СПЕЦИФІКА ВИВЧЕННЯ ЕПІЧНИХ ТВОРІВ

Епос (від грец. — слово, розповідь) — оповідний рід художньої літератури.

Програма пропонує для вивчення учням загальноосвітньої школи твори різних літератур­них родів. Кожен з цих родів має своє визначення та особли­вості, які й зумовлюють різні підходи до їх осягнення. Отже, бачення і розуміння особливостей кожного літературного роду необхідні для ефективного дослідження різних родів.

На відміну від лірики, де навколишня дійсність зображаєть­ся через передачу почуттів, настроїв, переживань, емоцій лірич­ного героя чи автора, драми, яка зображає дійсність безпо­середньо через висловлювання та дію самих персонажів, в епосі подається об'єктивна картина навколишньої дійсності. Чітка визначеність епічного твору криється в його оповід­ному характері. Оповідна основа епічного твору настільки сповнена естетичною енергією, що виникає потреба осмислити роль оповідача в його структурі, котрий може виступати від першої або третьої особи як персоніфікований оповідач, не ототожнюваний з особою автора. Кількість оповідачів, наявність різних поглядів — ознака спрямованості епосу до максималь­ної об'єктивності. Різноманітність форм оповіді свідчить про багаті художні можливості епосу, в якому осягається світ у його багатогранності, складності та єдності.

Теоретична основа вивчення епічних творів у школі спи­рається на положення, висвітлені у літературознавстві та психолого-педагогічних науках. Вони були враховані під час розроблення критеріїв добору епічних творів для шкільних програм.

Етапи вивчення художнього твору:

У методичній науці кожен з етапів визначений за змістом і методикою реалізації. Однак, хоч які б умови висувала про­грама, хоч які б прийоми вчитель застосовував до вивчення художнього тексту, хоч які б етапи обирав, важливо, щоб були окреслені та сприйняті визначальні особливості твору. А це відбувається поступово, бо знання літературознавчого матеріа­лу накопичуються від класу до класу. Тому спочатку настає розуміння й засвоєння тісно взаємопов'язаних окремих елементів епічного твору, а з часом — і цілісної картини худож­нього тексту.

Учні повинні вміти:

Готуючись до характеристики персонажа, вчителю потрібно розібратися з визначенням самого терміна «персонаж», з'ясу­вати його місце у системі образів художнього твору.

Визначення терміна вчитель дає учням кілька разів, відпо­відні до вимог програми.

Так, у п'ятому класі програма вперше пропонує поняття Про головних і другорядних персонажів. Визначення терміна може бути таким: Персонажем називається образ дійової особи, який творять його портрет, костюм, мова, вчинки, хнрактеристики з боку інших персонажів, що ведуть розповідь.

Тому, готуючись до характеристики персонажа з учнями середніх класів, можна використати запитання:

-- Яке враження справила на вас перша зустріч з персо­нажем? Знайдіть і зачитайте це місце.

—Чи змальовано у тексті портрет персонажа? Які еле­менти зовнішності привернули вашу увагу? Чому? Що уви­разнено в портреті? Наведіть цитати.

—Яку роль відіграє авторська характеристика персона­жа? Зачитайте уривки.

—Чи висвітлює автор почуття, думки персонажа? Про­стежте їхню динаміку, визначте, яку роль вони відіграють у творі. Наведіть приклади.

—Зверніть увагу на поведінку та вчинки персонажа, чи допомагають вони висвітлити його характер? Для підтвер­дження думки зачитайте уривки з твору.

— Знайдіть у тексті описи помешкання персонажа. Чи характеризують вони персонажа, чи доповнюють його?

— Зверніть увагу па особливості мовлення персонажа. Яку роль воно видіграє в його загальній характеристиці?Наведіть приклади.

— Визначте роль персонажа у світі людей.

— Складіть свою думку про персонаж.

У старших класах визначення терміна «персонаж» усклад­нюється. Учням пояснюють його походження (персонаж — франц. реrsоnnаgе, від лате, personnа — маска актора в антич­ному театрі, в переносному розумінні — носій маски, актор, власне — зображувана ним особа) і додають визначення за літературознавчим словником.

Наприклад: «Персонаж — експресивно нейтральне понят­тя , яке означає постать літературного твору з будь-якими пси­хічними, особистісними рисами, моральними, ідеологічними, світоглядними переконаннями — постать як текстуальну позицію, антропоморфологічно окреслену, незважаючи на те, чи мала вона свого прототипа, чи цілковито витворена мит­цем» та ін.

СПЕЦИФІКА ВИВЧЕННЯ ЛІРИЧНИХ ТВОРІВ

Лірика — особливий рід літератури, де людина зображаєть­ся здебільшого у сфері внутрішнього життя. На відміну від епічного та драматичного, ліричний образ спочатку впливає емоційно — на почуття, настрої, а вже потім — на думки чита­ча. Враховуючи це, логічну послідовність вивчення ліричних творів у середніх класах можна окреслити такими етапами:

Підготовка до сприйняття ліричного твору; Читання твору; Навчальна пауза; Повторне читання;

Словникова робота; Бесіда за змістом прочитаного; Використання елементів аналізу; Повторне читання; Вивчення напам'ять; Творчі усні та письмові роботи учнів.
І етап. Підготовка до сприйняття ліричного твору

Знання, які отримають учні на цьому етапі, мають виклика­ти у них інтерес до вірша, що вивчатиметься, почуття нетер­плячого очікування чогось незвичайного. Задля цього вчитель мусить мати відповідні цікаві матеріали або знати, які вони та де їх знайти.

Літературні хвилинки — той час, коли вчитель має можливість продемонструвати власні знання, вміння, захоп­леність поезією, а учні пересвідчаться, що він — не просто фахівець, а захоплена літературою творча особистість. Зго­дом вони вже й не помітять, як, захопившись виразним чи­танням учителя напам'ять цілої низки віршів, захопляться самим поетом та його творчістю. Останнім віршем, що читає учитель, повинен бути саме той, який передбачено програ­мою. Таким чином розпочнеться вже другий етап вивчення ліричного твору — його читання.