке, засноване на принципі ексклюзивності – лише корінне населення чоловічої статі даного полісу = С.д. існують різні принципи набуття громадянства (за народженням, внаслідок репатріації, натуралізації, оптації)

Тоталітаризм як історичний і політичний феномен. Ознаки

Тоталітаризм = насильницьке політичне панування групи «вибраних», яких очолює «вождь» (фюрер, дуче) –=політ. режим, в якому здійснюються повний контроль і сувора регламентація з боку держави над суспільством і особами переважно силовими засобами. Особистість цілком підкорено владі. Перші погляди Т. є в теорії Геракліта, Платона, Гегеля, Ж.Руссо. Термін запровадив Мусоліні для визначення фашизму в Італії.

Класифікація тоталітарного режиму: 1.Правий тоталітарний режим – в основі лежить

національний (расовий) критерій (фашистські режими в Німеччині, Італії, Іспанії). 2. Лівий тоталітарний режим – в основі класовий критерії (сталінізм, комунізм в СРСР, маоїзм в Китаї).      Ознаки тоталіт. режиму:

- Концентрація влади в руках одного лідера чи партії, усунення народу від прийняття політичних рішень

- одна партія, що підтримує тоталітарну владу та партійний апарат і переплітається з державним апаратом

- управління за допомогою репресивних заходів, насильництва та терору

- одна офіційна загальнообов’язкова ідеологія, що доводить необхідність Т. режиму, заборона плюралізму

- підпорядкування владі інформаційного простору (лише за її дозволом), тотальний контроль за ЗМІ, встановлення цензури

- жорстке переслідування будь-якого супротиву та особистих думок, виправдовування будь якого насильства

- держава у власних інтересах розвиває культуру, мистецтво, освіту, контролює релігію, приватне життя людей

- обмежено свободу пересування, вибір професії тощо

- правові норми і закони приймаються на користь правлячої верхівки, хоча формально декларуються як призначені для народу; (заборонено все крім прямо дозволеного законом)

- відсутня правова захищеність людей, можуть застосовуватися насильство, примушення та навіть терор;

- економічною основою держави є велика власність – державна, суспільна, монополістична

- не допускається самоврядування на місцях, відсутні елементи громадянського суспільства