СПЕЦИФІКА ВИВЧЕННЯ ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ

Драма — літературний твір, побудований у формі діалогу і призначений для сценічного виконання.

Вперше поняття про драму як літературний рід і про траге­дію як жанр драматургії подається під час вивчення у 8 класі творів Есхіла «Прометей закутий» і В. Шекспіра «Ромео та Джульєтта».

Головна метавивчення драматичного твору в школі — це засвоєння двоєдності його художньої природи: літературної і театральної, що сприятиме вихованню вдумливого читача і кваліфікованого глядача.

етапи вивчення драматичних творів:

підготовка до сприйняття твору; читання твору; підготовка до аналізу; аналіз твору; підсумкові заняття; творчі роботи.

І. На етапі підготовки до сприйняттядраматичного твору потрібно добирати такі матеріали, які б зацікавили учнів. Слід дбати, щоб вони мали насамперед загальноінформаційний, науковий та методичний характер.

1.До загальноінформаційного матеріалу належать відомості про історію театру або написання драматичних творів; окремі відомості з біографій драматургів, пов'язані з програ­мовим твором; висловлювання відомих критиків, письменників про драматурга, листи або інші джерела,' в яких містяться цікавинки, що стосуються митця.

2. До наукового матеріалу належать насамперед літера­турознавчі відомості, коментарі, пояснення слів тощо.

За роки навчання у школі учні повинні отримати загальні поняття про драму та драматичні жанри, як цього і вимагає програма.

Для загального уявлення про драму і драматичні твори в кабінеті зарубіжної літератури може демонструватися схема, до якої вчитель звернеться на уроках з оглядового вивчення драми і під час розгляду окремого драматичного жанру.

На етапі підготовки до сприйняття твору пояснюється за­гальне значення драми як літературного роду.

Драма(від грец. — дія) — один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.

Користуючись цим визначенням, учитель допоможе учням під час читання драматичного твору уявити театральну сцену та дії на ній.

До читання драми, особливо, якщо вона вивчається вперше у шкільній програмі, необхідно разом з учнями уважно оз­найомитися з дійовими особами.

3. Коли необхідні загальноінформаційні та наукові мате­ріали зібрані, перед учителем постає проблема методично­го характеру: як ці матеріали ефективно використати під час вивчення драматичного твору. Тож передовсім йому по­трібно з'ясувати, яку інформацію він доводитиме до учнів сам, а яку доручить творчій групі. А саме: оформлення дошки; виставка книжок про життя і творчу діяльність драматурга, а також його творів; театральні афіші; грамзаписи або відео-записи уривків вистав; ведення театральних словників; добір дій п'єси, які учні за ролями виразно прочитають чи зможуть зіграти у класі або на засіданні драматичного гуртка, літера­турному вечорі...

II. Підкреслюючи ще раз, що драматичні твори призначе­ні насамперед для постановки на сцені, а не читання, врахову­ючи цю важливу їхню відмінність від епічних та ліричних творів, розглядатимемо другий етап роботи — читання тво­ру саме під цим кутом зору.

Кваліфіковане читання драматичного твору на уроках літе­ратури переконає учнів у тому, що головним критерієм оцін­ки театральної вистави є уважно прочитаний і зрозумілий як за змістом, так і за художньою формою авторський текст. Саме у ньому закладено всі таємниці та сценічні можливості п'єси. 1 тоді, переглядаючи будь-яку п'єсу, особливо класичну, учні навчаться сприймати та оцінювати ЇЇ з позиції того, наскільки колективу театру під керівництвом режисера вдалося втіли­ти на сцені геніальні творіння

На етапі читання драматичного твору найефективнішим є метод творчого читання.

Беручи до уваги ці особливості драматичного твору та враховуючи відповідальність, яка лягає на перше його прочи­тання, починати читати драматичний твір повинен сам учи­тель. До читання необхідно підготуватися — воно мусить бути виразним і мати навчальний характер. Лише зразкове читан­ня п'єси забезпечить сприйняття її змісту і допоможе заціка­вити учнів у її прочитанні.

У процесі читання твору слід провести словникову роботу, дати відповідний лексичний коментар.

III.На етапі підготовки до аналізудраматичного твору про­водяться такі види робіт: фронтальна бесіда, спрямована на ро­зуміння змісту прочитаного; словникова робота; повторне читан­ня «Зауважень до панів акторів» та ін. Важливо, щоб усі види; робіт були підпорядковані домінантній меті: перевірити, наскільки глибоко і правильно учні зрозуміли зміст прочитаного.

Після того, як учитель переконається, що зміст прочитаної першої дії зрозумілий учням, він може перейти до наступного етапу вивчення драматичного твору — аналізу прочитаного тексту.

