Гіперчутливість негайного та уповільненого типів, їх механізм, відмінності. Практичне значення.

Гіперчутливість негайного типу - коли на повторне введення антигену проявляеться досить швидко - через декілька хвилин (до 8 годин). Розрізняють три види реакції цього типу:                                          - реакції першого типу( анафілактичні і атопічні) : алерген проникає в організм, відбувається синтез IgE і адсорбція їх на тучниз клітинах і базофілах, далі алерген звязується з двома молекулами IgE і вони виділяють з гранулів медіатори алергії.                                                                                                                       - цитотоксичні реакції: до комплексу антиген-антитіло приєднується комплемент, активізуючись за класичним шляхом зумовлює лізис клітин і виділення факторів запалення                                                              - імунокомплексні- утворюються імунні комплекси при тривалому контакті з антигеном, вони відкладаються на стінказ судин і провокують порушення трофіки в даній ділянці.

Гіперчутливість сповільненого типу: після першого контакту зростає кількість сенсибілізваних CD4 Е-лімфоцитів, частина з низ клітини-памяті. при повторному попаданні антигену Т-хелпери його розпізнають у комплексі з антигеном гістосумісності другого класу на поверхні макрофага, що стимулюює їх утворення і проліферацію. Активовані Т-хелпери продукують значну кількість цитокінів клітинного імунітету: фактор переносу, мітогенний фактор, фактор який стимулює Т-лімфоцити і В лімфоцити, фактор який активує макрофаги,інтерферон.

38. Серологічні реакції, їх характеристика, основні типи, практичне використання. Реакція аглютинації, її механізм, різновиди. Практичне використання.                  Серологічними реакціями називають сукупність пробіркових реакцій, заснованих на антиген-антитіло-взаємодії. Серологічні дослідження — це методи вивчення визначених антитіл чи антигенів у сироватці крові хворих, засновані на реакціях імунітету (проводяться in vitro).                                              1) Направлені на виявлення в сироватці крові й інших рідинах організму АТ до АГ збудників інфекційних хвороб.                                                                                                                                                               2) реакції, що мають метою виявлення в сироватці крові й інших субстратів розчинних мікробних АГ за допомогою стандартних імунних сироваток.                                                                                              Серологічні реакції проводяться з використанням: антигену для пошуку антитіла і наоборот,серопрофілактика, IN VIVO (шкірні проби, РН in vivo .)                                                             Класифікація серологічних реакцій                                                                                                                                      1. Двухкомпонентні: прості (РА,РП), розеткові тести,цитофлюорисцентні, складні( РНГА, РТГА, адгезії,РГА).                                                                                                                                                                                2. Трикомпонентні- прості( реакція бактеріолізу,реакція коагглютинації), складні (реакція непрямий іммунофлюоресценції,РІА, РЕМА,літичні тести (РЗК, визначення АОК за допомогою еритроцитарних діагностикумів)).                                                                                                                                                           Матеріал для серологічних реакцій: сироватка крові, ліквор, сеча, слиз. Облік серологічних реакцій здійснюється відуально, іноді за допомогою лупи і рідко -мікроскопа.                                                 Серологічні дослідження містять у собі різні серологічні реакції: реакція аглютинації, реакція преципітації, за участю комплементу, з використанням мічених антитіл антигенів.

Реакції аглютинації — це прості реакції склеювання корпускулярних антигенів за допомогою антитіл. Розрізняють:                                                                                                                                                                           — прямі реакції аглютинації, що використовують для виявлення антитіл у сироватці крові хворого. Додавання суспензії убитих мікробів до сироватки хворого викликає утворення пластівчастого осаду (позитивна реакція склеювання мікробів антитілами). Використовується для визначення черевного тифу, паратифу й ін.                                                                                                                                                                     — реакція пасивної, чи непрямий гемагглютинації заснована на використанні еритроцитів з адсорбованими на їхнє поверхні антигенами, взаємодія яких з відповідними антитілами сироватки крові хворих приводить до утворення фестончатого осаду. Використовується для визначення вагітності, виявлення підвищеної чутливості хворих до лікарських препаратів і гормонів;                                 — реакція гальмування гемагглютинації заснована на здатності антитіл імунної сироватки нейтралізувати віруси, що у результаті утрачають властивість склеювати еритроцити. Використовується для діагностики вірусних хвороб;                                                                                                        — реакція коагглютинації — різновид реакції аглютинації, у якій антигени збудника визначають за допомогою стафілококів, попередньо оброблених імунною діагностичною сироваткою

39. Серологічні реакції. Реакція преципітації, її механізм. Використання в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі.                                                                                                Реакції преципітації — реакції, у яких відбувається осадження комплексу антиген-антитіло. Антиген у даному випадку повинний бути розчинним. Осад комплексу антиген-антитіло називається преципітатом. Реакцію ставлять шляхом нашарування розчину антигену на імунну сироватку. При оптимальному співвідношенні антиген-антитіло на границі цих розчинів утвориться непрозоре кільце преципітату. Діаметр кільця преципітації пропорційний концентрації антигену. Найбільше поширення одержала реакція преципітації в напіврідкому гелі агару (подвійна иммуно-иммунодиффузия, іммуноелектрофорез і ін.). Реакцію використовують для визначення змісту в крові імуноглобулінів різних класів, компонентів системи комплементу.

Для аналізу складу антигенів широкого поширення набула реакція преципітації в гелі. Розрізняють просту і подвійну дифузію в гелі. Проста імунодифузія - агаровий гель, який містить приципітуючу сироватку, поміщають у вузькі пробірки і зверху нашаровують розчин антигена; дифундуючи в гель, антиген зв’язується з відповідними антитілами, утворюючи мутні лінії преципітації; розміщення ліній в агарі визначається концентрацією відповідного антигену. Подвійна імунодифузія - на відміну від попереднього методу у цій реакції реагенти розділені шаром нейтрального гелю, який не містить реагентів; на поверхню гелю, змішаного з специфічною сироваткою. Вносять шар нейтрального гелю, після застигання якого нашаровують антиген, дифундуючи на зустріч один одному. Антиген і антитіла зустрічаються в шарі нейтрального гелю і утворюють лінії преципітації. Феномен преципітації широко використовується в мікробіологічній практиці. Зокрема, в судово-медичній експертизі його застосовують для визначення видової належності крові. За допомогою специфічних преципітуючих сироваток проти білка людини, різних тварин і птахів можна встановити, якому виду належить виявлена кров. Таким чином визначають можливу фальсифікацію продуктів. Ця реакція застосовується для діагностики епідемічного цереброспінального менінгіту, чуми, дизентерії. Особливе значення має реакція термопреципітації Асколі, яку використовують для визначення інфікованості збудником сибірки продуктів і матеріалів тваринного походження.