Працівники як суб'єкти трудових правовідносин

Статусу працівників громадяни набувають з факту укладення трудового договору. Тому очевидно, що до юридичного оформ­лення трудових відносин, а також після їх припинення цілком прийнятним може бути і термін громадяни. І хоча громадян­ство є категорією іншої галузі права й визначає постійний "'правовий зв'язок особи з державою, застосування цього терміна цілком правомірне й у трудовому праві. Тим більше, що для цього є певні законні підстави. Йдеться насамперед про ви-

16

падки, коли суб'єктами трудових правовідносин є громадяни інших держав чи особи без громадянства.

Відповідно до Закону України від 4 лютого 1994 р. "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці мають рівні з громадянами України права та обов'язки у трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодав­ством України та міжнародними договорами, учасником яких є Україна.

Іноземці, які імігрували в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю від­повідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.

Бути учасниками трудових правовідносин іноземці, як і гро­мадяни нашої держави, можуть лише за наявності у них право-суб'єктності, що визначається настанням трудової дієздатності по досягненні певного, визначеного законом, віку. Згідно з КЗпП заборонено приймати на роботу осіб віком до 16 років. Водночас ч. 2 ст. 188 КЗпП передбачає, що за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть як виняток прийматися на роботу особи, які досягли 15 років. Для під­готовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої праці, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Законодавець, хоч і встановлює мінімальний вік прийнят­тя на роботу, водночас передбачає різний обсяг трудової діє­здатності осіб, які не досягли 18 років, і повнолітніх праців­ників.

Трудове законодавство, встановлюючи мінімальний вік, з якого допускається прийняття на роботу, не може встановлю­вати граничного віку, до якого можна працювати за трудовим договором. Законом України від 16 грудня 1993 р. "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" "забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку".

Ще однією ознакою, яка характеризує правосуб'єктність пра­цівників за трудовим правом, є стан здоров'я працівника.

17

Стан здоров'я як ознаку суб'єкта трудових правовідносин беруть до уваги І враховують тоді, коли негативний стан здо­ров'я працівника може небажано позначитися на здоров'ї Інших осіб під час виконання таким працівником функцій з обслуго­вування населення

Згідно з Законом України від 24 лютого 1994 р "Про забезпе­чення санітарного та епідемічного благополуччя населення" обо­в'язкові попередні І періодичні медичні огляди повинні проходи­ти працівники підприємств харчової промисловості, громад­ського харчування І торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних, дошкільних І навчально-виховних закладів, об'єктів комунально-побутового обслуговування, Інших під­приємств, установ, організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення І може спричинити поширення Ін­фекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь тощо

За певних обставин на реалізацію громадянами своєї право-суб'єктності має вплив судимість Проте це відбувається тільки в тому випадку, коли вона настала внаслідок кримінального покарання за корисливі злочини І коли особа претендує на посаду, пов'язану з матеріальною відповідальністю

Такими відповідно до чинного законодавства є ознаки, що більшою або меншою мірою впливають на трудову правосуб'єкт-ність працівників Ставши суб'єктом трудового права, грома-дянин-пращвник набуває для себе цілого комплексу прав та обов'язків, які характеризують його правовий статус у системі суспільної організації праці

Роботодавці як суб'єкти трудових правовідносин

Одним з основних суб'єктів трудових правовідносин вважа­ється роботодавець

Роботодавець як суб'єкт трудового права — це насамперед особа (фізична або юридична), яка надає роботу Іншій особі на підставі трудового договору у формі будь-якого з його різно­видів, передбачених законодавством, в тому числі при обранні чи призначенні на посаду

Всіх роботодавців, які мають трудову правосуб'єктність, можна розподілити на окремі групи роботодавці — фізичні особи, роботодавці — юридичні особи І відокремлені підрозділи юридичних осіб, роботодавці — державні органи Така класифі-

18

кація з точки зору правового становища роботодавців є певною мірою умовною, оскільки залишає за своїми межами деякі Інші види суб'єктів трудових правовідносин Але вона дозволяє найбільш повно характеризувати роботодавчу правосуб'єктність названих груп роботодавців

Роботодавчі властивості громадян виникають Із досягненням повноліття Тобто трудова правосуб'єктність громадян-робото-давців за віком її настання не збігається з трудовою право-суб'єктністю громадян-працівників

Найчисельнішу групу роботодавців становлять юридичні особи

Трудова правосуб'єктність юридичних осіб за загальним пра­вилом виникає з моменту їх державної реєстрації