АЛГОРИТМ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Ø Проаналізуйте тему заняття, подумайте над його дидактичними цілями і основними проблемами, які винесені на обговорення;

Ø опрацюйте рекомендовану навчальну, наукову та методичну літературу, при цьому обов’язково конспектуйте і занотовуйте прочитане, виписуйте те, що, на ваш погляд, сприятиме ефективному проведенню семінарського заняття;

Ø намагайтеся сформулювати свою думку з кожного питання і обґрунтовуйте свої міркування;

Ø запишіть запитання, які виникли у вас під час підготовки до проведення семінарського заняття, зверніться за консультацією до викладача;

Ø складіть розгорнутий план-конспект семінарського заняття, ретельно обдумуючи його етапи, структурні елементи, навчальні питання, щовиносяться на розгляд.

Підготовка повідомлення (доповіді) на семінарське заняття

Важливим у самостійній роботі студента є підготовка доповіді (повідомлення), що планують розповісти на семінарському занятті. Доповідь має відповідати таким вимогам:

– логічно й послідовно розкрити зміст обраного питання;

– показати самостійну роботу над літературою;

– уміти планувати, а також чітко й зрозуміло формувати основні питання виступу.

Студент доповідач має добре знати учбовий матеріал, володіти собою та аудиторією. Для того, щоб виступ був цікавим і ефективним, необхідно врахувати наступні поради:

– намагайтеся зацікавити слухачів своєю промовою. Пам'ятайте: саме тоді, коли виступаючий виголошуєте перші речення, вирішується чи будуть уважно слухати його присутні чи ні;

– чітко, логічно сформулюйте завдання (мету) свого виступу;

– тримайтеся впевнено. Не дивіться в одну точку, погляд доповідача повинен бути спрямований на слухачів;

– якщо у виступі є кілька частин або наводиться декілька аргументів, доцільно скористатися їх нумерацією: “по-перше...”, “по-друге...”, “по-третє...”, але у той же час не зловживати одноманітними фразами;

– не забувайте про яскраві приклади, цікаві факти, без яких теоретичний матеріал сприймається складно;

– постійне читання конспекту створює погане враження; намагайтеся спостерігати за реакцією слухачів упродовж виступу;

– слідкуйте за чіткістю мовлення, не говоріть надто швидко. Уникайте монотонності у виступі, вона втомлює, мимоволі присипляє як увагу, так й інтерес слухачів. Тому варіюйте інтонацію. Про головне, суттєве говоріть повільніше й голосніше, а менш важливе можна вимовляти тихіше;

– треба мати на увазі, що найкраще з почутого запам’ятовується саме та інформація, яка прозвучала на початку та наприкінці промови. Особливу увагу приділяйте висновкам, обов'язково позначайте їх фразами: “Зробимо підсумок...”, “Таким чином, .... “Отже, ...” тощо.

На семінарі доповідач послідовно викладає свої думки, аргументує їх вагомими фактами, ілюструє переконливими прикладами. Решта студентів уважно його слухають, щоби бути готовими до доповнень, підтверджуючи чи спростовуючи викладене.

Підготовка доповіді вимагає від студента великої самостійності і серйозної інтелектуальної роботи, яка принесе найбільшу користь, якщо буде включати наступні етапи:

ü Вивчення найбільш важливих наукових робіт з даної теми, перелік яких, як правило, дає сам викладач;

ü Аналіз вивченого матеріалу, виділення найбільш значущих для розкриття теми доповіді фактів, думок різних вчених і наукових положень;

ü Узагальнення і логічна побудова матеріалу доповіді, наприклад, у формі розгорнутого плану;

ü Написання тексту доповіді з дотриманням вимог наукового стилю.

