Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
КОНСПЕКТ УРОКУ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИСтр 1 из 6Следующая ⇒
ВСТУП Одним із засобів успішної підготовки студентів до роботи у сфері фізичної культури є навчально-педагогічна практика, яка проходить в умовах, максимально наближених до професійної діяльності. Навчально-педагогічна практика студентів є формою організації навчального процесу, дозволяє познайомитися з майбутньою професійною діяльністю, оволодіти професійними вміннями та навичками, досвідом педагогічної роботи. Навчально-педагогічна практика є найважливішою ланкою в системі професійної підготовки педагога: вчителя з фізичної культури, тренера, інструктора з видів спорту. У системі вищої фізкультурної освіти вона є основою для набуття відповідних навичок і вмінь у майбутній професійній діяльності. Мета навчально-педагогічної практики: формування професійних умінь студентів з організації навчально-виховного процесу з фізичної культури в освітніх установах. Завдання навчально-педагогічної практики: - поглиблення та закріплення теоретичних знань студентів; - розвиток потреби в педагогічному самоосвіті та постійному самовихованні; - виховання і закріплення інтересу до професії вчителя фізичної культури; - виховання професійно значущих якостей особистості майбутнього вчителя; - формування та розвиток професійних умінь і навичок; - вивчення досвіду роботи з фізичного виховання в загальноосвітніх школах; - формування творчого, дослідницького підходу до педагогічної діяльності. Студенти проходять педагогічну практику в освітніх установах в терміни, передбачені навчальним планом факультету УФКС. Навчально-педагогічна практика включає в себе ряд завдань які виконуються в певній послідовності. Протягом перших тижнів студенти спостерігають за практичною роботою вчителя і працюють в якості помічників вчителя фізичної культури. Потім протягом решти тижнів практиканти працюють самостійно. В остаточному підсумку кожен із студентів повинен провести контрольний урок. Під час проходження навчально-педагогічної практики студент зобов’язаний: - дотримуватись внутрішнього розпорядку школи, прислухатись до порад директора школи, керівника практики, вчителів, методистів, а також бригадира групи практикантів; - проявляти ініціативу і творчість під час проведення навчально-виховної і спортивно-масової роботи; - в установлений розкладом день працювати не менше 6 годин у школі, проводити позакласну і виховну роботу в інші дні за розкладом і планом роботи класу; - своєчасно виконувати індивідуальний план, подавати на перевірку документацію відповідно до графіка, установленого методистами кафедри; - подавати комплекси фізичних вправ, фрагменти конспекту уроку завчасно, до проведення уроку; - здати залікову документацію з навчально-педагогічної практики не пізніше, ніж за три дні до її закінчення. В разі порушення дисципліни або вимог керівників студент може бути звільнений від практики і відправлений в деканат для остаточного вирішення його питання. Студентам, які пропустили з поважної причини частину практичних занять і не виконали індивідуальний план, педагогічна практика продовжується на відповідний строк без відриву від навчальних занять в університеті. Студентам, які пропустили частину занять з навчально-педагогічної практики без поважних причин, знижується оцінка на відповідну кількість балів, а тим, хто пропустив більше 50% днів навчально-педагогічної практики, вона не визнається. Студентів, які не пройшли навчально-педагогічну практику, а також робота яких визнана незадовільною, не переводять на наступний курс або відраховують з університету.
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ПЕРІОД НАВЧАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ Оцінка навчально-педагогічної практики визначається відповідно до таких критеріїв: «Відмінно» — усі види робіт проведені на високому науково-методичному рівні. Раціонально застосовувалися різні методи навчання, прийоми організації й активізації учнів, підтримувалась належна дисципліна. «Добре» — навчальна та позакласна робота на хорошому науковому рівні. Недостатньо ефективно вирішувались окремі завдання практики, були незначні помилки в побудові й проведенні заходів. «Задовільно» — студент у період навчально-педагогічної практики недостатньо ефективно застосував методи і прийоми навчання, слабо активізував діяльність учнів, не завжди знаходив з учнями спільну мову, під час аналізу занять або заходів не бачив своїх помилок і недоліків, недбало підготував документацію планування та звітності. «Незадовільно» — під час навчально-педагогічної практики студент систематично допускав серйозні помилки у підборі методів і засобів для розв’язання оздоровчих, навчальних і виховних завдань, не забезпечувалась належна дисципліна учнів, студент некритично, безвідповідально ставився до своєї роботи. Підсумки практики підводяться на захисті, де враховується не тільки якість виконання індивідуального плану, але й дисциплінованість, організованість, ініціатива, творчість студента, його педагогічні нахили, бажання надати допомогу в роботі школи.