IV. Беручись до аналізудраматичного твору, вчитель на­самперед визначає найефективнішу послідовність дослідження головних компонентів твору в єдності форми і змісту, а саме:

—теми (зміст та засоби, якими автор доводить її до чита­
ча або глядача);

—конфлікту (зміст; характер — соціальний, психологічний, побутовий; засоби реалізації. Саме конфлікт лежить воснові сюжету, зумовлює його розвиток, групування героїв твору, їхні характери, вчинки, світогляд, сприяє усвідомленню ідеї твору);

—ідеї (зміст та засоби, якими автор розкриває її сенс, го­ловні етапи її розвитку і т. д.);

—сюжету (докладний розгляд епізодів, що є основою сю­жету твору, а також позасюжетних елементів);

—дійових осіб (їхні групування, характери, наскрізні дії, внутрішній зміст поведінки і вчинків, характерне діалогічне мовлення, монологи-роздуми вголос тощо).

Перший драматичний твір, який вивчають учні старшої шко­ли, найефективніше проаналізувати шляхом аналізу «услід за автором». Саме цей шлях відкриває можливості одночасного уважного читання твору в класі та спостереження за розвит­ком дії, конфлікту, персонажами, що сприятиме усвідомленню головної думки твору, його художніх особливостей.

Крім того, шлях аналізу «услід за автором» передбачає по­діл драматичного твору на окремі частини відповідно до дій або яв.

Перше читання твору повинно бути зразковим, щоб при­вернути увагу учнів до твору, викликати зацікавленість, при­мусити глибоко замислитись над змістом прочитаного. Важ­ливо, щоб починав читати сам учитель, як виняток — підго­товлений учень. Виникненню зацікавлення твором сприятиме також і ретельно підготовлений учителем коментар, і проду­мана система запитань та завдань, спрямована на аналіз про­читаної частини драматичного твору в єдності форми і змісту.

На подальших етапах уроку доцільно вико­ристовувати прийоми методу творчого читання — за роля­ми у взаємодії з виразним читанням. Вдаючись до цих прийомів, важливо не поспішати. Робота над виразним читанням має відбуватися повільно. Обдумуючи репліки кожного персона­жа п'єси, необхідно ще і ще раз звертатися до «Зауважень до панів акторів».

Під час виразного читання п'єси, працюючи над мовою пер­сонажів, вчитель має домагатися головної мети — глибокого розуміння учнями змісту твору.

Після кожної прочитаної дії учні відповідають на постав­лені вчителем запитання, що стосуються як форми, так і змісту і є взаємопов'язаними. Лише зосереджуючи увагу на тому, про що і як пише автор, вони зможуть зрозуміти зміст і художню своєрідність твору.           

V.Наступний етап — проведення підсумкових занять.

Головна мета цих занять — перевірити й узагальнити набуті учнями знання під час вивчення нової теми, які сприятимуть новому баченню художнього твору як цілісної художньої структури. Але в різних вікових групах учнів це відбувається по-різному.    В учнів середніх класів на цьому етапі виникає бажання обмінятися думками про те, що їх найбільше схвилювало. Переважно це стосуватиметься мотивів вчинків головних ге­роїв, або невідомих учням сторінок життя і творчості драма­турга, або історії життя драми на сценах світу, відомостей про визначних виконавців головних ролей тощо. Відповідаючи на ці запитання, вчитель спрямовує свої відповіді та відповіді учнів у пізнавальну й виховну площину.

В учнів старших класів до вже зазначених питань додають­ся інші, які набувають якісно нового характеру і торкаються більш серйозних проблем, а саме: значення твору, що вивчається, для розвитку світової драматургії; наявність і зміст літера­турно-критичних статей про цей твір; оцінення його визнач­ними людьми тієї доби та нашими сучасниками; звернення до нього найкращих представників інших видів мистецтва (кінорежисерів, художників, скульпторів та ін.), вплив твору, що вивчається, на розвиток світогляду учнів... Така завер­шальна бесіда може супроводжуватися книжковими вистав­ками, переглядом у відеозапису уривків з вистав, виставками ілюстративного матеріалу. Домогтися поставленої на підсум­ковому занятті мети можна різноманітними формами робо­ти, важливо лише, щоб вони ефективно реалізували всі три аспекти навчально-виховної мети цього етапу.

VI.      Творчі усні та письмові роботи учнівлогічно продовжують етап підсумкових занять, але мають більше індивіду­ально-творчий характер. На цьому етапі вчитель звертається до наявного в методиці арсеналу методів, прийомів, видів та форм роботи.