ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ЛЮДЯМ ІЗ ПСИХІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Підрозділи (параграфи) нумеруються арабськими цифрами. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу ставлять крапку, наприклад:

1.1. Становленняі розвиток соціальної роботи в Україні

Ілюстрації.Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом " Рисунок", яке разом із назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних. (див. додаток Е)

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, напр., "Рисунок 1.3. – Діаграма з результатами дослідження" - третій рисунок першого розділу (або див. додаток Е).

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані - на кожній сторінці, і під ними позначають : Рисунок ____, аркуш ____

Таблиці.Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць відповідно до зразку.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше або на наступній сторінці таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. На всі таблиці мають бути посилання в роботі.

Таблиця

Назва таблиці

Боковик                                           Графи (колонки)            

(заголовки рядків)

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 3.1 - перша таблиці третього розділу (або див. додаток Ж).

Кожна таблиця повинна мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої), не підкреслюючи, без крапки в кінці і вміщують над таблицею симетрично середині тексту. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Заголовна частина кожної таблиці складається з назв граф (колонок), які визначають їх зміст. Заголовки (назви) граф повинні бути короткими.

Якщо рядки таблиці або графи виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під іншою, або поруч, або переносячи таблицю на іншу сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово "Таблиця" вказують один раз у правому верхньому куті над першою частиною таблиці, над іншими частинами у лівому верхньому куті пишуть: "Продовження таблиці ____" із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, які мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Записи цифр у таблицях проводяться з дотриманням таких правил:

- у кожній із граф класи чисел повинні знаходитися один під одним;

- частини цілого повинні виражатись у десяткових дробах;

- в одній і тій же графі всі числові величини повинні мати однакову кількість десяткових знаків;

- при відсутності значущих цифр ставляться нулі, наприклад: "5,74", "3,70"; заміна повторюваних цифр або знаків не допускається; якщо в таблиці відсутні цифрові чи інші дані, то в графі ставиться прочерк.

Переліки,за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліками ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або арабську цифру з крапкою, або арабську цифру з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують з абзацного відступу, другого рівня - з відступом (п'ять знаків) відносно місця розташування переліків першого рівня.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела.При написанні курсової, дипломної, магістерської роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрації, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на літературні джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань (списком використаних джерел), виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у роботах [1-5] ...", "…у роботах [15; 32; 47]…" або цитата в тексті: "Соціальна психологія - галузь психології, що розглядає закономірності взаємодії особистості і соціуму, формування і розвиток груп [5, 25]", де перша цифра - номер джерела за переліком посилань, друга - номер сторінки джерела, на якій знаходиться цитата.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора курсової, дипломної, магістерської роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) коли автор курсової, дипломної, магістерської роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дипломної роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х.), (розбивка моя. – М.Х.).

Оформлення списку використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел.

Перелік джерел ("СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ"), які використовуються в роботі наводять після висновків, починаючи з нової сторінки.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (найбільш поширений), у хронологічному порядку. Порядкові номери описів у переліку є номерами посилань в тексті.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог міжнародних і державного стандартів з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT)”, ДСТУ 3582–97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12–93 “CИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.

Приклади оформлення бібліографічного опису наведено у Додатках И, К.

Додатки слід оформлювати як продовження роботи на наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Угорі симетрично середині сторінки малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово "Додаток " і велика літера, яка позначає додаток. Додаток повинен мати заголовок, надрукований через рядок після слова "Додаток " малими літерами з першої великої, не підкреслюючи, без крапки вкінці симетрично тексту сторінки.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, "Додаток Б" і т.д.

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатку А.

Ілюстрації, таблиці, формули, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рисунок Д.З - третій рисунок додатку Д; таблиця А.2 - друга таблиця додатку А; формула (Б. 1 ) - перша формула додатку Б.

Якщо у роботі як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у роботі без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово "ДОДАТОК " і його назву ( за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок роботи (не займаючи власної нумерації сторінок документа).