Студенти повинні вміти: володіти сучасними прийомами розвитку своєї пам’яті, тренування свого інтелекту і управління стресом.

⇐ ПредыдущаяСтр 33 из 36Следующая ⇒

Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:

Розкрийте сутність самоменеджменту.
Що охоплюють теоретико-методологічні засади самоменеджменту людини?

3. Визначте функції, завдання, структуру, закони і категорії теорії СМ.

4. Проаналізуйте системний зв'язок СМ з іншими дисциплінами.

5. Що є предметом і об'єктом СМ?

6. Проаналізуйте концепції СМ.

7. Проаналізуйте концепції СМ західної культури.

8. Чим відрізняються концепції СМ східної культури?

9. Визначте в загальних рисах власну модель СМ.

10.Охарактеризуйте акмеологічні та валеогічні засади самоменеджменту

Ключові терміни та поняття:самоменеджмент, особистість, самоуправління, самоконтроль, акмеологія, валеологія.

Тезисний матеріал до теми:

Самоменеджмент — це наукова дисципліна, яка вивчає теорію і практику самостійного управління людиною (як індивіда, суб’єкта, особистості, індивідуальності й універсума), процесом своїх життєдіяльності та діяльності й має переважно практичну спрямованість на життєвий успіх і на те, як стати самим собою.

Самоменеджмент —це нове поняття, яке ще не склалося, але є дуже актуальним у нинішніх умовах, що вимагають від людини перебудови, швидкої адаптації до реалій дійсності, активної життєвої позиції та цілеспрямованої діяльності.

Під самоуправлінням розуміють системну діяльність із самоорганізації людиною своїх життєвих функцій, що забезпечують реалізацію внутрішніх потенцій, спрямованих на досягнення певного результату за оптимального використання її внутрішніх ресурсів з урахуванням зовнішніх чинників.

Життєдіяльність - це буття людини, її потреби і цикл процесів, що забезпечує їх задоволення. Він охоплює активацію поведінки, пошук предмета, його пізнання, оцінку, привласнення, задоволення потреби і, отже, її «зникнення» як підстави циклу процесів.

Життєдіяльність має повністю визначені структурно-процесуальні межі, обриси «одиниці» аналізу. За виникнення утруднень у життєдіяльності з'являється вже не базова, а ситуаційна потреба разом з усіма типовими ланками. Можна говорити про яруси, ситуаційно значущі набори типових, сфокусованих на певну ланку початкового циклу життєдіяльностей. Оскільки динаміка потреб обумовлена зсередини і ззовні, вона може призвести до деформації повного і «правильного» циклу життєдіяльності.

Основним методологічним положеннямсамоменеджменту ми визначаємо сам підхід до здійснення людиною діяльності для життя, а не навпаки, як було і є в нашому суспільстві, коли людина є придатком суспільної системи, що служила державі без адекватного взаємного сприяння в досягненні цілей.

Загальні риси інтегральної моделі самоменеджменту:

1) самоуправлінська діяльність здійснюється з урахуванням націо-
нальних традицій, загальних норм, культури, але базується на знанні
законів функціонування людини як біосоціальної і духовної системи, а
також законів навколишнього середовища;

2) для ефективного самоуправління людині необхідно оцінити
ситуацію, в якій вона опинилася, свої можливості, поставити мету,
повірити у свої можливості з її досягнення і, самовизначившись, викону-
вати самоуправлінські функції.

6) самоуправління — багатоетапний процес саморозвитку, вершина особистості — передбачає зміну станів, людських якостей.

7) у процесі реалізації власних планів, програм, проектів людина не обмежується управлінням внутрішніми процесами в організмі, особистою життєдіяльністю і діяльністю, а активно впливає на навколишнє середовище;

8) самоуправління ситуативне, для нього характерне управління за слабкими сигналами, але здійснюється воно з орієнтацією на стратегічні цілі, стратегію життя.

Самоуправління — невід'ємний компонент усіх навчальних технологій управління і природної сторони життя людини.

Основні завдання теорії самоуправління:

- вивчення й узагальнення досвіду самоуправління життєдіяльністю і діяльністю людини при досягненні нею своїх цілей;

- виявлення і дослідження закономірностей, властивих самоуправлінню, визначення принципів, розроблення технологій вирішення життєво важливих завдань;

- розроблення рекомендацій в галузі самоуправління, підготовки людини до активної життєвої позиції;

- розроблення методів дослідження проблем самоуправління, виявлення нових вимог і тенденцій розвитку.

