Симптоматична терапія під час лікування тварин, хворих

на катаральну бронхопневмонію передбачає застосування:

 новокаїнових блокад;

 відхаркувальних препаратів;

 вітамінів;

 серцевих препаратів.

Патогенетична терапія під час лікування тварин, хворих

на катаральну бронхопневмонію передбачає застосування:

 новокаїнових блокад;

 відхаркувальних препаратів;

 вітамінів;

 імуностимулювальних препаратів.

99. Концентрація аміаку для телят 1-2-місячного віку має бути:

 не більше 10 мг/м³;

 не більше 15 мг/м³;

 не більше 20 мг/м³;

 не більше 5 мг/м³.

100. Для профілактики респіраторних хвороб застосовують:

 неспецифічний імуноглобулін;

 ізогемотерапію;

 інтерферонотерапію;

 сироватку крові тварин-реконвалесцентів.

У хворого коня рухи грудної клітки симетричні, коробковий звук

Під час перкусії, ослаблене везикулярне дихання, каудальна межа легень зміщена назад. Запальний жолоб. Поставити діагноз.

 гідроторакс;

 інтерстиціальна емфізема легень;

 альвеолярна емфізема легень;

 бронхіт.

102. Причинами альвеолярної емфіземи є:

 тривале надмірне фізичне навантаження;

 пневмоторакс;

 серцева недостатність;

 бронхіт.

103. За альвеолярної емфіземи дихальна поверхня легень:

 не змінюється;

 зменшується;

 збільшується;

 утворюються ателектази.

104. Типовими симптомами альвеолярної емфіземи є:

 патологічне бронхіальне дихання;

 коробковий звук під час перкусії грудної клітки;

 збільшення задньої межі легень;

 зменшення задньої межі легень.

Для лікування тварин, хворих на альвеолярну емфізему легень,

застосовують:

 протимікробні препарати;

 бронхолітики;

 протиалергічні препарати

 новокаїнові блокади.

106. Основна причина виникнення плевриту в тварин, це:

 ускладнення перикардиту

 попадання в дихальні шляхи сторонніх речовин

 некваліфіковане введення лікарських речовин

 ускладнення пневмонії

107. Типові симптоми плевриту:

 грудний тип дихання;

 шуми тертя або плескоту;

 хрипи;

 горизонтальна лінія притуплення перкусійного звуку.

Плеврит відрізняється від перикардиту за наступними

симптомами:

 шуми за плевриту співпадають із вдихом і видихом;

 шуми за плевриту співпадають із систолою або діастолою;

 шуми за плевриту однобічні;

 шуми за плевриту двобічні.

109. Стоматит:

 запалення слизової оболонки ротової порожнини;

 запалення слизової оболонки глотки;

 запалення навкологлоткових мигдаликів;

 виразки язика.

110. Фарингіт:

 запалення слизової оболонки ротової порожнини;

 запалення слизової оболонки глотки;

 запалення глотки,   навкологлоткових мигдаликів і м’якого

піднебіння;

 запалення м’якого піднебіння.

111. Для видалення сторонніх тіл зі стравоходу застосовують:

 зонд Черкасова;

зонд з мандреном і оливою;

 ЗМВ-1;

 двопетлевидний зонд Хохлова.

112. У рубці під дією мікроорганізмів утворюються:

 молочна кислота;

 хлоридна кислота;

 ЛЖК (КЖК);

 оцтова кислота.

113. рН вмісту рубця в нормі становить:

 6,8 – 7,2

 6,0 – 6,5;

 7,5 – 8,0;

 5,5 – 6,0.

114. Частота скорочень рубця у ВРХ в нормі за 5 хвилин становить:

 3 –5;

 5 – 8;

 8 – 12;

 12 –16.

Один із найбільш постійних симптомів хвороб системи травлення

у великої рогатої худоби, це:

 тимпанічний звук у ділянці рубця;

 розлади відрижки;

 пригнічення загального стану;

 розлади жуйки.

Румінаторні препарати, що застосовують для лікування гіпотонії

рубця:

 Атропіну сульфат;

 Настойка кореневища білої чемериці;

 Аміридину гідрохлорид;

 Натрію сульфат.