КОНСПЕКТ УРОКУ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ План-конспект уроку фізичної культури складається з метою чіткого розподілу часу по частинах уроку, визначення основних педагогічних завдань, засобів фізичного виховання, дозування фізичного навантаження, детально продуманих методичних прийомів, форм і способів організації діяльності учнів на майбутньому уроці. До кожного уроку студент-практикант повинен завчасно підготувати план - конспект уроку. Після перевірки він затверджується методистом або вчителем фізичної культури. Без затвердженого конспекту практикант до проведення уроку не допускається. Написання плану-конспекту уроку фізичної культури починається із визначення конкретних педагогічних завдань, які конкретизуються на основі графіка навчально-виховної роботи і календарного плану. На кожний урок рекомендується ставити, як правило, від двох до чотирьох завдань. Чим старші школярі, тим кількість завдань, у зв’язку з їх складністю, зменшується. Завдання уроку повинні ставитись конкретно і формулюватись у наказовій формі: - вчити, наприклад «Вчити техніці бігу на 30 м»; - закріпити (завдання яке реалізується коли на попередньому уроці щось вивчалося, для закріплення техніки виконання), наприклад «Закріпити техніку бігу на 30 м»; - повторити (завдання, яке використовується для відтворення рухливих умінь та навичок у повторі вивчених тем учбового процесу), наприклад «Повторити техніку човникового бігу 4х9 м». У цьому випадку техніку човникового бігу ми вивчили восени, а повторюємо її весною; - сприяти, наприклад «Сприяти розвитку м’язової сили вправами з гантелями»; - удосконалювати наприклад «Удосконалити техніку стрибка із розбігу». Крім завдань у плані - конспекті уроку зазначається для якого класу він складений, дата проведення, місце проведення, потрібний інвентар і обладнання. Конспект уроку складається з граф: 1. Частина уроку. 2. Зміст уроку. 3. Дозування. 4. Організаційно - методичні вказівки (ОМВ). У першій графі вказуються частини уроку: підготовча, основна і заключна. Вони позначаються відповідно — I, II і III. У графі «Зміст уроку» дається перелік усіх підвідних, підготовчих, основних, контрольних та інших вправ, які використовуються для розв’язання поставлених завдань. Якщо використовуємо рухливу гру, то у цій графі записуємо лише зміст гри. У графі «Дозування» вказується час виконання вправ (в секундах чи хвилинах) або кількість повторень вправи (у разах, метрах і т. п.). Зміст графи «Організаційно-методичні вказівки» повинні відображати: спосіб шикування, розташування місць занять, напрямок і спосіб переходу від однієї частини заняття до іншої, забезпечення страхування. Тут вказується, на що звернути увагу під час виконання вправ чи завдань уроку. У цій графі дається повний текст теоретичного повідомлення. Якщо на уроці передбачено проведення рухливої ігри, то ОМВ вказуються – підготовка до гри, правила та підведення підсумків гри. Методичні вказівки сприяють правильному виконанню вправ, своєчасному використанню технічних засобів, дозволяють уникнути помилок. При проведенні уроку велике значення для вчителя має своєчасне попередження, виявлення та виправлення помилок. До помилок слід відносити неправильні рухи і рівним чином ті рухи, які в міру оволодіння руховим дією стають малоефективними. Загальноприйнятої класифікації рухових помилок поки не створено. Найбільш поширеною є класифікація, запропонована В.В.