Об'єктомСМ є людина як складна біосоціальна і духовна система, інформаційно-енергетичний комплекс.

Предмет— діяльність людини із самоуправління своєю життєдіяльністю і діяльністю при досягненні поставлених цілей.

Необхідною умовою формування теорії СМ як складової науки управління є точне визначення її предмета, меж і напрямів вивчення, форм і методів дослідження.

Сучасні концепції самоуправління людини, а також створені нею теорія і практика є цілісною системою поглядів, де, з одного боку, доведено, що краще управління — це самоуправління, а з іншого — що людина є автоматизованою, само регульованою системою, яка самоорганізується. Поява особливої сфери знань — акмеології зумовлена потребою суспільства у високому професіоналізмі фахівців, у створенні умов максимального їхнього самовираження і творчої самореалізації. Акмеологія, яка вивчає механізми розвитку, фактори, що заважають і сприяють розвитку людини, досягненню нею вершин «акме», може стати базовою для СМ.

Разом з диференціацією відбувається і процес інтеграції, коли на стику раніше роз'єднаних теорій з'являються нові, відносно самостійні теорії, границі яких виявляються досить чітко. До такого комплексу теорій належить самоуправління, самоменеджмент. Стимулює процес створення цієї наукової дисципліни зміна суспільного ладу і наслідки цього для кожної людини.

У самоменеджменті можна запропонувати таку класифікацію функцій:

- функції стратегічного самоуправління(прийняття стратегічних рішень, самоуправління, саморозвитку, самовиховання тощо);

- функції повсякденного самоуправління(інформаційна, цілепокладання, прийняття рішень, планування, організація, самомотивування, саморегулювання, самоконтроль тощо).

Теорія самоуправління, як і будь-яка інша теорія, виконує пізнавальну і прогнозуючу функції.

Пізнавальна функціявиявляється в розкритті сутності процесів самоуправління, закономірностей, яким воно підпорядковане, поясненні основних властивостей і взаємозв'язків складових досліджуваного предмета.

Прогнозуюча функціяполягає у визначенні тенденцій подальшого розвитку самоуправлінської діяльності.

Вбачаючи у людині біосоціальну і духовну систему, можна сформулювати сутність самоуправління— це усвідомлений (вольовий) вплив людини, яка оцінила умови внутрішнього середовища (стану організму) або зовнішнього (навколишнього світу), що спонукають до досягнення сформованої та усвідомленої або ще не усвідомленої (підсвідомої) цілі.

Особливістю системи самоуправління є те, що керуючі та керовані органи в людині, — це його нервова система.

Під засобами самоуправліннярозуміють цілі, плани, програми, методи, техніку самовпливу, технології вирішення функціональних завдань. Вони виступають як норми діяльності.

Ціль— найпростіший тип норми. Це бажане, запропоноване уявлення про результат. Цільова характеристика додає змістовності людській діяльності.

План— деталізована (часто документально оформлена) послідовність заходів, що визначають систему дій із досягнення проміжних і кінце

вих результатів. У кожному із проміжних станів є свій результат, йому відповідає певна ціль.

Програма—зміст і послідовність дій людини із досягнення проміжних і кінцевих цілей.

Метод — організація прийомів і способів самоуправління, що забезпечує досягнення життєвих цілей.

Техніка— сукупність навичок, прийомів, використовуваних людиною у сфері самоуправління. Основне призначення техніки — полегшення і підвищення ефективності трудових зусиль людини, розширення її можливостей у процесі життєдіяльності.

Технологія— сукупність операцій, здійснюваних певним способом і у визначеній послідовності, з яких складається процес самоуправління, процес реалізації функцій самоуправління і вирішення функціональних завдань, досягнення конкретної мети. Володіти технологією — це вміння здійснювати відповідним чином організовані дії.

Концепція раціонального життя. Ця система поглядів на діяльність людини і суспільства, що базується на логіці, раціональних міркуваннях, з'явилася в США. Вона відображала спосіб життя американського народу, закономірну форму процесу діяльності американського суспільства. Бачити сенс свого життя у праці, прораховувати результати вчинків — цьому вчить американська дійсність.

Концепція обмежень. Ця система поглядів, спрямована на максимальне використання і розвиток потенціалу менеджера, керівника, пов’язана з іменами американських консультантів з управління М. Вуд-Кока і Д. Френсіса

Кожна людина, плануючи відкрити нову сторінку свого життя, оцінює свої сильні та слабкі сторони, які у певних умовах можуть стати факторами досягнення поставлених цілей.

