Захворювання печінки, що перебігають із підвищеною

температурою тіла, це:

 цироз печінки;

 гепатодистрофія;

 гострий паренхіматозний гепатит;

 амілоїдоз печінки.

141. У разі механічної жовтяниці в крові збільшується вміст:

 непроведеного через печінку білірубіну;

 проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

 проведеного через печінку білірубіну;

 вміст білірубіну не змінюється.

142. У разі гемолітичної жовтяниці в крові збільшується вміст:

 непроведеного через печінку білірубіну;

 проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

 проведеного через печінку білірубіну;

 вміст білірубіну не змінюється.

143. У разі паренхіматозної жовтяниці в крові збільшується вміст:

 непроведеного через печінку білірубіну;

 проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

 проведеного через печінку білірубіну;

 вміст білірубіну не змінюється.

144. Причинами паренхіматозного гепатиту є:

 гострі інфекційні хвороби;

 хронічні інтоксикації;

 анемії;

 гострі отруєння.

145. Причиною жирового гепатозу у корів є:

 висококонцентратний тип годівлі;

 згодовування неякісних кормів;

 отруєння пестицидами;

 гострі інфекційні захворювання.

Порушення білкового обміну за хвороб печінки

характеризуються:

 гіперальбумінемією;

 диспротеїнемією;

 гіпоальбумінемією;

 гіпопротеїнемією.

147. До індикаторних для патології печінки ферментів відносять:

 аспарагінову амінотрансферазу;

 альфа-амілазу;

 каталазу;

 аланінову амінотрансферазу.

148. Гломерулонефрит, це:

 запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

 запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-

Боумена;

 запалення міжканальцевої сполучної тканини;

 запалення капсули нирок.

149. Пієлонефрит, це:

 запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

. запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського- Боумена;

 запалення міжканальцевої сполучної тканини;

 запалення капсули нирок.

150. Нефроз, це:

 запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

 запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;

запалення міжканальцевої сполучної тканини;

 захворювання, яке характеризується дистрофічними змінами у

ниркових канальцях.

151. Різновиди нефрозу:

 ліпоїдний;

 токсичний,

 амілоїдний,

 некротичний.

152. Причиною протеїнурії за гломерулонефриту є:

 порушення мікрофільтрації сечі;

 гіперпротеїнемія;

 ураження базальної мембрани і ендотелію клубочків;

 дистрофія канальців.

153. Причиною протеїнурії за нефрозу є:

 порушення процесів реабсорбції білка у ниркових канальцях;

 гіперпротеїнемія;

 ураження базальної мембрани і ендотелію клубочків;

 дистрофія канальців.

154. Артеріальний кров’яний тиск підвищується за:

нефрозу;

гломерулонефриту;

 пієлонефриту;

 уроциститу.

155. Акт сечовиділення за гломерулонефриту характеризується:

 полакіурією;

 ішурією;

 странгурією;

 олігакурією.

156. Акт сечовиділення за нефрозу характеризується:

 полакіурією;

 ішурією;

 енурезом;

 олігакурією.

157. Причиною розвитку набряків у разі хвороб нирок є:

протеїнурія;

гіпоальбумінемія;

 підвищена секреція альдостерону;

 гіперальбумінемія.

158. Порція сечі, у якій знаходиться кров у разі уроциститу:

 у початковій;

 у кінцевій;

 у будь-якій;

 кров відсутня.

159. Уроцистит – це:

 запалення сечовидільного каналу;

 запалення сечового міхура;

 запалення сечоводів;

 запалення ниркової миски.

160. Гостра ниркова недостатність за нефрозу характеризується:

 олігурією, підвищенням рівня сечовини і креатиніну в крові;

 наявністю в сечі еритроцитів, лейкоцитів і циліндрів;

 наявністю в сечі білірубіну, уробіліну, глюкози;

 наявністю в сечі білка (1–5%), гіпопротеїнемією.

У разі уроциститу застосовують гексаметилентетрамін та

    фенілсаліцилат:

для зняття больового синдрому;

 для зняття набрякового і нефротичного синдрому;

 для посилення діурезу;

 для зняття запального процесу та дезінфекції сечостатевих шляхів;

Вибір дезінфекційних розчинів під час промивання сечового

міхура зумовлений:

 типом запалення;

 чутливістю мікроорганізмів;

 реакцією сечі;

 розчинністю препаратів.

