Правове регулювання сумісництва, суміщення та заступництва

Доволі поширеним видом трудового договору є договір про роботу за сумісництвом

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, Іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у одного І того ж або різних роботодавців Тобто сумісництво передба­чає укладення двох трудових договорів основного І за суміс-

51

ництвом Розрізняють два види сумісництва внутрішнє (на тому ж підприємстві) І зовнішнє (в Іншого роботодавця)

Законодавство встановлює ряд обмежень для укладення трудового договору з сумісниками Так, Законом України від 16 грудня 1993 р "Про державну службу" забороняється дер­жавним службовцям займатися підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених чинним законодавством, або бути повіреними третіх осіб у справах державного органу, де вони працюють, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медич­ної практики) Крім того, постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 3 квітня 1993 р № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ І організацій" передбачено, що не мають права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, установ І організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів та їх заступни­ки (за винятком наукової, викладацької, медичної І творчої діяльності)

Також керівники державних підприємств, установ І органі­зацій разом з профспілковими комітетами можуть запроваджу­вати обмеження на сумісництво щодо працівників окремих про­фесій та посад, зайнятих на важких роботах І на роботах Із шкідливими або небезпечними умовами пращ, додаткова робо­та яких може призвести до наслідків, що негативно познача­ються на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва Обме­ження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, І вагітних жінок

Цією ж постановою обмежено тривалість роботи за суміс­ництвом Вона не може тривати більше 4 годин на день або повного робочого дня у вихідний день Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна переви­щувати половини місячної норми робочого часу

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично викона­ну роботу

Працівники-сумісники мають право на відпустку нарівні з Іншими працівниками Оплата відпустки чи виплата компенса­ції за невикористану відпустку проводиться їм на загальних підставах у відповідності Із Законом України від 15 листопада 1996 р "Про відпустки"

Ще одним видом є трудовий договір про суміщення про­фесій (посад)

На відміну від сумісництва суміщення професій (посад) є такою формою організації пращ, коли працівник за його зго-

52

дою, крім своєї основної роботи, виконує додаткову роботу за Іншою професією чи посадою на тому ж підприємстві в межах тривалості робочого дня або зміни

Різновидом суміщення вважається так зване тимчасове зас­тупництво Воно передбачає виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної ро­боти

Суміщення відрізняється від сумісництва за наступними оз­наками

1) при суміщенні робота виконується в межах одного трудо­
вого договору, а при сумісництві укладається кілька трудових
договорів,

2) суміщення можливе лише за місцем основної роботи, тоді
як працювати за сумісництвом можна на тому ж або на Іншому
підприємстві,

3) суміщувана робота виконується в межах робочого часу, а
сумісництво відбувається у вільний від основної роботи час

Особливості укладення трудового договору з іноземними громадянами

Трудове законодавство України поширюється на Іноземних громадян, які працюють за трудовим договором на підприємс­твах України, крім випадків, передбачених законом І міжна­родними договорами України

Законодавство встановлює певні обмеження стосовно прав І свобод Іноземців Іноземні громадяни та особи без громадянс­тва не можуть призначатися на посади або займатися трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призна­чення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України

Усіх Іноземців можна розподілити на дві групи

1) ті, які постійно проживають в Україні,

2) ті, які Іммігрували в Україну на визначений термін для
працевлаштування

Що стосується першої групи, то вони мають право працювати на території України, або займатися Іншою трудовою діяльністю нарівні з громадянами України, крім передбачених законодав­ством обмежень, пов'язаних з громадянством України

Іноземці, які Іммігрували в Україну з метою працевлашту­вання на визначений термін можуть працювати на умовах тру-

53

дового договору відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування Порядок оформлення Іноземним громадянам та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні визначається постановою Кабіне­ту Міністрів України від 1 листопада 1999 р № 2028

Дозвіл на працевлаштування оформляється І видається Дер­жавним центром зайнятості або за його дорученням — облас­ними І прирівняними до них центрами зайнятості Він вида­ється, як правило, на строк до 1 року, однак при достатньому обгрунтуванні цей термін може бути продовжений Максимальна тривалість безперервного перебування Іноземця в Україні на підставі отриманих дозволів на працевлаштування не може пе­ревищувати 4 років Повторне отримання дозволу допускаєть­ся не раніше ніж після 6-мюячноі перерви

Що стосується громадян країн СНД, то вони підпадають під дію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 р , учасником якої є Україна Вказана Угода передбачає, що порядок працевлаштування встановлюється законодавством тієї держави, де працюватиме особа Держави — учасниці Угоди визнають (без легалізації) дипломи, Інші документи, що підтверджують кваліфікацію працівників

Особливості укладення

Трудового договору