Беліновічем. Автор запропонував парну угруповання полярних помилок, в якій кожна пара має власну ознаку. Помилки в конкретних рухових діях (наприклад, згинання ніг в колінних суглобах при нахилі вперед) і помилки загальні (наприклад, погана постава при всіх загально-розвиваючих вправах). Помилки окремі і комплексні. Окремі помилки зустрічаються рідко, принаймні, на перших кроках навчання. Такі помилки, якщо вони не надто грубі, не є великою перешкодою в навчанні. Набагато частіше спостерігаються комплексні помилки, так як руху, складові рухове дію, взаємопов'язані, і поява однієї помилки тягне за собою іншу. Помилки неавтоматизовані і автоматизовані. Перші помилки найчастіше спостерігаються на початку освоєння дії. Усунення їх при правильній методиці навчання не представляє великих труднощів, багато з них самі по собі зникають. Автоматизовані помилки виникають в результаті багаторазового повторення неправильних рухів. Такі помилки мають стійкий характер і з великими труднощами піддаються виправленню. Іноді доводиться тимчасово припиняти повторення даної дії, щоб надалі, коли кілька згаснуть утворилися нервові умовні зв'язки, спробувати по-новому підійти до вирішення невдалої рухової задачі. Помилки істотні (грубі) і незначні (дрібні). Першими вважаються помилки, що спотворюють основу техніки рухової дії. їх необхідно якомога швидше усувати, оскільки вони найбільше заважають навчанню. Дрібні помилки характерні для окремих частин дії. До таких помилок можна ставитися поблажливо, але за умови, якщо вони не повторюються. Перетворившись на звичні, навіть незначні помилки будуть перешкодою в технічному вдосконаленні. Помилки типові й нетипові. Деякі рухові помилки, що зустрічаються найчастіше, мають масовий, типовий характер. Типовими можуть бути помилки зі всіх описаних вище категорій. Поява таких помилок можна заздалегідь передбачити. Наприклад, у бігу дітей на коротку дистанцію типові наступні помилки: при старті - високе піднімання таза, при бігу на дистанції - надмірний нахил тулуба вперед і ін. Причини помилок. - неправильне розуміння учнем завдання навчання; - недосконалість проекту рішення задачі, в тому числі невідповідність його м'язових відчуттях; - недостатня загальна фізична підготовленість; - невпевненість у своїх силах, відсутність рішучості; - негативний вплив раніше вивчених дій; - порушення вимог до організації уроку, провідне, зокрема, до передчасного стомлення; - недостатня кваліфікація вчителя, погане володіння дидактичним матеріалом; - невідповідність місць занять, спортивного інвентарю та обладнання педагогічним вимогам. Основні правила виправлення помилок: 1. Помилка повинна бути зрозуміла учнем. Усвідомленню причини і характеру помилки сприяють повторні пояснення і показ вправи, промовляння та замальовки рухової дії, консультації з товаришами по заняттю. 2. Помилки слід виправляти не всі відразу, а послідовно, за ступенем їх значимості. Рухові помилки часто утворюються за принципом ланцюжка: одна помилка породжує іншу, утворюючи причинно-наслідковий ланцюг. Наприклад, помилка в напрузі м'язів може викликати помилки в швидкості і амплітуді рухів. Виправлення помилок слід починати з найбільш важливих, так як від них часто залежить поява і всіх другорядних помилок. Наприклад, помилки у фінальних зусиллях залежать, як правило, не від помилок в заключному русі, а від узгодженості ланок цілісного рухового акта. До найбільш важливих помилок відносяться ті, які порушують основу техніки. 3. Вказівку вчителя про виправлення помилки повинно відповідати можливостям учня в даний момент. 4. Раптова поява, здавалося б, зниклих помилок вимагає періодичного використання тих підвідних вправ, за допомогою яких дана помилка виправлялася. Подібне прояв помилок особливо часто спостерігається при виконанні дії в новій, складній обстановці. 5. Неприпустимо показувати вчинені учнем помилки в перебільшеному вигляді. Способи виправлення помилок повинні бути спрямовані, насамперед, проти причин, що викликають помилки, а не проти самих помилок. До таких способів відносять: - повторення пройденого навчального матеріалу; - застосування підвідних і підготовчих вправ; - зміна умов виконання вправи таким чином, щоб це стимулювало правильне виконання (наприклад, ввести розмітку розбігу при неправильній довжині кроків); - зміна техніки (акцентування, перебільшення, уповільнене виконання вправи). При проведенні уроків фізкультури студенти-практиканти зазнають труднощів у підборі фізичних вправ; складанні з них комплексів, які виконуються у підготовчій частині уроку. Нагадаємо, що організм людини не може зразу включитися у роботу на високому функціональному рівні. Виконання спочатку уроку комплекси загально-розвиваючих вправ підвищує обмін речовин, активізує діяльність дихальної і серцево-судинної систем, підвищує збудження нервової системи, збільшує еластичність м’язів і зв’язок. В залежності від завдань уроку добираються комплекси фізичних вправ. При відборі вправ враховуються також погодні умови, місце проведення, наявність інвентарю та обладнання, вікові особливості дітей. Студентам необхідно частіше відновлювати загально-розвиваючі вправи, використовувати гантелі, гімнастичні палиці, скакалки, набивні м’ячи і т. п. Це підвищує інтерес школярів до виконання фізичних вправ. Але при написанні загально-розвиваючих вправ необхідно знати Правила скорочення – правильне використання правил скорочень дозволяє легше сприймати легку запис гімнастичних вправ залишає її при цьому точною та однозначною. Гімнастична термінологія – це система термінів для краткого та точного визначення використання гімнастичних понять, предметів, вправ. Термін – кратка условна назва рухових дій. Умовно терміни ЗРВ можна розділити на сім груп: І. СТІЙКИ - основна стійка (о.с.); - сомкнута стійка; - стійка на вшпиньках; - узка стійка; - стійка ноги нарізно: - широка стійка; - стійка навхрест правою (лівою); - стійка в лінію правою (лівою); - стійка ноги нарізно правою (лівою); - стійка на колінах; - стійка на правому (лівому) коліні. ІІ. ПОЛОЖЕННЯ РУК Основні положення віпрямленних рук: - руки вниз; - руки вперед; - руки в гору; - руки в сторони; - руки назад; Проміжні положення рук: - руки вниз-вперед; - руки вниз-в сторони; - руки вниз-назад; - руки вперед в сторони; - руки в гору-в сторони: - руки в гору-назад. Положення зігнутих рук: - руки на пояс; - руки перед грудьми; - руки перед собою; - руки на голову; - руки над головою; - руки за голову; - руки за спину; - руки до плечей; - зігнувши руки вперед; - зігнувши в сторони; - зігнувши руки назад. ІІІ. ВИПАДИ - випад правою (лівою); - глубокий випад правою (лівою); - випад в право ( вліво); - випад вправо (вліво) з нахилом; - нахильний випад вправо (вліво). IV. НАХИЛИ - нахил; - нахил прогнувшись; - нахил вправо (вліво); - нахил назад; - нахил с захватом. V. ПРИСІДИ, НАПІВПИСІДИ - напівприсід; - напівприсід на правій (лівій); - круглій напівприсід; - напівприсід з нахилом (старт плавця) - присід - присід на правій (лівій). VI. СІДИ - сід; - сід ноги нарізно; - сід зігнувши ноги; - сід углом; - сід зігнувшись; - сід зігнувшись з захватом; - сід на пятах; - сід на правій (лівій) пяті; - сід на правому (лівому) стегні. VІІ. УПОРИ - упор сидячи позаду; - упор сидячі позаду ноги нарізно; - упор сидячи позадузігнувши ноги; - упор сидячи позаду углом; - упор сидячи позадупередплічах; - упор лежачи позаду; - упор лежачи позадупередплічах; - упор лежачи; - упор лежачи на передплічах; - упор лежачи на стегнах; - упор лежачи на стегнах та на передплічах; - упор стоячи на колінах; - упор стоячи на правому (лівому) коліні; - одноіменний упор стоячи на правому (лівому) коліні; - різноіменний упор стоячи на правому (лівому) коліні. Отже при запису гімнастичних вправ не використовуються наступні терміни: 1. Положення тулуба, які передбачені гімнастичним виконанням: - ноги разом та випрямленні – у В.п.; з’єднання ніг при виконанні стрибків у стійку ноги разом; - руки донизу та прямі та прямі не вказуються у В.п.; - носки відтягнуті коли у безопорному положенні; 2. Положення та напрямок найбільш природні, звичні та зручні: - попереду в упорах; - дугами в перед при рухах рук; - кінцеве положення якщо воно є звичайним для закінчення тієї чи іншої вправи. 