Методичні рекомендації для денної форми навчання

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Для проведення семінарських занять, організації самостійної та індивідуальної роботи студентів

з курсу “Менеджмент”

для підготовки бакалаврів

всіх спеціальностей

денної та заочної форм навчання

Ірпінь – 2010

Методичні вказівки для проведення семінарських та практичних занять, організації самостійної та індивідуальної роботи студентів складені на основі робочої навчальної програми курсу “Менеджмент”, затвердженої в 2009 році.

Укладач:                                                   Н.Е.Кошарська, старший викладач

                                                                        А.А.Грушева, старший викладач

Рецензент:                                                Г.І.Євтушенко, кандидат екон. наук,

доцент

       Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри фінансового менеджменту, протокол №___ від «___» __________2010 р.

       Завідувач кафедри                       О.М.Воронкова

       Розглянуто і схвалено на засіданні вченої ради факультету фінансів та банківської справи, протокол №___ від «___» __________2010р.

Голова вченої ради факультету

фінансів та банківської справи                           В.П.Унинець-Ходаківська

Завідувач навчально-

методичного відділу                                           О.О.Бойко

Реєстраційний №__________

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

“Менеджмент” – це нормативна навчальна дисципліна циклу професійної підготовки бакалаврів за напрямом „Економіка і підприємництво” спеціальності 6.050100 “Економіка підприємства”, 6.050100 “Облік і аудит”, 6.050100 “Оподаткування”, 6.050100 “Фінанси”.

Предмет: закономірності формування і функціонування системи управління організацією.

Зміст дисципліни розкривається в темах:

1. Поняття і сутність менеджменту.

2. Розвиток науки управління.

3. Основи теорії прийняття управлінських рішень.

4. Методи обґрунтування управлінських рішень.

5. Імідж менеджера та організації

6. Планування в організації

7. Організація як функція управління

8. Мотивація

9. Управлінський контроль

10. Лідерство

11. Комунікації в управлінні

12. Конфлікти як об’єкт управління

13. Теоретичні основи само менеджменту

14. Ефективність менеджменту

Пріоритетними серед вимог Болонської декларації при формуванні європейського освітнього простору є висока якість знань як з точки зору наукового аспекту, так і практичного. Тому при вивченні даного курсу багато уваги приділяється не тільки теоретичному опрацюванню лекційного матеріалу та інформаційних джерел, але й виконанню самостійних та індивідуальних завдань практичного характеру.

Таким чином, мета курсу “Менеджмент” – формування системи фундаментальних знань з менеджменту, способів, механізмів та інструментарію системного управління організацією, підготовка спеціалістів високого рівня кваліфікації в галузі управління підприємницьких структур відповідного до вимог Болонського процесу, який забезпечуватиме їм конкурентні переваги при працевлаштуванні як у межах України, так і в інших країнах. Даної мети планується досягти за рахунок формування у студентів сучасного економічного мислення та системи спеціальних знань у галузі менеджменту, засвоєння студентами основних теоретичних положень та вироблення не­обхідних практичних навичок, що дозволяють ефективно здійснювати цю діяльність на підприємстві.

Завдання курсу:вивчення сутності, основних понять і категорій менеджменту; складових елементів, етапів, інструментів реалізації та забезпечення взаємозв’язків функцій управління; процесів прийняття і методів обґрунтування управлінських рішень; набуття вмінь використовувати базові інструменти управління організацією.

Організація навчального процесу передбачає вивчення дисципліни за трьома модулями: І – Теоретичні основи менеджменту та особливості його розвитку ( тема 1-5),  ІІ – Технологія менеджменту( тема 6-10; ІІІ – Соціально–економічні аспекти менеджменту ( тема 11-14).

Індивідуальне завдання припускає наявність наступних елементів наукового дослідження: практичної значущості; комплексного системного підходу до вирішення завдань дослідження; теоретичного використання передової сучасної методології і наукових розробок; наявність елементів творчості.

Вимоги до змісту індивідуальної роботи:

Титульна сторінка повинна містити назву університету; назву кафедри; назву навчальної дисципліни; тему індивідуального завдання; прізвище, ініціали студента, номер академічної групи; прізвище та ініціали наукового керівника. дату подання роботи на перевірку (день, місяць, рік).

Зміст повинен відтворювати: сутність, стан та актуальність наукової задачі; містить наукове дослідження відповідно змісту; висновки з переліком пропозицій, рекомендацій, практичними результатами тощо.

