Автоматизоване робоче місце медпрацівника

Персональний комп’ютер користувачів даної медичної інформаційної системи (від одного до кількох) утворюють автоматизоване робоче місце медпрацівника (АРМ). АРМ включає Робочий стіл та елек­тронні документи фахівця. Робочий стіл має єдиний уніфіко­ваний інтерфейс. Робочий стіл — це організований користува­чем набір об'єктів, на доступ до яких користувач має право. Робочий стіл забезпечує організацію уніфікованого робочого місця зі здатністю конфігурувати під конкретного користу­вача.

АРМ надає користувачам такі можливості:

— робота в уніфікованому інтерфейсі (Робочий стіл) з будь-якими типами медичних електронних документів;

— доступ до документів і керування правами доступу до них;

— можливість розсилання медичних електронних доку­ментів на Робочі столи користувачів;

— можливість організації документів на своєму Робочому столі;

— уведення і зберігання даних лабораторних і діагностич­них досліджень.

Медичний фахівець у своїй роботі за АРМ працює з різними медичними документами. Ці величезні потоки інформації спе­цифічні за призначенням і належать до різних підсистем в ін­формаційній системі. Структурно дані про пацієнта діляться на текстові (описові протоколи лікарів), графічні (рентгенівсь­кі знімки, знімки УЗД), лабораторні (дані, отримані з апаратів лабораторної діагностики). Найпоширеніші дані — це текс­тові, у яких переважно міститься вся інформація про пацієнта. На основі цих даних формується електронна історія хвороби. Реально це оформляється у вигляді затверджених Міністерс­твом охорони здоров'я документах, таких як протокол огляду лікарем пацієнта, анамнез життя, анамнез хвороби, протокол консультаційного огляду фахівця, протокол операції, етапний епікриз, виписний епікриз тощо.

Для прискорення роботи з уведення медичних даних розроб­лено систему шаблонів, що дає змогу медичному працівникові заздалегідь приготувати безліч призначень, необхідних для ре­гулярної роботи. АРМ медичного працівника може бути в реєстратурі, лабораторії, у кабінеті медичної статистики, ді­агностичних кабінетах та кабінетах лікарів.

Для збереження графічних і лабораторних даних та обміну ними медичні інформаційні системи оснащено блоком обміну стандартами медичних да­них (HL7, DICOM, SNOMED, МКХ-10, UMLS, PRA, OpenEHR).

Електронна пошта

Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в Інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми).

Призначення та функції E-mail

Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шляху проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. По аналогії зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.

Практично всі сервіси Internet, які використовуються як сервіси прямого доступу (on-line), мають інтерфейс до електронної пошти. Так що користувач, не маючи доступу до інформації, що зберігається в Internet в режимі on-line, може отримувати більшу її частину за допомогою дешевої електронної пошти.

Швидкість доставки повідомлень електронної пошти залежить від того, яким чином вона передається. Шлях електронного листа між двома машинами, безпосередньо підключеними до Internet, займає секунди, і при цьому ймовірність втрати листа чи його заміни мінімальна.

Функціонування електронної пошти побудовано на принципі клієнт-сервер, стандартному для більшості мережевих сервісів. Щоб обмінюватись кореспонденцією з поштовим сервером, потрібно мати спеціальну програму-клієнт. Існує багато різних програм-клієнтів електронної пошти, які можуть відрізнятися окремими функціями, можливостями та інтерфейсом, в тому числі й такі, що працюють на сервері (в режимі on-line). Проте загальні функції у більшості пакетів однакові. До них можна віднести: підготовка тексту; імпорт файлів-додатків; відправка листа; перегляд і збереження кореспонденції; знищення кореспонденції; підготовка відповіді; коментування і пересилка інформації; експорт файлів-додатків. Популярні программ-клієнти для роботи з E-mail: Outlook, Outlook Express, TheBat!

Сучасний пакет програм електронної пошти має добре організований інтерфейс користувача, який не потребує багато часу і зусиль для засвоєння, та звичайно забезпечує такі додаткові функції: ідентифікація власника поштової скриньки; адресні книги; перевірка орфографії; можливість створення поштових скриньок різного призначення; шифрування/дешифрування повідомлень; робота у автономному (off-line) режимі; фільтрацію/маршрутизацію повідомлень;автоматична відправка відповіді про тимчасову відсутність отримувача або автоматична переадресація листа на іншу адресу електронної пошти.

Білет №10

Стандарти медичних даних

Для того щоб медична інформація була зрозумілою всім (людям та комп'ютерам), розробляють стандарти медичних да­них. Стандарти даних є єдиними вимогами до оформлення, зберігання та передачі медичних даних. Стандарти можуть бути виражені в кодах, шаблонах медичних документів, в обов'язкових умовах проведення досліджень та ін.

Стандарти даних необхідні для ефективного спілкування із зарубіжними колегами. Стандарти даних дають змогу здійс­нювати активний пошук інформації в базах даних, оператив­ний та коректний статистичний аналіз. Розробка власних варіантів подання медичних даних, що проводилася раніше майже в кожному ЛПЗ різних рівнів, унеможливлює їх порів­няння. Стандарти медичних даних, які сьогодні існують в Єв­ропейських країнах та США, розроблялися протягом кількох десятиріч та включають працю тисяч лікарів і системних аналітиків. З 1996 року ведуться активні роботи зі створення телемедичних стандартів та додатків для зберігання, застосу­вання та ефективного електронного обміну під керівництвом Всесвітньої організації зі стандартизації (ISO). У першу чергу, слід згадати американську ініціативу: вперше в світовій прак­тиці створено стандарти в галузі подання лабораторної інфор­мації (LOINC), зображень (DICOM), обміну медичною інформа­цією (HL7, GEHR). У жовтні 1999 року було розроблено та зап­ропоновано до використання стандарти для оформлення ре­цептів, первинних обстежень, звітів, візуальних результатів аналізів та ін.