3. Деякі ланки тулуба: - тулуб не вказується при виконі нахили вправо, вліво повороти праворуч, ліворуч; - спосіб який передбачений технікою виконання: групировка при виконанні перекид, сальто. Записуючи загально-розвиваючі вправи слід вказувати: вихідне положення (В. п.); назву руху (присід, поворот, нахил ) ; напрямок руху (назад, уліво); кінцеве положення. Наприклад: В. п. – стійка ноги нарізно, руки за голову: 1. нахил управо, руки вгору; 2. В. п.; 3. нахил уліво, руки вгору; 4. В. п. Методичні особливості запису та проведення комплексу ЗРВ з предметами: А) комплекс складається та проводиться за тією же схемою та вимогами, що і ЗРВ без предметів (термінологія, форма запису, кількість повторень і т.д.); Б) замість положення рук вказується положення предмету та засіб його утримання (хват): Наприклад: В.п. – стійка ноги нарізно, палка вгору, широким хватом: 1 – поворот тулуба, палка назад; 2 – В.п.; 3 – 4 – те ж вліво. Приклад написання комплексів ЗРВ із предметами для молодших класів. Комплекс № 1 (вправи з тенісним м’ячем)
Комплекс № 2 (вправи зі скакалкою)
Комплекс № 3 (вправи з обручами)
Записуючи вправи на гімнастичних снарядах, вказується: В.п. (вис, упор), назва руху (підйом, спад, оберт), спосіб виконання (розгином, махом), напрям руху (вліво, вправо), кінцеве положення (в упор). Під час запису навчальних комбінацій окремі елементи розмежовуються знаком тире ( – ). Наприклад, на перекладині: розмахування – підйом в упор правою – оберт назад. Може використовуватись описова термінологія, якщо рух не має стандартних параметрів. Наприклад: кидок м’яча від грудей двома руками. Можна користуватись також зображенням вправ. При плануванні та проведенні всіх частин уроку необхідно враховувати реалізацію наступних дидактичних принципів: - наочності; - доступності та міцності; - систематичності і послідовності; - свідомості і активності; - індивідуалізації. Усвідомлюючи те, що студенти зустрінуться з певними труднощами в проведенні уроку, ми пропонуємо більш детально розкрити зміст основних засобів, методів і дидактичних принципів, застосовуваних на уроках з фізичного виховання. Засобами в фізичному вихованні називають сукупність предметів, форм і видів діяльності, які використовуються людьми в процесі впливу на свою фізичну природу з метою її вдосконалення. Виділяють наступні види засобів: фізичні вправи, оздоровчі сили природи, гігієнічні фактори, інвентар і тренажерні пристрої, ідеомоторні і аутогенні вправи. Основним засобом у фізичному вихованні є фізичні вправи. Одним з основних питань організації занять є визначення послідовності виконання різних за характером вправ. Загальні рекомендації можна звести до наступних: 1) Виконувати складні по координації вправи або розучувати нові рухи слід у першій половині основної частини заняття. Вправи, що пред'являють високі вимоги до вегетативних функцій організму, - в другій половині; 2) Якщо головне завдання заняття - вивчення техніки спортивної вправи, то до кінця основної частини доцільно виконати вправи для розвитку сили. Ці вправи сприяють не тільки підвищенню фізичної підготовленості займається, але і кращому відновленню рухових здібностей до наступного заняття. Проте в самому кінці заняття слід знову повторити вивчений технічний рух. 3) Якщо основним завданням заняття є розвиток сили, швидкості або гнучкості, то вправи для їх розвитку слід виконувати безпосередньо після розминки, коли займаються ще не стомлені; 4) У більшості випадків вправи для розвитку швидкості повинні передувати вправам, спрямованим на розвиток витривалості; 5) Якщо мета заняття - розвиток витривалості, то після розминки слід застосовувати вправи спочатку для розвиткуанаеробних можливостей (швидкісної витривалості), а потім аеробних (загальної витривалості). Будь-який урок фізичної культури припускає наявність застосовуваних методів і методичних прийомів в навчанні руховим діям. Під методами фізичного виховання розуміють способи застосування фізичних вправ, а методичний прийом - це конкретний спосіб реалізації методу, здійснюваний відповідно