Знання та навички отримані під час індивідуальної діяльності під керівництвом викладача у ІІІ модулі суттєво доповнюють попередні, і можуть бути використані як при написанні дипломної (магістерської) роботи, а також в подальшій професійній діяльності.

Методи та форми навчання :

- вивчення основних аспектів теми у тісному зв`язку з практикою;

- ігрове (імітаційне) планування діяльності студентів на семінарах та практичних заняттях, яке є різновидом рольової гри, що стимулює активність студентів, привчає їх до праці у групі фахівців;

- налагодження міжпредметних зв`язків;

- метод розвитку системного мислення – формування у студентів уміння і навичок виявляти взаємозв`язки між окремими факторами проблеми та знаходити оптимальне рішення;

- метод конструктивного навчання – тобто прищеплення студентам практичних навичок усунення конкретних помилок на певній ділянці роботи.

- проблемність (у процесі навчання розглядаються проблеми реального життя, пов`язані з інтересами і потребами тих, хто навчається);

- узгодженість та системність цілей навчання;

- орієнтованість на життєвий досвід студентів;

- навчання за принципом поступового ускладнення завдань – “від простого – до складного”, “від відомого – до невідомого”.

- націленість на самонавчання (викладач лише допомагає студентові вчитися);

- професійний вишкіл (уміння застосовувати на практиці отримані знання є ключовим елементом концепції навчання);

- зворотний зв`язок (студенти постійно отримують оцінку своїх зусиль).

Під час вивчення усіх трьох модулів (теоретичного, практичного, творчого), технологія викладання зорієнтована не тільки на розуміння практики управлінської діяльності, а й на виховання високої морально-етичної управлінської поведінки, формування культури управління, системи цінностей (професійних, особистісних, духовних, соціальних), управлінської компетентності тощо.

Одночасно слід враховувати тісний міжпредметний зв’язок дисципліни “Менеджмент” з такими навчальними дисциплінами, що вивчались ними на ОКР бакалавра з економіки: “Основи економічної теорії”, “Історія економічних вчень”, “Економічна історія”, “Економіка підприємства”, «Правознавство», Соціологія”, „Психологія” та інші.

Організація поточного контролю знань з дисципліни здійснюється в рамках кредитно-модульної системи підготовки фахівців по кожному модулю. В процесі навчання протягом семестру студенти за три змістовні модулі можуть отримати 60 балів – по 20 балів за кожний модуль. Навчальні досягнення студента з усіх видів виконуваних робіт оцінюються відповідною кількістю балів (шкала оцінювання додається), а підсумкові оцінки формуються з урахуванням результатів поточних контролів та результатів іспиту. Студенти, які отримали мінімум 33 бали є допущеними до складання іспиту, що оцінюватиметься за 40-бальною шкалою. Підсумковою оцінкою з навчального курсу є сума набраних балів за результатами поточного контролю та іспиту (60+40=100 балів).

Структура навчальної дисципліни

«МЕНЕДЖМЕНТ»

для студентів за напрямком «Економіка і підприємництво» денної форми навчання

Структура навчальної дисципліни

 «МЕНЕДЖМЕНТ»

для студентів за напрямком «Право» денної форми навчання

Методичні рекомендації для денної форми навчання

Тема 1. Поняття і сутність менеджменту

            Мета теми: засвоєння знань, які потрібні для розуміння сутності та необхідності управління в організаціях.

Студенти повинні знати: сутність, принципи, мету і задачі менеджменту; відмінності категорій «управління» та « менеджмент», рівні менеджменту.

Студенти повинні вміти: визначати мету й основні задачі менеджменту в організаціях; вирішувати ці задачі в умовах конкретної виробничої ситуації.

План проведення семінарського заняття

1. Погоджуєтесь ви із визначення менеджменту яке обговорювалося на лекції ? Як би ви особисто визначили категорію "менеджмент" ?

2. Де переважно застосовується термін «менеджмент»?

3. Менеджмент це більшою мірою наука чи мистецтво (ваша думка)?

4. Які переваги та у чому обмеженість визначення менеджменту як процесу реалізації функції управління ?

5. Чим відрізняються категорії "менеджмент" "управління", «керування», «адміністрування» ?

6. Чи можна розглядати менеджмент як систему (єдине ціле)?

7. Що є предметом, об’єктом та суб’єктом вивчення курсу менеджменту?

8. Характерні риси менеджменту як управлінського феномена.

