Періодичність проведення диспансеризації на племінних молочних

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ

ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

з навчальної дисципліни „Внутрішні хвороби тварин”

Для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня

„Бакалавр” напряму „Ветеринарна медицина” (6.110101)

2011

1. Етіотропна терапія спрямована:

на усунення причини хвороби;

 на механізм розвитку хвороби;

 на підвищення неспецифічної резистентності;

 на поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.

2. Патогенетична терапія спрямована:

 на поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі;

 на механізм розвитку хвороби;

 на усунення причини хвороби;

 на нормалізацію функцій нервової системи.

3. Замінна терапія спрямована:

на поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі;

 на механізм розвитку хвороби;

 на усунення причини хвороби;

 на нормалізацію функцій нервової системи.

4. До етіотропної терапії відносять:

 новокаїнові блокади;

 протимікробну терапію;

 пробіотикотерапію;

. протеїнотерапію.

5. До патогенетичної терапії відносять:

 імуностимулювальну терапію;

 інтерферонотерапію;

 новокаїнові блокади;

 жарознижувальні препарати.

6. До замінної терапії відносять:

 гемотрансфузію;

 протеїнотерапію;

 вітамінотерапію;

 пробіотикотерапію.

7. До жиророзчинних вітамінів відносяться:

тіамін;

 токоферол;

 ціанокобаламін;

 ергокальциферол.

8. До водорозчинних вітамінів відносять:

 ретинол;

 рибофлавін;

 філохінон;

 нікотинову кислоту.

9. Протеїнотерапія включає:

 гемотерапію;

 тканинну терапію;

 органотерапію;

 серотерапію.

10. До протеїнотерапії не відноситься:

 лізатотерапія;

 органотерапія;

 лактотерапія;

 серотерапія.

11. Парентерально введені білкові препарати проявляють свою дію:

 загально;

 комплексно;

локально;

 вибірково.

12. Терапевтична фаза під час застосування протеїнотерапії характеризується:

 зниженням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну;

 підвищенням температури тіла;

 гіпотонією передшлунків;

 збільшенням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну.

13. Протеїнотерапія протипоказана у разі:

 пневмонії;

 артриті;

 інфекційних захворюваннях із гострим перебігом;

 гіпопластичній анемії.

14. До гемотерапії відносять:

 гемотрансфузію;

 аутогемотерапію;

 ізогемотерапію;

 гетерогемотерапію

15. Суть аутогемотерапії:

 Введення крові від однієї тварини;

 введення крові різних тварин у межах одного виду;

 введення крові тварин різних видів;

 гемотрансфузія.

16. Суть ізогемо- (гомогемо-) терапії:

 введення крові від однієї тварини;

 введення крові різних тварин у межах одного виду;

 введення крові тварин різних видів;

 гемотрансфузія.

17. Суть гетерогемотерапії:

 введення крові від однієї тварини;

 введення крові різних тварин у межах одного виду;

 введення крові тварин різних видів;

 гемотрансфузія.

18. Механізм дії тканинних препаратів полягає:

 в утворенні біогенних стимуляторів;

 у дії на біологічно активні точки;

 в утворенні гістаміноподібних речовин;

 у нормалізації функцій нервової системи.

19. До тканинних препаратів відносять:

 Екстракт алое;

 Катозал;

 Алохол;

 РБС.

20. До органопрепаратів відносять:

 Камполон;

 РБС;

 Лідазу;

 Катозал.

21. До лізатопрепаратів відносять:

 Панкреатин;

 АСД;

 Гідролізин Л-130;

 Сирепар.

22. Механізм дії новокаїнових блокад полягає:

 у перериванні больового імпульсу від патологічної ділянки до

нервової системи;

 стимуляції процесів збудження у ЦНС;

 стимуляції процесів гальмування у ЦНС;

 знеболювальному ефекті.

23. Протипоказано застосування новокаїнової терапії у разі:

 плевриту;

 бронхопневмонії;

 гострих серозних, катаральних і гнійних маститах;

 серцево-судинної недостатності.

24. За гострого перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:

 бактеріостатичні препарати;

 бактерицидні препарати;

 препарати пролонгованої дії;

 важкорозчинні препарати.

Введення якого лікарського препарату значно знижує

знеболювальну властивість новокаїну:

 Канаміцину;

 Еритроміцину;

 Сульфаніламідів;

 Бензилпеніциліну.

Новокаїнові блокади, що застосовують для лікування хвороб

органів дихання:

надплевральну;

 зірчастого вузла;

 паранефральну;

 інтраплевральну.