з особливостями будь-якого завдання. У фізичному вихованні застосовують дві групи методів: - загально педагогічні (словесні методи і методи наочного впливу); - специфічні (методи строго регламентованого вправи, ігровий і змагальний). Крім всього студентам необхідно знати і використовувати методи організації займаються на уроці. Методи організації займаються підбираються відповідно до завдань уроку і залежать від ступеня новизни і складності завдань, матеріальної оснащеності, віку, рівня підготовленості займаються і інших особливостей. В процесі уроку застосовують: фронтальний, груповий, індивідуальний, кругової методи і їх поєднання. Фронтальний метод характеризується одночасним виконанням завдання всіма учнями (в колоні, шеренгах, кругом, врозсип). При цьому забезпечується висока моторна щільність уроку. Цей метод успішно застосовується при виконанні простих вправ, що не вимагають страховки. Важливою вимогою є таке розташування займаються, при якому вони не заважають один одному і бачать викладача. Але при використанні цього методу утруднений індивідуальний підхід до учнів. Груповий метод передбачає одночасне виконання в декількох групах різних завдань. Поділ відбувається з урахуванням статі, підготовленості, стану здоров'я, зріст-вагових показників (наприклад, на уроках баскетболу); передбачається дотримання дисципліни на уроці. Використовується переважно в середніх і старших класах. Але застосування цього методу вимагає спеціальної підготовки помічників вчителя з числа найбільш підготовлених учнів, обмежує контроль за учнями і в той же час, збільшує можливості індивідуального підходу. Індивідуальний метод полягає в тому, що передбачає виконання індивідуальних завдань, які виконуються самостійно. Цей метод може бути застосований в різних цілях: для вирівнювання підготовленості учнів класу, для ліквідації диспропорцій у фізичному розвитку учнів, а також для окремих учнів з ослабленим здоров'ям або добре фізично підготовлених. Використовується в старших класах, коли учень оволодів навичками саморегуляції організму, контролю над виконанням рухів, умінням вибирати раціональні варіанти вирішення рухових завдань. Круговий метод передбачає послідовне виконання займаються серії завдань на спеціально підготовлених місцях (станціях), в основному по колу. Коло включає від 6 до 12 завдань. Вправи підбираються з розрахунком на комплексний розвиток фізичних якостей і підвищення функціонального стану організму. Метод застосовується в середніх і старших класах. Але при використанні даного методу складно регулювати і дозувати навантаження, коректувати техніку вправ, організовувати страховку і допомогу. Уроки проводять у формі кругового тренування за методом безперервної і інтервальної роботи. Методику організації уроку характеризує також порядок виконання займаються завдань по часу: одночасно, почергово, поточно, роздільно. Наводимо приблизні конспекти для учнів різних класів з різних розділів навчальної програми.
План-конспект уроку для 3-го класу Тема: Гімнастика. Задачі уроку: 1. Вчити техніці виконання міст з положення лежачі. 2. Повторити техніку виконання стрибків через скакалку. 3.Сприяти розвитку координації засобами динамічної рівноваги. Місце проведення: спортивна зала. Інвентар: скакалки, гімнастичні лавки. Тривалість уроку – 45 хв. Проводить:
План-конспект уроку фізичної культури для учнів 8 класу Тема: Волейбол. Задачі:
Місце проведення: спортивна зала. Інвентар: волейбольна сітка, волейбольні м`ячі, гімнастична драбина, свисток, секундомір. Тривалість: 45хв. Вчитель:
План-конспект уроку фізичної культури для учнів 11 класу (юнаки) Тема: Гандбол. Задачі: 1. Повторити техніку передач у перехресному русі. 2. Вдосконалювати техніку кидка в русі, в стрибку. 3. Сприяти розвитку швидкісної витривалості. Інвентар: М’ячі гандбольні, стояки або фішки, секундомір, свисток. Тривалість: 45 хв. Місце проведення: спортивний зал або майданчик. Вчитель:
|