І. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

Зміст

Вступ………………………………………………………………………4

І. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни…………………………………………………………………8

ІІ. Структура навчальної дисципліни………………………………………………………………...14

ІІІ. Загальні методичні рекомендації…………………………………….15

ІV. Тематика та методичні рекомендації до семінарських занять……..27

V. Система контролю й оцінювання навчальних досягнень студентів..58

VІ. Рекомендована література до курсу…………………………………61

Вступ

Початок ХХІ століття дедалі більше демонструє посилення впливу національної культури на долі цілих народів та окремих людей. Можна стверджувати, що на сьогодні проблема національної культури й етнокультурних відмінностей набула в України набагато більшого суспільно-політичного значення, ніж економічні проблеми. Про це свідчать події 2014 – 2015 рр., коли національна ідентичність та належність до певної національної культури вплинули на визначення політичних поглядів багатьох громадян України.

Гасло розбудови національної культури нині не менш актуальне, ніж гасла щодо демократизації українського суспільства, побудови правової держави, трансформації української економіки на засадах цивілізованих ринкових відносин європейського вибору нашої держави. Особлива роль у вирішенні цієї проблеми належить курсу «Історія української та зарубіжної культури», який об’єднує в собі систему і безліч способів глибокого пізнання складних питань культурно-історичного процесу у світі і в Україні. Незаперечним є також і те, що у становленні кожної людини як особистості та формуванні її духовної культури важливе місце посідають знання проблем культури. Проте культурні питання мають не лише велике суспільно-політичне значення. Складні політичні процеси в сучасній Україні засвідчують глибокий смисл проблеми національної культури як граничної основи буття української спільноти, її ідентичності та єдності, а також самоствердження серед інших спільнот і культур світу.

Виходячи з вищеозначеного, метою викладання навчальної дисципліни “Історія української та зарубіжної культури” є формування у студентів знань про сутність культури як форми людської діяльності, її різновиди та історико-типологічні ознаки, історію та сучасний стан української культури, про досвід існування українського народу в системі загальнолюдських цінностей і досягнень, її роль у вихованні особистості та розвитку суспільства.

Даний курс має широкі міждисциплінарні зв’язки, які виявляються в комплексному використанні системи філософського, історичного, мистецтвознавчого знання, загальності понятійно-термінологічного апарату з іншими суспільними та людинознавчими науками.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Історія української та зарубіжної культури» є:

– розкрити єдність і різноманітність культур народів світу на прикладі української культури;

– ознайомити студентів з основами сучасних підходів до історії національної культури, особливостями історичного розвитку української культури;

– виявити зв’язок української культури з соціальними, політичними, цивілізаційними, побутовими, мистецькими явищами і процесами;

– навчити студентів вільно оперувати сучасними концептами історичної культурології та широким фактологічним матеріалом;

– визначити значення мистецтва в життєдіяльності людини, у творчості та вдосконалені особистості, гуманізації суспільних відносин;

– формувати у студентів активну громадянську позицію та національну свідомість на основі отриманих знань;

– розвивати у студентів художньо-образне та логічне мислення, формувати творчі підходи та естетичні смаки.

Загальний обсяг дисципліни “Історія української та зарубіжної культури” 3 кредити (90 годин).

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

1. Українська та зарубіжна культура від найдавніших часів до кінця ХІХ ст.

2. Зарубіжна та українська культура ХХ – початку ХХІ ст.

Інформаційний зміст програми поділяється на 16 тем (по 8 тем у кожному модулі. Обсяг аудиторного навантаження 24 години (6 лекцій та 6 семінарських занять). Формами навчання є лекції, семінарські заняття, самостійна робота студентів та індивідуальні завдання. Формами контролю є поточний, модульний та підсумковий. Підсумковий контроль відбувається у формі заліку.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

– тенденції та закономірності розвитку світового та українського культурного процесу;

– поняття «культура» (етимологія та зміст терміна), функції, структуру, основні форми та типологію культур;

– місце української культури в системі світової культури та цивілізації;

– культурно-історичні епохи та історичні етапи розвитку української культури;

– художні стилі та течії у світовій культурі та їх особливості в Україні;

– досягнення видатних діячів світової та української культури;

– основні шедеври та пам’ятки світової та української культури.