163. Кількість білка в раціоні під час хвороб нирок знижують:

 у разі розвитку уремії;

 у разі збереження азотовидільної функції нирок;

 у разі збільшення вмісту сечовини і креатиніну в крові;

 у разі зниження вмісту сечовини і креатиніну в крові.

164. Причини уролітіазу:

 нестача питної води;

 надмірне фізичне навантаження;

 порушення обміну речовин;

 використання ”жорсткої” води.

165. Амінокислоти, що беруть участь в утворенні сечових каменів:

 метіонін;

 аргінін;

 лізин;

 цистин.

166. Причини хронічної гематурії ВРХ:

 інфекційні хвороби;

 підвищений радіаційний фон;

 згодовування папороті-орляка;

 карцинома сечового міхура.

167. За хронічної гематурії ВРХ розвивається анемія:

 аліментарно-дефіцитна;

 мієлотоксична;

 постгеморагічна;

 гемолітична.

168. Піурія характерна для захворювання:

 гідронефроз;

 нефрит;

 пієлонефрит;

 нефроз.

169. Ускладнення пієлонефриту:

 гломерулонефрит;

 гідронефроз;

 нефроз;

 уроцистит.

170. До діуретинів відносять:

 Нітроксолін;

 Верошпирон;

 Фуросемід;

 Уробесал.

Орган імунної системи, що визначає імунокомпетентність

Т-лімфоцитів у ссавців:

 тимус;

 селезінка;

 лімфатичні вузли;

 кістковий мозок.

172. Основний симптом геморагічних діатезів, це:

 анемія;

 лейкоцитоз;

 кровоточивість;

 блідість слизових оболонок.

Згідно з класифікацією виділяють у групу залежно від

насиченості еритроцитів гемоглобіном анемії:

нормохромну;

 постгеморагічну;

 нормоцитарну;

 регенераторну.

174. Аміачний запах сечі у разі уроциститу може бути викликаний:

 появою кетонових тіл;

 застоєм і зброджуванням сечі у сечовому міхурі;

 появою індикану;

 появою білірубіну і глюкози.

Захворювання, за якого відмічають дистрофічні зміни ниркових

   канальців і базальної мембрани клубочків називають:

 нефросклероз;

 нефроз;

 гломерулонефрит;

 пієлонефрит.

176. Дієта за нефрозу має бути:

 мала кількість білка;

 голодна;

 безсольова;

 напівголодна.

177. „Зморщена нирка” – це захворювання називається:

 нефроз;

 некротичний нефроз;

 нефросклероз;

 пієлонефрит.

178. Менінгоенцефаліт, це:

 запалення речовини головного мозку;

 запалення оболонок головного мозку;

 запалення речовини і оболонок головного мозку;

 запалення речовини і оболонок спинного мозку.

179. Етіологія менінгоенцефаліту:

 стрес;

 гострі інфекційні хвороби;

 травми черепа;

 гострі отруєння.

180. Основний ланцюг патогенезу теплового перегрівання:

 підвищення збудливості ЦНС;

 збільшення теплоутворення і зменшення тепловіддачі;

 зниження збудливості ЦНС;

 нагромадження токсичних продуктів в організмі.

181. Стрес, це:

 адаптативна відповідь організму на дію надмірних подразників;

 підвищення збудливості ЦНС;

 зниження збудливості ЦНС;

 розлади психічного стану.

182. За розвитку стресу порушується функція:

 надниркових залоз;

 підшлункової залози;

 щитоподібної залози;

 гіпофіза.

183. До стрес-протекторів відносять:

 наркотики;

 Аміназин;

 Глюкозу;

 кортикостероїди.

Захворювання, що характеризується періодично виникаючими

Нападами судом на фоні втраченої свідомості (рефлексів),

називають:

 неврозом;

 активною гіперемією головного мозку;

 епілепсією;

 еклампсію.

185. В основі розвитку справжньої епілепсії лежать:

 дистрофічні зміни в головному мозку;

 зміни співвідношення між процесами збудження і гальмування

в головному мозку;

 запалення кори головного мозку;

 підвищення електричної активності головного мозку.