117. Причини ацидозу вмісту рубця:

 згодовування великої кількості бобових концентратів;

 згодовування великої кількості злакових концентратів;

 згодовування карбаміду;

 згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.

118. Причини алкалозу вмісту рубця:

 згодовування великої кількості бобових концентратів;

 згодовування великої кількості злакових концентратів;

 згодовування карбаміду;

 згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.

119. Причини травматичного ретикуліту:

 травми сітки з боку грудної клітки;

 попадання гострих металевих предметів у сітку;

 згодовування грубих, жорстких кормів;

 згодовування мучнистих кормів.

Основним сприяючим фактором розвитку травматичного

ретикуліту є:

 гіподинамія;

 гіпотонія передшлунків;

 спотворення смаку;

 тривале голодування.

121. Для визначення болісності сітки використовують:

надавлювання на мечоподібний хрящ;

 перкусію в ділянці 8–10 міжреберних проміжків;

 збирання шкіри в складку на задньому схилі холки;

 проводку тварини.

122. Гастрит за характером ексудату буває:

 гіперацидний

 катаральний

 гіпоацидний

 фібринозний.

123. Основний патогенетичний механізм гіперацидного гастриту, це:

 зниження активності пепсиногену;

 посилення перистальтики кишечнику;

 пілороспазм;

 збільшення кількості вільної соляної кислоти.

124. Причини первинної тимпанії:

 згодовування зеленої маси бобових;

 закупорення стравоходу;

 напування тварин холодною водою після годівлі;

 гіпотонія передшлунків.

125. За характером газоутворення тимпанія буває:

 простою;

 пінявою;

 комбінованою;

- вуглекислою.

126. Причиною загибелі тварин за тимпанії є:

 серцева недостатність;

 асфіксія;

 розрив діафрагми;

 перитоніт.

127. Протибродильні препарати, що застосовують за тимпанії, це:

 Іхтіол;

 свіже молоко;

 Тимпанол;

 молочну кислоту.

128. До хвороб із синдромом колік та явищами перитоніту відносять:

 розширення шлунка;

 інвагінацію кишечнику;

 катаральну ентералгію;

 тромбоемболічні коліки.

129. До хвороб із синдромом колік без явищ перитоніту відносять:

 метеоризм кишечнику;

 заворот кишечнику;

 хімостаз;

 інвагінацію кишечнику.

У коня втрачений апетит, швидко наростають симптоми колік

під час зондування виділяються гази, перистальтика тонкого кишечника відсутня, жовтушність кон’юнктиви. Діагноз:

 копростаз;

 заворот товстих кишок;

 хімостаз;

 катаральна ентералгія.

Лікарські препарати, що є першочерговими для усунення спазму

Кишечнику за катаральної ентералгії, це

 Глауберова сіль;

 Атропіну сульфат;

 Гексаметилентетрамін;

 Но-шпа.

132. Основним ланцюгом патогенезу первинного розширення шлунка є:

 зменшення виділення соляної кислоти;

 пілороспазм;

 посилене газоутворення;

 серцева недостатність.

133. Для лікування розширення шлунка застосовують:

 зондування;

 ферменти;

 спазмолітики;

 очисні клізми.

134. Для лікування катаральної ентералгії застосовують:

 Анальгін;

 Атропіну сульфат;

 зондування;

 молочну кислоту.

135. Характерними для патології печінки є синдроми:

 жовтяниця;

 анемія;

 холестаз;

 лейкоцитопенія.

136. Ліпотропну дію мають лікарські препарати:

 Ліпомід;

 Дипромоній;

 Метіонін;

 Гексаметилентетрамін.

Захворювання печінки, що може ускладнюватись розвитком

асциту:

 гнійний гепатит;

 цироз;

 гепатодистрофія;

 амілоїдоз.

138. Жовчогінну дію мають:

 аскорбінова кислота;

 алохол;

 глюкоза 40% розчин;

 атропіну сульфат.

Препарати, що застосовують як гепатопротектори під час

патології печінки, це:

 Папаверин;

 Есенціале;

 Вітогепат;

 Піпольфен.