вміти:

– аналізувати культури різних народів в їхньому взаємозв’язку;

– розглядати проблеми розвитку культури України в контексті світової культури;

– встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між суспільно-політичними та культурними процесами і явищами;

– розрізняти культурні епохи, напрямки, течії, школи, художні стилі в мистецтві й літературі;

– оперувати культурологічними термінами та поняттями на високому інтелектуальному рівні;

– вести наукову дискусію, висловлювати свої думки і відстоювати свою точку зору, використовувати набуті знання при прийнятті рішень суспільного значення;

– конспектувати зміст лекцій, вибирати оптимальні шляхи підготовки до семінарських занять та виконання завдань самостійної роботи;

– робити висновки й узагальнення на основі опрацювання літератури, вміти користуватися періодичними виданнями, знаходити необхідні матеріали відповідно до проблеми, що вивчається;

– готувати повідомлення (доповіді), реферати, презентації, складати тести, кросворди, тези виступів тощо;

– пояснювати сутність національних та загальнолюдських цінностей;

– збагачувати власну духовну культуру шляхом самоосвіти;

– використовувати духовно-культурний досвід минулого для визначення шляхів і напрямків культурно-національного відродження в Україні;

– реалізовувати отримані знання для визначення лінії власної поведінки в сучасних умовах розмаїття художніх стилів культури;

– застосовувати отримані знання в освітньо-педагогічній і науково-дослідницькій роботі.

Підготовлені методичні рекомендації засновані на принципах історизму, об’єктивності, системності. При розробленні їх враховані нові історичні концепти та теорії, нові досягнення у галузі історії, мистецтвознавства, культурології, літературознавства. У рекомендаціях подається інформаційний зміст програми, який детально висвітлює зміст 16 навчальних тем. У таблиці щодо структури навчальної дисципліни визначена кількість лекційних годин, семінарських занять та обсяг самостійної роботи студента з кожної теми програми. У загальних методичних рекомендаціях подаються методичні поради щодо конспектування та опрацювання лекційного матеріалу, підготовки до семінарських занять і доповідей та опрацювання першоджерел. У методичних рекомендаціях розглядається тематика семінарських занять, література до них. Подані методичні поради до кожного з питань семінарських занять. Для розуміння студентами системи та критеріїв контролю та оцінювання знань детально викладено вимоги до знань та вмінь їх відповідності до кількості балів. Зазначені різні форми навчальної роботи та їх оцінка в балах. Подається шкала відповідності ECTS та національної системи оцінювання.

Більш детально зупинимося на характеристиці літератури до курсу “Історія української та зарубіжної культури”.

Ø По-перше, у методичних рекомендаціях подається література до всього курсу, тобто у цій літературі висвітлюється повний обсяг змісту програми за всіма 16 темами, але повнота викладення матеріалу є різною. Рекомендована література до курсу поділяється на основну та додаткову. До основної літератури головним чином ввійшли підручники та навчальні посібники, які були надруковані за останні роки. Тому при опрацюванні навчального матеріалу необхідно починати з роботи над ними причому намагатися порівняти викладений у них матеріал. Важливе значення серед основної літератури займають узагальнюючі праці І. Крип’якевича, М. Семчишина, Д. Антоновича, В. Яніва, які написані представниками української діаспори і подають нестандартні підходи до викладення навчального матеріалу. До того ж, роботи цих авторів більш детально висвітлюють окремі проблеми та визначають місце української культури серед інших національних культур Європи та світу. При опрацюванні над термінами студенти повинні користуватися різноманітними словниками, які є в основній та додатковій літературі.

Ø По-друге, додаткова література висвітлює окремі галузі та види культури. Наприклад, це історія літератури, мови, архітектури, образотворчого мистецтва, кінематографу. Такі видання можуть бути використані для підготовки до окремих питань семінарських занять, де висвітлюються різноманітні галузі культури на певному історичному етапі розвитку. Інша група у літературі до курсу складається з енциклопедій та довідників які стосуються окремих пам’яток української та зарубіжної культури. Тому готуючи доповідь або повідомлення про Софіївський собор у Києві чи картини Леонардо да Вінчі може бути використана довідкова та енциклопедична література. Серед літератури з курсу є біографічні ні видання які стануть у нагоді при підготовці рефератів або презентацій про життя та творчість діячів культури. Окремі видання висвітлюють історію розвитку науки, техніки, спорту, туризму, що допоможе у професійній підготовці студентів. Крім літератури з курсу до кожного семінарського заняття подається свій перелік літератури. Вона стосується окремих питань та більш детально висвітлює їх. Серед літератури до семінарських занять є наукові дослідження, статті, енциклопедії, довідники, художні альбоми. Разом з літературою до курсу такі видання допоможуть студентам більш якісно та ретельно підготувати семінари. Отже, література для студентів яка подана у методичних рекомендаціях є різноманітною, цікавою та об’єктивною що забезпечує якісне формування у студентів загальних та професійних компетентностей.

І. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни