Алгоритм конспектування джерел наукової інформації, що сприймається на слух

1. Записуючи назву теми лекції, спробуйте спрогнозувати загальну схему того, що почуєте, та уявити цю тему в колі інших проблем і питань цієї навчальної дисципліни.

2. Сприймаючи на слух наукову інформацію, намагайтеся визначити головне в ній за зміною інтонації, темпу, голосу, за паузами, які завжди передують висновкам, за риторичними і проблемними запитаннями.

3. Намагайтеся швидко знайти підмет (логічний суб’єкт) і присудок (логічний предикат) фрази; саме це допоможе вам зрозуміти її загальний смисл і структуру, навіть якщо ви не допишете якісь слова.

Пам’ятайте! У текстах наукового стилю дієслівна сполучуваність є дуже вузькою та спеціалізованою, тому за дієсловом і записаною частиною фрази можна легко відтворити незафіксовані на папері об’єктні та обставинні компоненти змісту.

4. Слухаючи, здійснюйте одночасно мисленнєво-мовленнєву переробку наукової інформації на внутрішньофразовому та міжфразовому рівнях з метою підготовки її до запису.

Пам’ятайте! При аудіюванні лекції необхідно постійно усвідомлювати й переробляти зміст почутого, максимально лаконізуючи інформацію, але без втрати головного і цінного в ній. Цей процес мисленнєво-мовленнєвої переробки наукової інформації має здійснюватися двома етапами:

а) на внутрішньофразовому рівні:

- слухаючи фразу, відкидати неголовне, надлишкове;

- скорочено фіксувати об’єктні та обставинні поширювачі дієслова, які легко відтворюються або входять до складу терміносполук;

- нове записувати якнайточніше та якнайповніше;

- ті частини речень, що складають тему (відоме), записувати скорочено: іменники замінювати особовими займенниками, вживати прислівники місця, знаки-символи, абревіатури; виключати несуттєві прикметники при іменниках та прислівники при дієсловах;

б) на міжфразовому рівні:

-  слухаючи, обов'язково зберігати актуально значуще в кожному блоці інформації, співвідносити кожну рему (нове) з попереднім контекстом;

- уникати фраз, що дублюються;

- здійснювати лише можливе переконструювання речень, обов’язково залишаючи при цьому всі предикати речень з головною інформацією та всі слова при предикаті з сильним керуванням, що входять до складу речень, якими розкривається зміст теми.

5. Здійсніть самоконтроль, з’ясувавши:

а) чи всю головну інформацію згідно з темою відбито в конспекті;

б) чи не порушено логічний зв’язок під час скороченого запису інформації;

в) чи всі використані символи та абревіатури є абсолютно точними відповідниками слів і словосполучень;

г) чи залишилася точною інформація при здійсненні переконструювань речень;

д) чи не припустилися орфографічних, лексичних та граматичних помилок при записуванні.

Відредагуйте зміст, структуру та мовне оформлення одержаного конспекту.

Cемінарські заняття

Серед усіх видів навчальної роботи студентів вагоме місце займають семінарські заняття. “Семінар” у перекладі з грецької означає “школа”. Виходячи із сучасних вимог вищої школи щодо підвищення якості підготовки спеціалістів, роль семінарських занять, які вчать самостійно працювати й творчо мислити, робити висновки і давати оцінку явищам та подіям в історії української та зарубіжної культури, ще більше зростає.

Головна мета семінару – поглибити й систематизувати вивчення найбільш важливих і актуальних тем навчального курсу, сформувати в студентів уміння самостійно вивчати окремі питання. Семінарські заняття не повторюють, а доповнюють і поглиблюють матеріал лекційного курсу.

Готуючись до них, учіться конспектувати та аналізувати джерела й літературу, узагальнювати знання, отримані з різних джерел. Не варто обмежуватись лише одним підручником чи посібником, слід одночасно працювати з двома-трьома підручниками, монографіями, статтями.

Основним орієнтиром у підготовці до заняття є план семінару, відповідно до якого вивчаються джерела, матеріал підручників або додаткової літератури. Підготовку треба починати із знайомства з відповідним розділом підручника, щоб мати загальне уявлення про проблему та зосередитися на поставлених питаннях. Механічне, докладне переписування підручника, ксерокопіювання і підкреслення в тексті з подальшим зачитуванням його на занятті недопустиме, оскільки забирає час, а не додає знань.

Варто осмислити текст, зрозуміти суть питання (абзаца, думки), викласти його своїми словами у формі поширеного плану із зазначенням основних фактів, імен, дат.

Працюючи з монографією, доцільно з’ясувати основні аспекти проблеми, що в ній розкриваються, а потім уважно ознайомитися з тими питаннями, які потребує тема семінару. Найбільш цікаві факти, висновки слід занотувати, обов’язково зробити посилання на джерело.

У списку рекомендованої літератури подаються кілька основних праць. Зазначимо, що потрібні розділи та параграфи, конкретні сторінки рекомендованих джерел, навчальної та наукової літератури не вказуються. Специфіка навчання у вищій школі передбачає самостійну роботу студента в цьому напрямку.

Звичайно, необхідна література не обмежується запропонованим списком. Самостійний бібліографічний пошук матеріалу схвально оцінюється викладачем. Добір робіт необхідно здійснювати за такими критеріями, як науковий рівень, наукова новизна, оригінальність подання матеріалу.

Під час виступу на семінарі студент може користуватися конспектом, однак не рекомендується його зачитувати (крім цитування). Щоб отримати найвищу оцінку, слід вільно володіти матеріалом. Виступ не повинен бути ні надто коротким, ні надмірно затягнутим (не більше 7-10 хвилин). Необхідно достатньо повно та чітко висвітлити поставлене питання, дотримуватися послідовності викладу, підкреслювати найважливіші моменти та робити короткі висновки, говорити просто і зрозуміло, слідкувати за мовою, інтонацією, правильним уживанням та вимовою слів, наголосами.

Студентська аудиторія має бути активним слухачем (коротко занотовувати ключові слова, висновки, доповнювати, аналізувати відповідь, правильно, по суті ставити запитання до того, хто відповідає, продумувати репліки тощо). Активна робота на семінарі оцінюється додатково.

У виступах доречно використовувати фрагменти документів та художніх творів, зокрема поезію, усну народну творчість, а також репродукції робіт відомих художників, ксерокопії портретів видатних особистостей української та зарубіжної культури тощо. Все це підвищує інтерес до наукової проблеми, збагачує особистість студента.

Критеріями оцінки виступу на семінарі є: ступінь використання джерел та наукової літератури, рівень розкриття питання, наявність та науковість висновків, розуміння значення культурного надбання українського народу у вирішенні проблем сьогодення.

У цілому семінар має бути активним, творчим заняттям, де студенти вчаться формулювати і обґрунтовувати вирішення питань, чітко аргументувати свої відповіді даними із першоджерел та літератури, захищати і відстоювати свою думку в діловій дискусії.

Ø Семінарські заняття є обов'язковими для відвідування. На них ведеться облік поточної успішності. Пропущений семінар з будь-якої причини, як і незадовільна оцінка, підлягають обов’язковому відпрацюванню в письмовій та усній формі. Невиконання згаданих вимог є підставою для неатестації та подальшого недопуску студента до складання заліку.