27. Суть пробіотикотерапії:

 застосування протимікробних препаратів;

 застосування штамів симбіонтних мікроорганізмів, які попереджають розвиток дисбактеріозу;

 застосування імуностимуляторів – продуктів життєдіяльності мікроорганізмів;

 застосування препаратів, які стимулюють ріст ендогенних корисних мікроорганізмів.

Штами мікроорганізмів, що використовують для виготовлення

пробіотиків:

лактобактерії;

сальмонели;

біфідумбактерії;

ешерихії.

Солі мікроелементів, якими збагачують корми у разі хвороб

кровотворної системи (вкажіть найбільш повну відповідь):

кобальту, міді, заліза;

 фосфору, заліза, фтору;

 натрію, магнію, заліза;

 цинку, натрію, міді.

30. Дієтотерапія – це:

 метод лікування за допомогою спеціального набору вітамінів;

 лікування за допомогою спеціально організованої годівлі хворих тварин;

 лікування тварин за допомогою спеціальних умов утримання;

 метод лікування за допомогою дієтичного режиму.

31. Фізіотерапія відноситься до:

 симптоматичної терапії;

 патогенетичної терапії;

 терапії, яка регулює нервово-трофічні функції;

 рефлексотерапії.

32. Методи фізіотерапії, які відносяться до електротерапії:

 гальванотерапія;

 фарадизація;

. ультразвукотерапія;

 дарсонвалізація.

33. Джерелами ультрафіолетового опромінення є:

 лампи інфраруж;

 еритемно-увіолеві лампи;

 ртутно-кварцеві лампи;

 лампи солюкс.

34. Найбільш виражена біологічна дія ультрафіолетових променів:

 довгохвильових;

 короткохвильових;

 середньохвильових;

 змішаних.

35. Ультрафіолетове опромінення протипоказане у разі:

 Д-гіповітамінозу;

 екземи;

 бронхітів;

 кахексії.

36. Дія інфрачервоних променів ґрунтується на:

 тепловому ефекті;

 стимуляції синтезу вітаміну D;

 бактерицидному ефекті;

 стимуляції еритроцитопоезу.

37. Інфрачервоні промені застосовують під час:

 лікування мокрих екзем;

 гнійно-гнильних процесів;

 геморагічних діатезів;

 гострої стадії запальних процесів.

38. Під дією ультрафіолетового опромінення у шкірі утворюється:

 ергокальциферол;

 25 (ОН) D₃

 холекальциферол;

 токоферол.

39. Метод, що відноситься до механотерапії:

масаж;

 ультразвук;

 моціон;

 електростимуляція.

40. Етапи диспансеризації:

 діагностичний;

 проведення протиепізоотичних заходів;

 профілактичний;

 проведення лабораторних досліджень крові.

Періодичність проведення диспансеризації на племінних молочних

фермах:

 щомісячно;

 один раз у 6 місяців;

 щоквартально;

 за необхідністю.

42. Показниками енергетичної поживності раціонів є:

 забезпеченість цукром;

 забезпеченість кормовими одиницями;

 забезпеченість обмінною енергією, вираженою у мДж;

 цукро-протеїнове співвідношення.

43. Структура раціону це:

 співвідношення окремих груп кормів за протеїновою поживністю;

 співвідношення окремих груп кормів за вуглеводною поживністю;

 співвідношення окремих груп кормів за ліпідною поживністю;

 співвідношення окремих груп кормів за енергетичною поживністю.

44. рН якісного силосу має бути:

 3,8 – 4,2;

 3,5 – 3,7;

 4,3 – 4,5;

 3,9 – 4,1.

45. Індикатором гниття силосу є;

 оцтова кислота;

 молочна кислата;

 масляна кислота;

 валеріанова кислота.

46. Міокардит – це:

 запалення папілярних м’язів, хорд та клапанного апарату серця;

 запалення серцевого м’яза;

 запалення серцевої сумки;

 дистрофічні зміни міокарда.

47. Етіологія міокардиту:

 інфекційні та інвазійні хвороби;

 отруєння, стрес, емоційно-фізичні перенавантаження;

 алергічні, аутоімунні ураження;

 всі перераховані фактори.

48. У першу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:

 не змінюється;

 підвищується;

 знижується;

 розвивається екстрасистолія.

49. У другу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:

 не змінюється;

 підвищується;

 знижується;

 виникають блокади серця.

50. За міокардиту у першу стадію АКТ:

 підвищується систолічний;

 підвищується систолічний і діастолічний;

 знижується систолічний;

 підвищується діастолічний.

51. Тони серця за міокардиту у першу стадію:

 посилюються;

 не змінюються;

 акцентується перший тон;

 акцентується другий тон.