VIІ.3 Матеріали контролю для заключного етапу заняття

Тест ІІІ рівня (α=3) Провести диференційну діагностику з захворюваннями, які супроводжуються порушенням стулу

Задача №1 (α=3).

Хворий Н., 58 років, звернувся до лікаря поліклініки зі скаргами на загальну слабкість, біль, вздуття та гуркотіння переважно в середній частині живота після прийому їжі, чергування запорів та проносів з переважанням проносів, імперативні позиви до дефекації відразу після прийому їжі, кал. В анамнезі: рік назад знаходився в інфекційній лікарні з діагнозом: гостра дізентерійна інфекція. При фізікальному дослідженні виявлено болючість при пальпації colon transversum, чергування спазмованих та розширених ділянок, язик вкритийсіро-білим нальотом, вологий. При копрологічному дослідженні: кількість кала збільшена, пінистий, рідкої консистенції, кислого запаха, багато крохмалю та аміаку, значна кількість неперетравленої клітковини

1) Який попередній діагноз діагноз?

2) З якими захворюваннями треба провести диференційний діагноз?

3) Які додаткові дослідження треба призначити?

4) Яка лікувальна програма цього захворювання?

Еталон відповіді:

1)Хронічний коліт постдизентерійний, преважно трансверзит, середньоважкий перебіг, фаза загострення, порушення моторної функції переважно за гіпермоторним типом, бродільна диспепсія.

2) З хронічним ентеритом, панкреатитом, синдромом подразненої товстої кишки;

3) висів калу на дисбактеріоз, ендоскопічне дослідження товстого кишечника;

4) Лікувальна програма хронічного коліту включає: етіологічне лікування (антибактеріальні препарати), дієту стіл №4б, потім №4в, відновлення еубіозу кишечника (еубіотики), нормалізацію моторної функції кишечника, фітотерапію та фізіотерапію, лікування мінеральними водами та санаторно курортне лікування.

VIІ.4 Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів: орієнтовна карта для організації самостійної роботи студентів з навчальною літературою

Тема №16: Хронічний холецистит, ЖКХ, дизкінезія жовчних шляхів.

Кількість навчальних годин: 5 годин

I. Актуальність теми

Хронічні  захворювання жовчного міхура(ЗЖМ)– складний запально-дістрофічний патологічний процес, який викликає при прогресуванні патологічного процесу порушення прохідності проток, склероз та витончення слизової облонки, значне порушення секреторної та моторної функції жовчного міхура та проток. Важливе місце у етіології ЗЖМ займає зловживання алкоголем, перенесені гепато-біліарні інфекції, наявність ЖКХ, що зумовлює хронізацію процесу та розвиток ускладнень.У зв’язку з тотожністтю ланок патогенезу хронічного холециститу(ХХЦ), жовчо-кам’яної хвороби(ЖКХ) та дизкінезії жовчних шляхів(ДЖШ) розгляд цих проблем поєднаний в одну тему.

ЗЖМ - актуальна проблема практичної охорони здоров´я України. Результати великих епідеміологічних досліджень останього часу показали наявність суттєвих змін у структурі поширеності і захворюваністі на хронічні захворювання органів травлення (ХЗТ). Незважаючи на певні успіхи в лікуванні ЗЖМ, у більшості індустріальних країн ця патологія залишається серед найважливіших причин захворюваності у працездатному віці, охоплюючи від 15 до 30% дорослого населення.

Тому профілактичні та терапевтичні заходи повинні застосовуватися, в першу чергу, у пацієнтів з високим ризиком виникнення ЗЖМ.

Найбільш виражений позитивний вплив на результати лікування ЗЖМ в останні роки мало вдосконалення алгоритмів лікування, спрямованих на відновлення складу жовчі та функції ЖМ.

Вищенаведені дані обумовлюють важливість та актуальність вивчення етіології, ключових ланок патогенезу, клінічних проявів, протоколів діагностики ЗЖМ з метою оптимізації лікарської тактики налаштованої на раннє виявлення та адекватне лікування хворих на ЗЖМ.

II. Навчальні цілі заняття

(з вказівкою рівня засвоєння, що планується)

II.1 Студент повинен мати уявлення (ознайомитися):                                                        α1

– про місце ЗЖМ в структурі ХЗТ, поширеність у різних вікових та етнічних групах;

– про статистичні дані щодо захворюваності, частоти виникнення ускладнень, летальності, найближчого та віддаленого прогнозу хворих на ЗЖМ;

– про історію наукового вивчення ЗЖМ та внесок вітчизняних вчених;

II.2 Студент повинен знати (засвоїти):                                                                                  α2

– етіологію ЗЖМ;

– ключові ланки патогенезу ЗЖМ;

– клінічну класифікацію ЗЖМ;

– типові клінічні прояви ЗЖМ;

– лабораторну та інструментальну діагностику ЗЖМ;

– ускладнення ЗЖМ;

– принципи лікування ЗЖМ

II.3 Студент повинен оволодіти:                                                                               

Навичками:                                                                                                                          α3

– збирання скарг та анамнезу захворювання;

– обстеження хворого на ЗЖМ та виявлення основних симптомів і синдромів;

– сформулювати та обґрунтувати попередній діагноз;

– визначення плану лабораторного та інструментального обстеження хворого (згідно протоколам діагностики ЗЖМ);

Вміннями:                                                                                                                            α3

– інтерпретувати результати лабораторних та інструментальних досліджень;

– провести диференційну діагностику з іншими клінічними станами, що супроводжуються подібними до ЗЖМ проявами (виразкова хвороба, дуоденіти, гастрити, холецистити, ІХС та ін.);

– надати рекомендації стосовно режиму та дієти хворого на ЗЖМ, враховуючи стадію захворювання, важкість стану та супутню патологію;

– скласти план лікування хворого на ЗЖМ (згідно протоколам лікування ЗЖМ) з урахуванням стадії захворювання, наявності ускладнень та супутньої патології.