Побудова доповіді, як і будь-якої іншої наукової роботи, традиційно включає три частини: вступ, основну частину і висновок. У вступі вказується тема доповіді, встановлюється логічний зв'язок її з іншими темами або місце розглянутої проблеми серед інших проблем, дається короткий огляд джерел, на матеріалі яких розкривається тема. У висновку зазвичай підводяться підсумки, формулюються висновки, підкреслюється значення розглянутої проблеми. Основна частина має містити чітку логічну побудову.

Слід пам’ятати, що немає потреби перенасичувати доповідь чи повідомлення фактами, цифрами, непроаналізованим, неузагальненим, бездоказовим матеріалом – це знижує його цінність та приховує сенс матеріалу.

АЛГОРИТМ ПІДГОТОВКИ ПОВІДОМЛЕННЯ (ДОПОВІДІ) НА СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

1. Обміркувати тему виступу. З’ясувати межі теми (на чому варто зупинитись, на чому наголосити).

2. Переглянути та вивчити спеціальну літературу.

3. Відібрати і систематизувати наочність для доповіді.

4. Визначити порядок використання дібраних матеріалів у процесі викладання теми.

5. Розподілити матеріал за питаннями.

6. Скласти план виступу.

7. До кожної тези дібрати приклади, посилання (цитати).

8. Продумати стиль тексту виступу.

9. Викласти письмово повний текст доповіді.

Як правильно сформулювати і задати питання?

Ваше питання викличе інтерес тоді, коли буде змістовним, чітким, зрозумілим, оригінальним. Приводом для запитання можуть бути неповнота висвітлення проблеми, помилки, неточності, суперечності, однобічний підхід доповідача до викладу матеріалу, наявність іншої точки зору тощо.

Формулювання запитання залежить від його типу. На заняттях з історії культури найчастіше застосовуються наступні питання:

– котрі вимагають додаткової інформації, тобто підтвердження, уточнення, пояснення та ін. (наприклад, “Чи правильно я зрозумів, що ...?);

– які потребують аналізу причинно-наслідкових зв'язків подій і процесів (“Які причини зумовили ... ?”, “В чому полягають наслідки ...?”);

– що спрямовані на порівняння, зіставлення подій, явищ, процесів культурного життя (“Що є спільного та відмінного … ?”);

– які вимагають комплексної оцінки (в тому числі особистої) подій політичного життя (“Яким чином можна оцінити ... ?”).

Дотримуйтесь вимог етичних норм:

– коли задається питання, необхідно підвестися і дивитися на того, кому воно адресоване;

– якщо ставиться два або більше питань, формулюйте їх по одному після отримання відповіді на попереднє;

– питання ні за яких обставин не повинне ображати доповідача, містити випади проти нього;

– якщо питання потребує пояснення чи уточнення, то вони мають бути короткими (1–3 речення);

– не перебивайте того, хто дає відповіді на запитання.

Яким чином необхідно відповідати на запитання?

Намагайтесь використати наступну послідовність дій:

ü уважно вислухайте питання, переконайтеся, що зрозуміли його; при необхідності, зробіть уточнення;

ü оцініть правомірність постановки запитання; якщо вона викликає сумніви, повторіть або переформулюйте запитання, щоб його зміст зрозуміли присутні (наприклад, “Спробуємо розібратися в цій проблемі. Якщо я правильно зрозумів, йдеться про ...”);

ü при необхідності розділіть питання на складові й відповідайте на кожну з них окремо (“Мені здається, що в цій проблемі треба виділити щонайменше три аспекти. По-перше, це... По-друге, ...”);

ü визначте зміст термінів та понять, які застосовуєте, оскільки багатозначність слів може призвести до різного їх тлумачення (“Під терміном “націотворення” я розумію ...”);

ü відповідаючи на запитання (чи його складову), сформулюйте головну думку й наведіть необхідні аргументи;

ü покажіть взаємозв’язок між складовими частинами питання, які проаналізовано;

ü закінчуйте відповідь коротким висновком (1–3 речення), у якому підсумуйте найсуттєвіше.