Тема 11. Зарубіжна та українська культура напередодні та під час Другої світової війни

Наростання тоталітарного тиску на культурні процеси. Боротьба за демократію.Вплив суспільно-політичних процесів на розвиток світової літератури. Ідеологічний вплив на освіту та науку. Розвиток архітектури та образотворчого мистецтва у 30-х рр. ХХ ст.

Трагедія української культури у 30-х рр. ХХ ст.Згортання “українізації” та поновлення політики русифікації. Перебудова установ культури для задоволення інтересів тоталітарної держави. Ідеологічний контроль над культурою. Репресії проти діячів української культури у 30-х рр. ХХ ст. Знищення української науки. “Розстріляне відродження” в літературі. Архітектура та образотворче мистецтво в умовах тоталітаризму. Театр, музика, кінематограф. Українська культура у роки Другої світової війни.

Тема 12. Нові тенденції у світовій та українській культурі у перше післявоєнне десятиліття

Характерні особливості культури другої половини ХХ ст.Основні напрямки розвитку прогресу. Соціальні і економічні наслідки науково-технічної революції (НТР). Переорієнтація досліджень суспільних наук на проблеми людини. Загальне і національне в культурах країн Сходу і Заходу. Криза модерністських течій у мистецтві. Абстракціонізм. Зміни у літературному процесі. Театр, музика, кінематограф.

Культура України у 1945-1955 рр.Новий наступ комуністичної влади на українську культуру. Українська література у післявоєнне десятиліття. Переслідування тоталітарною владою спроб нових форм художньої творчості.

Тема 13. Зарубіжна та українська культура у другій половині 50-х – середині 60-х рр. ХХ ст.

Постмодернізм у контексті світової культури.Художні течії і напрямки в літературі. Образотворче мистецтво та архітектура. Витоки рок-музики. Театральне мистецтво. Кінематограф.

Українська культура в умовах десталінізації.“Відлига” та її вплив на розвиток культури. “Шістдесятники”. Досягнення та проблеми літературного процесу в Україні. Образотворче мистецтво та архітектура у пошуках нових художніх засобів. Театральне і музичне мистецтво. Нові тенденції в українському кінематографі.

Тема. 14. Культура 60-х – 80-х рр. ХХ ст.

Масова культура.Новий етап НТР та її вплив на культуру. Нові напрямки постмодерністського мистецтва: концептуальне мистецтво (боді-арт, ленд-арт, перформенс, відео-арт); гіперреалізм, живопис “нових диких”, поп-арт, кіч. Архітектура постмодернізму. Масове музичне мистецтво. Театр. Кінематограф.

Українська культура у 1965 – 1991 рр.Вплив застійних процесів в суспільно-політичному житті на розвиток культури. Дисидентський рух та його боротьба за збереження української мови та культури. Освіта та наука. Література. Розвиток образотворчого мистецтва та архітектури. Театр. Музика. Кінематограф. Зміни у громадсько-політичному житті у добу “перебудови”. Національно-культурне відродження кінця 80-х рр. в Україні.

Тема 15. Сучасна культура на межі ХХ – ХХІ ст.

Тенденції до інтернаціоналізації культури.Освіта на сучасному етапі. Наука як культурна діяльність. Значення міжнародного культурного і наукового обміну. Засоби масової інформації на сучасному етапі розвитку. Проблема комерціалізації мистецтва. Проблеми глобалізації в культурному вимірі.

Культурні процеси у незалежній Україні.Виклики часу і державна стратегія у галузі культури. Українське мистецтво на сучасному етапі. Український кінематограф: проблеми і перспективи. Охорона культурної спадщини. Мовна політика. Міжнародне культурне співробітництво України.

Тема 16. Культура української діаспори.

Хвилі української еміграції. Причини, характер та основні поселення української діаспори. Освітня діяльність української еміграції. Внесок українців у світову науку. Творчість українських письменників за межами України. Видатні митці української діаспори. Культурно-освітні організації зарубіжного українства.

ІІ. Структура навчальної дисципліни

ІІІ. Загальні методичні рекомендації

Основними формами вивченнякурсу “Історія української та зарубіжної культури” є: лекції, семінарські заняття, самостійна робота студентів над джерелами та навчально-методичною літературою, написання індивідуальних завдань, модульний контроль, складання заліку.

Лекція

Важливу роль у вивченні курсу належить лекції, що є провідною організаційною формою навчання, засобом спрямування спільної діяльності викладачів і студентів на досягнення цілей навчання. Під час лекцій визначається зміст і наукова спрямованість предмета, розглядаються найважливіші проблеми, прокладається шлях до самостійного вивчення джерел та історичної літератури.

На лекції необхідно бути уважним, слухати і робити необхідні записи. (“Незаписана думка – загублений скарб” Й. Гете). Матеріал лекції без конспекту забувається через добу, екзаменаційні оцінки у неконспектуючих студентів у середньому у два рази нижче тих, хто записує лекції. Якщо щось із почутого Ви не зрозумієте, відразу запитуйте. Якщо студент слухає лекцію і не робить записів, його увага швидко послаблюється, розсіюється, сприймання матеріалу стає поверховим.

З моменту появи викладача в аудиторії студент має відповідно настроїтися, бути уважним, вслухуватись в матеріал лекції, вдумуватись в почуте, схоплювати в ньому найголовніше й стисло занотовувати його. При цьому сприймання матеріалу лекції стає аналітичним, увага стійкою, пам’ять зміцнюється. Крім слухової пам’яті, а при наявності унаочнень і зорової, в запам’ятовуванні братимуть участь і моторна пам’ять. Не залишаться поза увагою нові терміни і поняття, імена діячів, дати, цифри, визначення, крилаті вислови, дуже показові факти. Вони потрапляють у зошит, до них буде змога повернутися знову, краще запам’ятати.

Відомо, що основні положення лекції досвідчений викладач говорить повільніше, повторює. Це дає змогу студентам записати їх докладніше. Якщо при записі якось положення думка студента раптом обірвалась, слід на папері залишити місце для завершення думки, і продовжувати нотувати розповідь лектора далі. Вдома, звертаючись до підручників згадати й дописати недописане.

В ідеальному варіанті до слухання лекції слід готуватися, попередньо ознайомитися за підручником з матеріалом нової теми. Тоді легше буде відрізнити нове від уже відомого, відділити головне від другорядного і занотувати потрібне. Слід дбати, щоб найповніше й точно були зафіксовані визначення, схеми, важкі для запам’ятовування положення й факти, від яких залежить розуміння основного, ті дані, до яких потім доведеться часто звертатися. У нотатках повинні знайти місце й власні думки з приводу почутого, запитання, які при цьому виникли, щоб потім звернутися до викладача за консультацією.

Записи на лекціях бажано робити в зошиті, призначеному для даної дисципліни, лишаючи поля, щоб було місце для заповнення та уточнення. Навіть дуже стислі нотатки, зроблені під час лекції, стануть студентові опорою для того, щоб пригадати її основний зміст, краще запам’ятати його.

Роблячи записи, слід використовувати скорочення слів і виразів. Але робити їх треба грамотно й однаково, щоб можна було легко розібратися в них пізніше. Можна скористатися тими скороченнями й умовними позначеннями, що є в енциклопедіях та словниках. Можна використати свої скорочення, але на полях чи в кінці лекції подати розшифрування таких скорочень.

Вдома переписувати начисто записи, зроблені на лекціях не варто. Записи повинні бути зрозумілими вам особисто, треба тільки обов’язково того самого дня опрацювати їх, тобто виправити помилки, дописати недописане, уточнити окремі слова, окремі положення звірити з підручником та ін. Самостійно працюючи над книгами, також необхідно доповнювати записи, зроблені на лекціях.

Як бачимо, самостійна робота студентів з книгою і лекції викладача міцно взаємопов’язані й доповнюють одна одну.