Закономірності імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічні реакції. Імунологічна толерантність, причини її виникнення. Імунологічна пам’ять, її механізм.

Залежно від того, яким чином антиген проник в організм, залежить його місце перебування в лімфоїдній системі. Проникнувши у тканини, антиген затримується у регіонарному лімфатичному вузлі. У той же час антигени, що проникли на слизові оболонки дихальних шляхів або кишечника попадають в лімфоїдну тканину слизових оболонок, а антиген, який безпосередньо проникає в кров, затримується у селезінці. Виділяють так стадії розвитку імунної відповіді:                                                        1. Проникнення антигена через бар‘єрні тканини.                                                                                                    2. Зв‘язування частини антигена антигенпрезентуючими клітинами; стимуляція антигеном продукції цитокінів клітинами бар‘єрних органів, які готують судини і лімфоцити до активації.                                      3 Розпізнавання лімфоцитами антигена своїми специфічними рецепторами TcR i BcR.                                  4. Взаємодія і проліферація Т- і В-лімфоцитів.                                                                                                                   5 Диференціація (імунопоез) лімфоцитів.                                                                                                     6.Організація лімфоцитами знищення антигена макрофагами, еозинофілами, базофілами, тучними клітинами, нейтрофілами. Самостійно знищують антиген Т-кілери.                                                                       7. Виведення зруйнованого антигена з організму.

I. Антиген-реактивні Т-лімфоцити за допомогою своїх рецепторів розпізнають чужорідні антигенні молекули .                                                                                                                                                                           II. В результаті взаємодії рецепторів Т-лімфоцитів і антигенів утворюються комплекси (рецептор-антиген).                                                                                                                                                                                 III. комплексні утворення - рецептор-антиген захоплюються і переробляються макрофагами (М) за допомогою спеціальних до них Fс-рецепторів .                                                                                                        IV. В-лімфоцити, що контактують з макрофагами своїми рецепторами , одержують від них інформацію про антигени. Т-лімфоцит-хелпер - «вмикач» імунної відповіді, виділяє медіатор «індуктор імунопоеза» (ІІ), що впливає на В-лімфоцити, внаслідок чого вони трансформуються антитілоутворюючі клітини (АУК), які синтезують антитіла (АТ), які інактивують антигени.                            Т-супресорні лімфоцити пригнічують активність лімфоцитів і тим самим пригноблюють імунні реакції. Крім вказаних вище клітин, в імунній відповіді беруть участь також тканинні базофіли і еозинофіли крові.                                                                                                                                                                       Імунологічна толерантність – нездатність імунної системи відповідати видимою реакцією на певні антигени. Природна імунологічна толерантність – до власних антигенів, штучна формується при контакті імунної системи з антигеном в стані імунологічної незрілості організму (в ембріональному періоді). Причинами цьоьго можуть бути : елімінація з організму антигенспецифічних клонів лімфоцитів; блокада біологічної активності імунокомпетентних клітин; швидка нейтралізація антигену антитілами.

Імунологічна память — істотний компонент імунної відповіді, тому що вона забезпечує посилену, більш ефективну відповідь на друге і наступні попадання антигену в організм.                                             Після стимуляції антигеном відбувається проліферація лімфоцит, що призводить до утворення великої кількості клітин виконавчої ланки (плазматичні клітини в системі В-клітин; цитотоксичні T-клітини в системі Т-клітин), а також інших малих лімфоцитів, що повторно входять в мітотичний цикл і служать для поповнення групи клітин, які несуть відповідний рецептор. Припускається, що так як ці клітини — результат викликаної антигеном проліферації, то вони здатні до посиленої відповіді при повторній зустрічі з антигеном (вони діють як клітини пам'яті). B сімействі В-клітин ці клітини можуть також підпадати на переключення синтезу з IgM на IgG, що пояснює негайне виробництво цими клітинами IgG під час вторинної імунної відповіді.