9. На які групи поділяються менеджери організації?

10. Визначте важливі навички, які допомагають менеджерам досягти успіху.

Перелік питань до індивідуальної роботи студентів з теми:

Завдання:Підготувати тези (до 3-х сторінок) на тему: «Менеджери та підприємці – ключові фігури ринкової економіки».

Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:

Завдання:Ознайомитися із запропонованими ситуаціями, обговорити власну точку зору з одногрупниками на семінарському занятті.

 Ситуація 1. Класика менеджменту містить приклади ємних висловів, які коротко характеризують суть менеджменту та його значення для бізнесу. Це, по суті, принципи ефективного менеджменту. Наприклад: «Керівник не може дозволити собі розкіш вчитися на помилках», «Успіх нашого бізнесу тісно пов’язаний з обдарованістю та відданістю наших менеджерів. Прибуток тече туди, де є розум»

Запитання:

1. Чи погоджуєтеся ви з наведеними вище висловами?

2. Спробуйте сформулювати власну оригінальну інтерпретацію аналогічного вислову з врахуванням вітчизняної практики менеджменту

    Ситуація 2. Історія менеджменту зберігає імена видатних менеджерів. Це люди, які, володіючи неабиякими якостями, талантом та енергією домагалися значних результатів в організації компаній та управління ними.

Одним з таких менеджерів є Лі Якокка. Керуючи автомобільною компанією «Форд», він багато в чому сприяв її процвітанню, однак у результаті був безпідставно звільнений власником цього підприємства Генрі Фордом, який заздрив авторитету Лі Якокки та не міг терпіти поряд з собою таку сильну особистість. Лі Якокка хворобливо переживав своє звільнення і лише через деякий час, заспокоївшись, прийняв пропозицію керівництва компанії «Крайслер» очолити її. Між тим фінансово-економічне становище цієї компанії було катастрофічним. «Крайслер» за всіма статтями поступався своїм основним конкурентам на автомобільному ринку США: фірмам»Дженерал Моторс» і «Форд».

       Володіючи багатим досвідом, неабияким талантом, енергією та іншими притаманними сучасному менеджерові якостями, Лі Якокка прийнявся за здавалося б, безнадійну справу. Були проведені заходи з удосконалення системи управління виробництвом, пошуку необхідних фінансових засобів, посилення взаємодії збутових служб компанії з виробничими підрозділами, запроваджений посилений контроль за роботою. Лі Якокка встановив собі символічну заробітну плату в 1 долар аж до стабілізації положення компанії, яке в результаті через кілька місяців дійсно виправилося, і «Крайслер» знову зайняла своє міцне становище на автомобільному ринку.

       Запитання:

1. У чому ви бачите заслугу Лі Якокка як менеджера в стабілізації положення компанії «Крайслер»?
2. Як можна оцінювати дії Лі Якокка з встановлення собі символічного рівня оплати праці:

- гарний жест;

- не досить виважене рішення;

- добре прорахований крок менеджера.

Аргументуйте свої відповіді.

Ключові поняття та терміни: менеджмент, управління, адміністрування, керування, мистецтво управління, рівні управління, закони та принципи менеджменту, менеджер.

Тезисний матеріал до теми:

Як самостійна теоретична дисципліна наука про управління виникла на рубежі ХІХ –ХХ ст. в США.

Сучасний менеджмент не дає універсальних рецептів – це тисяча можливих варіантів і нюансів управлінських рішень.

Під наукою менеджменту необхідно розуміти специфічну сукупну галузь різноманітних знань (з економіки, кібернетики, математики, екології, соціології, психології тощо), що має власний об’єкт і предмет дослідження, теоретичну основу та методику вивчення, базується на концепціях, теоріях, принципах і методах.

Українське слово управління і англійське (management) вважаються синонімами, це пояснюється тим, що в словнику англійської сучасної мови поняття "менеджмент" перекладається як "управління", "завідування", "вміння володіти", "керівництво", "дирекція", "адміністрація" тощо. але їх зміст певним чином відрізняється.

Сучасний менеджмент - це складне соціально-економічне, інформаційне та організаційно-технологічне явище, процес діяльності, що має справу зі зміною стану, якостей об'єкта управління. Він містить знання, уміння, навички, прийоми, мотивацію тощо. Тобто, сучасний менеджмент містить все те, що входить в поняття соціальних та людських технологій.

