Етапи розв'язання статистичної задачі

Імовірнісно-статистичні методи в експериментальних до­слідженнях, тобто дослідницькій роботі лікарів займають ок­реме місце. Згідно з даними світової медстатистики щороку публікуються результати понад 30 тис. клінічних випробу­вань, які надалі докорінно змінюють ставлення лікарів до вже добре відомих лікувальних заходів. З кожним роком обсяг надійно перевіреної інформації стрімко збільшується. При проведенні медичними працівниками наукового експерименту (наприклад, у галузі доказової медицини) і обробки початко­вих даних використовують імовірнісно-статистичні методи зі спеціальними технологіями проведення досліджень, складним аналізом медданих та інтерпретацією результатів. Раніше імовірнісно-статистичні методи нерідко відлякували дослід­ників своїми складними підрахунками вручну, у яких вико­ристовувалися громіздкі формули. Саме ці фактори робили аналіз даних нелегким та малодоступним процесом. Сьогодні комп'ютерні технології із сучасними статистичними пакетами надали можливість проводити багато дослідницьких робіт. Якщо лікарі повинні правильно вибирати потрібний метод аналізу даних, добре при цьому уявляючи, для чого і як вони використовуються, а також володіти їх комп'ютерною оброб­кою, то середньому медичному працівнику достатньо мати за­гальні поняття про ці методи та уміти працювати з пакетом для обробки даних.

Будь-яка імовірнісно-статистична задача включає п'ять са­мостійних, проте взаємопов'язаних етапів:

u постановка задачі, її мета, розробка плану дослідження (робота лікаря);

u збирання матеріалу: вибір облікового документа з пере­ліком питань, на які потрібно отримати відповіді. Це може бути як спеціально складений дослідником опитувальний лист, анкета, карта, так і офіційний обліковий документ — та­лон амбулаторного пацієнта, лікарське свідоцтво про смерть тощо (робота лікаря та середнього медпрацівника);

u вибір методу вирішення та первинна статистична об­робка даних. Цей пункт включає обчислення показників (абсо­лютних, відносних та середніх величин), їх порівняння (робота лікаря та середнього медпрацівника);

u аналіз даних;

u інтерпретація результатів (робота лікаря).

Вимога правильно застосовувати методи при обробці науко­вого матеріалу визначається особливостями медицини — пред­метної сфери з нечіткою системологією. Наприклад, відомо, що коронарна хвороба переважно уражує осіб віком 40 років, майже завжди проявляється больовим синдромом, змінами на ЕКГ — досить часто, шумами в серці — дуже рідко. Тобто дані "переважно, майже завжди, досить часто, дуже рідко" позбав­лені конкретики, вони не математичні. У медицині такі описи мають імовірнісний характер. Статистика вимагає чіткого кількісного вираження випадків при дослідженні якого-не-будь параметра. По суті, лікар постійно має справу з імовірніс­ним матеріалом. Методи теорії імовірності дають можливість проводити розрахунки, що дають змогу робити практичні вис­новки щодо випадкових явищ.

Програмне забезпечення, категорії програм

В основу роботи комп'ютерів покладено програмний принцип керування, який полягає в тому, що комп'ютер виконує дії за заздалегідь заданою програмою. Програма - це запис алгоритму розв'язання задачі у вигляді послідовності команд або операторів мовою, яку розуміє комп'ютер. Кінцевою метою любої комп'ютерної програми є керування апаратними засобами.

Стосовно роботи на комп'ютері часто використовують термін програмне забезпечення (software), під яким розуміють сукупність програм, процедур і правил, а також документації, що стосуються функціонування системи оброблення даних.

Міжпрограмний інтерфейс - це розподіл програмного забезпечення на декілька пов'язаних між собою рівнів. Рівні програмного забезпечення являють собою піраміду, де кожен вищій рівень базується на програмному забезпеченні попередніх рівнів.

Базовий рівень→ Системний рівень→Службовий рівень→ Прикладний рівень

Базовий рівень Базове програмне забезпечення міститься у складі базового апаратного забезпечення і зберігається у спеціальних мікросхемах постійного запам'ятовуючого пристрою (ПЗП), утворюючи базову систему введення-виведення BIOS. Програми та дані записуються у ПЗП на етапі виробництва.

Системний рівень Програми цього рівня забезпечують взаємодію інших програм комп'ютера з програмами базового рівня і безпосередньо з апаратним забезпеченням. Від програм цього рівня залежать експлуатаційні показники всієї обчислювальної системи. При під'єднанні до комп'ютера нового обладнання, на системному рівні повинна бути встановлена програма, що забезпечує для решти програм взаємозв'язок із цим пристроєм. Конкретні програми, призначені для взаємодії з конкретними пристроями, називають драйверами. Інший клас програм системного рівня відповідає за взаємодію з користувачем. Завдяки йому є можливість вводити дані у обчислювальну систему, керувати її роботою й отримувати результат у зручній формі. Це засоби забезпечення користувацького інтерфейсу, від них залежить зручність та продуктивність роботи з комп'ютером.

Сукупність програмного забезпечення системного рівня утворює ядро операційної системи комп'ютера

Службовий рівень Програми цього рівня взаємодіють як із програмами базового рівня, так і з програмами системного рівня. Призначення службових програм (утиліт) полягає у автоматизації робіт по перевірці та налаштуванню комп'ютерної системи, а також для покращення функцій системних програм. Деякі службові програми (програми обслуговування) відразу додають до складу операційної системи, доповнюючи її ядро, але більшість є зовнішніми програмами і розширюють функції операційної системи. Класифікація службових програмних засобів 1. Диспетчери файлів (файлові менеджери).

2. Засоби стиснення даних (архіватори

3. Засоби діагностики.

4. Програми інсталяції (встановлення).

5. Засоби комунікації.

6. Засоби комп'ютерної безпеки.

Прикладний рівень

Програмне забезпечення цього рівня являє собою комплекс прикладних програм, за допомогою яких виконуються конкретні завдання (від виробничих до творчих, розважальних та навчальних).

Класифікація прикладного програмного забезпечення

1. Текстові редактори.

2. Текстові процесори.

3. Графічні редактори.

4. Системи управління базами даних (СУБД).

5. Електронні таблиці.

6. Системи автоматизованого проектування (CAD-системи).

7. Настільні видавничі системи.

8. Редактори HTML (Web-редактори).

9. Браузери (засоби перегляду Web-документів).

10. Системи автоматизованого перекладу.

11. Інтегровані системи діловодства.

12. Бухгалтерські системи.

13. Фінансові аналітичні системи.

14. Експертні системи.

15. Геоінформаційні системи (ГІС).

16. Системи відеомонтажа.

Інструментальні мови та системи програмування. Ці засоби служать для розробки нових програм. Комп'ютер "розуміє" і може виконувати програми у машинному коді. Кожна команда при цьому має вигляд послідовності нулів й одиниць. Писати програми машинною мовою дуже незручно, а їх надійність низка. Тому програми розробляють мовою, зрозумілою людині (інструментальна мова або алгоритмічна мова програмування), після чого спеціальною програмою, яка називається транслятором, текст програми перекладається (транслюється) на машинний код.

Транслятори бувають двох типів: інтерпретатори; компілятори.

Білет №5