Концепція раціональної організації часу. Час у цій концепції — це тривалість, послідовність зміни явищ, станів. Будь-яка матеріальна система, у тому числі людина, розвивається за своїм власним часом, що залежить від характеру циклічних змін у її структурі та зовнішньому середовищі. Час однорозмірний, асиметричний і незворотний; може прискорюватися і сповільнюватися. Для людини час — це спосіб її існування, в якому вона переживає минуле, сьогодення і майбутнє (Августін, Лейбніц).

Акмеолого-технологічна концепція. Деяке уявлення про одну з найцікавіших систем поглядів на самоуправління дають рекомендації з досягнення успіху в житті: пропоновані акмеологами. Рекомендації акмеологів можна використовувати для розкриття факторів, що впливають на досягнення вершин розвитку людиною, вивчення механізмів розвитку.

А. Хілл у книзі «Думай і багатій», узагальнюючи результати успішної діяльності багатьох видатних американців, запропонував поетапне досягнення успіху в житті. Наведені ним 13 кроків (бажання, віра, самонавіяння, спеціальні знання, уява, планування, рішення, наполегливість, «мозковий центр», таємниці сексу і сублімації, підсвідомість, інтелект, «шосте почуття») повністю обґрунтовуються результатами досліджень сучасної науки.

Так, бажання (внутрішнє прагнення, прагнення до здійснення чого-небудь) є своєрідною технікою самогіпнозу, емоційного впливу на підсвідомість для формування установки на , на досягнення нею свого «акме». Ці фактори бувають об'єктивними (якість отриманого виховання й освіти) та суб'єктивними (талант і здібності людини, її відповідальність, компетентність, уміння ефективно вирішувати професійні завдання).

Найважливіша методологічна проблема акмеології — виявлення її законів і закономірностей. До загальної характеристики законів акмеології можна віднести особливості їх методологічної орієнтації (відповідність природно-науковим стандартам); гуманістичну і технологічну спрямованість. Складністю методологічного забезпечення розкриття акмеологічних законів і закономірностей є об'єктивність і суб'єктивність отриманих знань на «виході». З одного боку, вони повинні відповідати суворим критеріям об'єктивності при діагностичному дослідженні людини, а з іншого — враховувати суб'єктивізм досліджень.

Акмеологічна концепція обґрунтовує системи поглядів на фахове становлення, на задум організації й оптимізації процесів і явищ, пов'язаних з досягненням людиною» акме. Ключовими можуть бути ідеї про суб'єктогенез — прагнення людини до самопокладання, детермінації власної активності, розвитку здатності відігравати роль суб'єкта.

Суб'єктогенез— становлення, можливості самодетермінації особистості, здатності до самопородження себе як першопричини своєї активності. Реалізація цього принципу вимагає, щоб розв'язувані проблеми ставилися самою людиною без зовнішнього примусу; створення умов для поставлених цілей, більш значущих, ніж ситуативна необхідність.

Стадії суб'єктогенезу:

- прийняття людиною на себе відповідальності за невирішений заздалегідь результат своїх дій (прояв себе як суб'єкта майбутньої дії);

- усвідомлення можливості реалізації різних варіантів майбутнього, своєї причетності до побудови образу бажаного результату і здатності бажане реалізувати (прояв себе як суб'єкта цілепокладання);

- реалізація можливостей, що відкриваються, у вчинених з власної волі діях (прояв себе як суб'єкта здійснюваної «тут і тепер» дії);

- ухвалення відповідального рішення про завершення дії (прояв себе як першопричини, суб'єкта закінчення дії);

- осмислена оцінка результату як особистісно значущого новоутворення, детермінованого власною активністю (прояв себе як суб'єкта дії, що відбулася).

За відсутності однієї з наведених стадій людина може вважати себе об'єктом маніпуляцій, що призводить до негативних реакцій.

Питання для перевірки засвоєних знань:

Розкрийте сутність самоменеджменту.

Що охоплюють теоретико-методологічні засади самоменеджменту людини?

3. Визначте функції, завдання, структуру, закони і категорії теорії СМ.

4. Проаналізуйте системний зв'язок СМ з іншими дисциплінами.

5. Що є предметом і об'єктом СМ?

Рекомендована література до теми [2; 12; 14; 17; 19; 29]

⇐ Предыдущая 27 28 29 30 31 323334 35 36 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2018-06-01; просмотров: 202.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...