Предметом науки менеджменту є управлінська діяльність, міжособові відносини та організаційно-економічний механізм їх здійснення на рівні підприємства, установи, організації.

Менеджмент, як кожну управлінську систему, потрібно розглядати у двох аспектах. З одного боку, складовою менеджменту є об'єкт управління, з іншого - суб'єкт управління.

Об'єкт управління- це те, на що спрямована управлінська діяльність (людина, група або колектив людей). Об’єкт управління має просторові та часові параметри (розміри, місцезнаходження, його природні зміни в процесі існування). Об’єктами виду управління, яке розглядається, є різноманітні форми суспільних відносин, поведінка і діяльність людей у різних організаціях.

Суб'єкт управління – є персоніфікатор управлінської діяльності. Це окрема людина або об’єднання людей, що управляє. До суб'єктів управління належать також відповідні суспільні інституції (організації, установи), працівники апарату управління. Взаємодія між суб'єктом та об'єктом управління здійснюється за допомогою управлінської праці, яка реалізує конкретні управлінські відносини.

Останнім часом значущість професійного менеджменту зростає. Стає дедалі зрозуміліше, що менеджмент - це професія, відповідна галузь знань, самостійна наукова дисципліна.

Особливість професії менеджера полягає в тому, що на відміну від інших, вона не ставить чітких вимог до неї за ознакою кваліфікації.

Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією і розглядається як ступінь і вид професійної навченості, сукупності професійних якостей, необхідних для виконання менеджерської діяльності.

В залежності від того, скількома компонентами (сферами) організації управляє менеджер розрізняють три рівні менеджменту:   

1. Вищий (топ-менеджери)

2. Середній (мілд-менеджери)

3. Нижчий (ловер-менеджери)

До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації. Це президент (директор), віце-президенти (заступники), головний виконавчий директор.

На вищому рівні менеджменту формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямків досліджень та розробок тощо.

Середній рівень менеджменту є відповідальним за розробку та реалізацію оперативних планів та стратегічних завдань, які були прийняті вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить широку свободу дій щодо реалізації планів. Вони, координують роботу керівників нижчої ланки, готують для них завдання та приймають відповідні рішення. В основному їх робота спеціалізується за певними напрямами чи функціями.

Менеджери нижчого рівня координують діяльність операційних виконавців, відповідають за виконання виробничих завдань, за безпосереднє використання певних ресурсів. До цієї категорії, зокрема, відносять керівників секторів, груп, майстрів, бригадирів тощо.

Формальні повноваження, які отримують менеджери в організації визначають відповідний статус менеджера. Цей статус у свою чергу визначає характер міжособових відносин даного менеджера: з його начальниками; з робітниками рівного рангу; з підлеглими.

Численні вітчизняні та закордонні дослідження стосовно якостей, необхідних успішному менеджеру, дозволяють лише приблизно виділити основні з них:  

- технічні ( здатність кваліфіковано, професійно, зі знанням справи виконувати роботу на своїй ділянці, технічні прийоми конкретної діяльності);

- аналітичні (здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або іншої  ситуації, визначати як вони взаємодіють і які з них вимагають найбільшої уваги);

- діагностичні (здатність ставити діагноз проблем організації, тобто визначати їх симптоми та причини виникнення);

- комунікаційні (здатність налагоджувати контакти та будувати стосунки із співробітниками організації);

- концептуальні (здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки в організації, бачити, яким чином можна скоординувати діяльність окремих частин організації, аби досягти поставлених цілей найбільш продуктивним способом).

- мотиваційні (розвиток інтересу у членів колективу для досягнення мети);

В свою чергу менеджер –повинен уміти:

 - оцінювати результати діяльності працівників;

 - визначати критерії і параметри оцінки;

 - на основі аналізу діяльності розробляти конкретні цілі;

- створювати сприятливі умови для виробничої діяльності;

- використовувати різні методи вимірювання результатів тощо.

Таким чином, менеджер – найманий спеціаліст у галузі керування персоналом (людьми), професійний керівник всіх рівнів. наділений повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації. Перед менеджерами різного рівня сучасне суспільство ставить високі вимоги. Неважливо, наскільки хорошим є менеджер в цілому, єдине, що має значення, це продуктивність його діяльності, приносить чи ні його робота конкретні результати в порівнянні з очікуваними.. Це проявляється у безперервному намаганні знаходити на різних етапах управління за результатами – плануванні, реалізації і контролю – такі рішення, які найкращим чином сприятимуть досягненню високих результатів. Особлива увага звертається на мотивацію і кваліфікацію керівників.Тому оцінку управління за результатами можливо розглядати як один з основних елементів оцінки професіоналізму менеджера будь – якої сфери.

В діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, галузі, у якій вони працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і становить фундамент науки менеджменту, складає її основи.

Питання для перевірки засвоєних знань

1. Менеджмент – це більшою мірою наука чи мистецтво ? У чому відмінність категорій "менеджмент" "управління", «керування», «адміністрування»?

2. Дати визначення категорії «менеджер». На які групи поділяються

менеджери організації, які функції виконують.

3. Як слід розуміти управління в широкому розуміння цього слова? Чи можна розглядати менеджмент як систему (єдине ціле)?

4. Основні завдання, що виконуються у менеджменті організації на сучасному етапі.

5. Що є предметом, об’єктом та суб’єктом вивчення курсу менеджменту.

6. Які засоби впливу на людей використовує менеджмент?

7.Що таке цілі менеджменту? Якими мають бути цілі менеджменту?

8.На які групи (рівні) поділяються менеджери організації? Які основні функції виконують менеджери організації вищого рівня?

9.На які групи (рівні) поділяються менеджери організації? Які основні функції виконують менеджери організації середнього рівня?

10.На які групи (рівні) поділяються менеджери організації? Які основні функції виконують менеджери організації нижчого рівня?

11.Охарактеризуйте особливості професійного менеджменту?

12.Які основні негативні риси менеджерів, що заважають ефективно керувати сучасними організаціями?

Тести для поточного контролю набутих знань:

1.    Що слід розуміти під терміном «управління» і де переважно він застосовується:

а)    термін «управління» застосовується переважно до діяльності людей у сфері економіки;

б)    термін «управління» є синонімом терміна «менеджмент», але він переважно застосовується до різних видів людської діяльності;

в)    термін «управління» не є синонімом терміну «менеджмент» і застосовується тільки до діяльності людей у сфері економіки;

г)    термін «управління» застосовується при визначенні системи заходів щодо координації діяльності людей?

2. Що слід розуміти під терміном «менеджмент»:

а)    термін «менеджмент» означає керувати якоюсь системою;

б)    під терміном «менеджмент» розуміють управління якоюсь соціально-економічною системою (підприємством);

в)    термін «менеджмент» означає управляти чим-небудь;

г)    термін «менеджмент» означає постійно контролювати діяльність

персоналу в організації?

3. Залежно від рівня управління виділяють менеджерів:

а) вищого, середнього і найнижчого рівнів;

б) вищого, середнього і нижчого рівнів;

в) вищого і середнього рівнів;

г) вищого і найнижчого рівнів?

Хто такий менеджер?

а) менеджер - це організатор колективу;

б)менеджер - це керівник трудового колективу;

в) менеджер — це керівник, який добре знає економіку;

г) менеджер — це професійний керівник, який добре орієнтується в ринкових відносинах?

5.  Об’єкт менеджменту – це:

а) внутрішнє середовище організації;

б) виробничо-господарська організація й чинники навколишнього середовища

в) співробітники організації, які своїми діями впливають на об’єкт управління;

г) сукупність функцій, орієнтованих на ефективне використання людських та фінансових ресурсів.

6. Суб'єктом менеджменту виступають:

а) співробітники організації.                              ,
б) виробничі процеси.

в) підлеглі.

г) людські, фінансові та матеріальні ресурси організації.   

7. Ознаки діяльності менеджера:

а) наявність у нього підлеглих

б) робота в апараті управління організацією

в) здатність приймати управлінські рішення

г) наявність у нього концептуальних здібностей

8. До категорій менеджменту не відноситься:

а) ієрархія.                                               
б)  стиль керівництва.

в). комунікації.

г) управлінські рішення

9. Сукупність функцій, орієнтованих на ефективне викорис­тання людських, матеріальних та фінансових ресурсів із метою досягнення цілей організації, — це:

а)управління.

б) менеджмент.                                      

в) підприємництво.

г) бізнес.        

10.  Менеджери вищого рівня (топ – менеджери) відповідають за:

а) керівництво функціональними підрозділами.

б) визначення цілей і стратегій організацій.     ;

в) безпосереднє використання матеріальних ресурсів.
г)контроль за виконанням виробничих завдань.

Рекомендована літературадо теми [3; 9; 21; 36; 41; 45; 61;69]