Тема 12. Конфлікти як об’єкт управління

Мета теми: набути уміння та практичні навички застосування технологій управління різними видами конфліктів. Сформувати уявлення щодо сутності, структури та етапів розв’язання конфліктів. Вивчити проблеми виникнення конфліктних ситуацій.

Студенти повинні знати: що таке конфлікт, його види, структуру, причини виникнення конфліктів та етапи розвитку.

Студенти повинні вміти:застосовувати методики аналізу конфліктів у конкретних ситуаціях, керувати конфліктом через засоби впливу на учасників конфлікту.

 Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:

Що таке конфлікт?

Види конфліктів.

Причини виникнення конфліктів.

Стиль поведінки в конфліктних ситуаціях

Засоби розв’язання конфліктів.

Що означає стиль компромісу?

Управління стресами.

Чи можна обійтись без конфліктів?

Як попередити конфлікт?

Назвіть ефективні напрями виходу із конфлікту

Ключові терміни та поняття: конфлікт, конструктивний і деструктивні конфлікти, ознаки конфліктів, ухилення від конфлікту, компроміс, стрес.

Тезисний матеріал до теми:

     Конфлікт(від лат. conflictus) –відсутність згоди між двома чи декількома суб’єктами, зіткнення, яке виникає в процесі взаємодії конкретних людей або груп, що мають протилежно направлені цілі, інтереси, потреби, позиції, думки, переконання тощо. Кожна із сторін робить все для того, щоб була прийнята її думка. В основі любого конфлікту лежить ситуація, що включає протилежні позиції сторін з будь-якого приводу, протилежні цілі або засоби їх досягнення.

Основними складовими конфлікту є:

наявність протиріччя

     учасники конфлікту;

причини його виникнення;

зміна характеру спілкування в напрямі конфронтації

мотиви конфлікту

активність сторін

результат конфліктної ситуації

Класифікація конфліктів.

За змістом та кількістю конфліктуючих сторін конфлікти бувають:

- внутрішньоособистісні (пов’язані із зіткненням протилежно спрямованих мотивів особистості);

- міжособистісні (між двома особами);

- міжгрупові ;

- конфлікт між особою і групою ( як наслідок низького рівня культури взаємин тощо);

- конфлікт між апаратом управління (керуючою та керованою системою).

За наслідками:

       - функціональні або конструктивні (приводить до розвитку відносин між людьми і між; групами, дозволяє уникнути одноманітності, шукати шляхи вирішення проблеми;

       - дисфункціональні або деструктивні (руйнівні - коли "театр дій" переноситься на взаємовідносини людей, охоплює особисто емоційну сферу, де одна із сторін вперто наполягає на своїй позиції);

       - безрезультатні.

За формою прояву: видимі (неприховані); потайні.

За ступенем тривалості й напруженості: скороминучі; тривалі; гострі; хронічні.

За характером виникнення: випадковий (ситуативний); намірений (спровокований);

       За сферою виникнення: службовий (предметно-діловий); неслужбовий:

За напрямами:"горизонтальні" (задіяні особи не підлеглі один одному -співробітники, партнери; "вертикальні" (особи підпорядковані один одному); "змішані" ( беруть участь всі названі сторони,

Причини конфліктів можна поділити на об'єктивні та суб'єктивні, Об'єктивними причинами конфліктів у колективі можуть бути:

- недоліки в організації роботи,

- невідповідне матеріально-технічне забезпечення діяльності (нестача технічних засобів, перенаселеність службових кабінетів),

- нераціональний розподіл обов'язків та нерівномірна завантаженість працівників роботою,

- формальне об'єднання в робочі групи (відділи, підрозділи тощо) без врахування психологічної сумісності учасників.

Власне суб'єктивними причинами є:

- негативний соціально-психологічний клімат,

- невідповідність офіційної та неофіційної структур колективу (протиборство між керівником і неформальним лідером, ворожнеча між окремими неформальними групами),

- негативні риси характеру та деякі особливості особистості (егоїзм, недостатні самовладання та витримка, завищені самооцінка та рівень домагань, тривожність),

- наявність психологічних бар'єрів.

У конструктивних конфліктах причинами, як правило, єнедоліки в організації виробництва управління: відмінність в цілях і цінностях, розподіл ресурсів, відмінність у життєвому досвіді і манерах поведінки, розподіл прибутків і несвоєчасна оплата праці, погана інформованість, низький рівень виконавчої дисципліни та ін.

У деструктивних всілякі прояви грубощів, нетерпимість по відношенню до чужих думок, приховування інформації, критика, що принижує людську гідність, звільнення, порушення трудового законодавства, помилки в застосуванні заохочень і покарань, нечіткі формулювання завдань, що даються і ін.

Конкретними засобами вирішення конфлікту можуть бути:

1) вирішення проблеми, що стала причиною його виникнення;

2) компроміс, що базується на взаємних розумних поступках;

3) поступове згладжування протиріч;

4) відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілку­вання на певний час, повне припинення стосунків між ними.

Питання для перевірки засвоєних знань:

10. Що таке конфлікт?

11. Види конфліктів.

12. Причини виникнення конфліктів.

13. Стиль поведінки в конфліктних ситуаціях

14. Засоби розв’язання конфліктів.

15. Що означає стиль компромісу?

16. Управління стресами.

17. Чи можна обійтись без конфліктів?

18. Як попередити конфлікт?

10.Назвіть ефективні напрями виходу із конфлікту.

.

Рекомендована література до теми   [3; 16; 24; 57]

Тема 13. Теоретичні основи самоменеджменту.

Мета теми: узагальнення досвіду самоуправління життєдіяльністю і діяльністю людини при досягненні нею своїх цілей. Виявлення і дослідження закономірностей, властивих самоуправлінню, розроблення технологій вирішення життєво важливих завдань.

Студенти повинні знати: основні проблеми само менеджменту і яка його роль у прийнятті рішень та їх успішному виконанні.