В останні десятиріччя зусилля фахівців зосереджено в двох основних напрямах: стандартизація медичної термінології та стандартизація передачі записів в електронну історію хвороби, оскільки запис історії хвороби, що був зрозумілий з помилкою, може коштувати пацієнту життя. Найбільших успіхів досягли дві англомовні країни — США та Великобританія.

В Україні на сьогодні не існує вітчизняних аналогів перера­хованих вище стандартів. Хоча в окремих медичних центрах ведеться робота з уніфікації способів зберігання, використан­ня медичних даних та ефективного електронного обміну ними, проте ці способи не є загальноприйнятими, універсальними. Перехід від національних стандартів подання медичних даних до світових є проблемою сучасної медичної інформатики.

Говорити про створення єдиної системи світових стандартів даних у медицині рано, проте ця проблема перебуває на етапі вирішення. Сьогодні найвідомішою та найпоширенішою є Між­народна статистична класифікація хвороб, травм та причин смерті (МКХ), яка періодично (1 раз у 10 років) переглядається під керівництвом ВООЗ. МКХ-10 прийнято державами світу. Це нормативний документ, що забезпечує міжнародну порів­нянність матеріалів. У ній використано алфавітно-цифрову ко­дову систему. За основу кодування взято арабські цифри та ла­тинський алфавіт.

Наприклад, вітряна віспа — В01, гострий ВІЛ-інфекційний синдром — В23.0, безсимптомний інфекційний статус, спри­чинений ВІЛ, — Z21, гострий гепатит А — В15, гострий гепа­тит В — В16, туберкульоз органів дихання — А15.2, рання стадія сифілісу — А51 і т. д.

МКХ-10 вирішує лише частину проблем стандартизації да­них, вона є початком в освоєнні глобального інформаційного простору всесвітньої охорони здоров'я. Таким чином, до черго­вих завдань сьогодення та майбутнього медичної інформатики належать розробка та упровадження міжнародних стандартів подання медичної інформації, особливо клінічної та лабора­торної, з подальшим доведенням їх до рівня регіонів.

Периферійні пристрої

Периферійні або зовнішні пристрої - це пристрої, розміщені поза системним блоком і задіяні на певному етапі обробки інформації. Передусім - це пристрої фіксації вихідних результатів: принтери, плотери, модеми, сканери і т.д. Поняття "периферійні пристрої" досить умовне. До їх числа може віднести, наприклад, накопичувач на компакт-дисках, якщо він виконаний у вигляді самостійного блоку і приєднується спеціальним кабелем до зовнішнього рознімного з'єднання системного блока. І навпаки, модем може бути вбудованим, тобто конструктивно виконаний як плата розширення, і тоді немає підстав відносити його до периферійних пристроїв.

Основне призначення периферійних пристроїв - забезпечити надходження в ЕОМ із навколишнього середовища програм і даних для опрацювання, а також видачу результатів роботи ЕОМ у виді, придатному для сприйняття людини або для передачі на іншу ЕОМ, або в іншій, необхідній формі. 

Периферійні пристрої поділяють на пристрої введення інформації та пристрої виведення інформації.

Пристрої введення:

Сканери Сканером називають пристрій, що дозволяє вводити в комп’ютер образи зображень, які пропонуються у вигляді тексту, малюнків, слайдів, фотографій та іншої графічної інформації.

Цифрові фото- і відеокамери Одним, з пристроїв введення інформації, що набуває все більшого поширення є цифрові фото- та відеокамери. Вони мають, порівняно з традиційними, ряд переваг: більшу точність кольоропередачі, нижчу собівартість відбитку, значне скорочення часу передачі інформації. Переважна більшість цифрових фотокамер працює за принципом формування зображення на матриці, яка складається з світлочутливих елементів. Кадри передаються в комп’ютер, або записується в постійну пам'ять камери.

Ігрові маніпулятори Джойстик – це координатний пристрій введення інформації, Конструктивно він може бути кнопковим, тобто таким, як у ігрових приставках, або важільним. Кермо разом з педалями використовується для окремого класу комп’ютерних ігор – автосимуляторів. Такі пристрої переважно використовуються технологією зворотного зв’язку, що дозволяє користувачу отримати реальні відчуття в процесі ігри.

Пристрої виведення:

Принтери – це пристрої для виведення інформації на тверді носії.  За принципом дії розрізняють матричні, струменеві та лазерні принтери.

Плоттери – це пристрій, призначений для виведення графічних зображень на тверді копії великого формату.

Модеми – пристрій введення-виведення інформації, призначений для зв’язку комп’ютерів по телефонній лінії. В стандартному застосуванні модем перетворює цифрові сигнали комп’ютера в аналогові, зручні для комунікаційних ліній і навпаки. З виникненням цифрових ліній з’явився новий тип модему – цифровий, який не здійснює модуляцію-демодуляцію, а лише передає дані.

Білет №9