Відносини, що тісно пов'язані з трудовими як предмет трудового права України

Розділ І.

ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА

Види трудових відносин та їх правове регулювання

Критеріями, за допомогою яких здійснюється поділ усієї системи права на окремі самостійні галузі права, є предмет правового регулювання, метод, принципи права, наявність системи законодавства, зацікавленість законодавця у виділенні окремої галузі тощо. Але основним все ж вважається предмет правового регулювання

Предмет правового регулювання складають якісно відособ­лені суспільні відносини, правове забезпечення яких досяга­ється за допомогою норм певної галузі. В трудовому праві ними в першу чергу є трудові відносини

Однак у суспільстві Існує кілька видів трудових відносин

Аналіз сучасного стану трудових відносин виявляє різні під­стави їх фактичного виникнення І залежно від цього — різний ступінь їх правового забезпечення. В кооперативах, наприклад, можна виділити два види трудових відносин між членами кооперативу (власниками) І органами управління кооперативу, а також між найманими працівниками (не власниками) І тими ж органами управління Підставою виникнення перших є вступ громадянина у члени кооперативу з наступним визначенням його трудової функції, підставою виникнення других — трудовий договір, договір найму

Ще одним видом суспільно-трудових відносин є відносини, які умовно можна назвати службово-трудовими Йдеться про відносини військовослужбовців Збройних Сил України, При­кордонних військ, Управління охорони вищих посадових осіб України, Служби безпеки, Інших військових формувань, утво­рених відповідно до законодавства України, осіб начальниць­кого І рядового складу органів внутрішніх справ та податкової міліції

Від цього виду трудових відносин дещо відрізняються від­носини, що настають у разі проходження альтернативної (не­військової) служби Згідно з Законом України від 12 грудня

1991 р. "Про альтернативну (невійськову) службу" (в редакції Закону від 18 лютого 1999 р.) трудові відносини між гро­мадянином, який проходить альтернативну службу, та підпри­ємством, установою, організацією здійснюються на підставі письмового строкового трудового договору і регулюються за­конодавством про працю, за винятками, передбаченими цим Законом (ст. 15). Незважаючи на те, що тут йдеться про трудовий договір і поширення на трудові відносини цих осіб трудового законодавства, ми маємо справу скоріше не з трудовими від­носинами у їх класичному вигляді, а з особливим видом служ­бово-трудових відносин. Праця осіб, призваних на альтерна­тивну (невійськову) службу, є результатом не реалізації ними свого права на працю, а виконання військового обов'язку. І трудовий договір, який укладають у цьому випадку, не є воле­виявленням обох сторін, що характерне для трудових відносин найму, і факт поширення на такі трудові відносини законодав­ства про працю не вирішує проблему видової належності. Тим більше, що застосування трудового законодавства для регулю­вання зазначених трудових відносин є досить обмеженим і умовним. Закон "Про альтернативну (невійськову) службу", проголосивши поширення трудового законодавства на осіб, які проходять альтернативну службу, встановлює спеціальні пра­вила регулювання їх відпусток, обчислення строків служби, її припинення тощо. Отже, можна вважати, що у даному випадку ми маємо справу із самостійним різновидом службово-трудових відносин.

Видом трудових відносин можна вважати відносини, що виникають у результаті відбування засудженими криміналь­ного покарання у виправних центрах. Трудові відносини цієї категорії осіб мають примусовий характер, і їхньою метою є виправлення та перевиховання засуджених, зокрема щодо чесного ставлення до праці.

Залучення позбавлених волі до суспільне корисної праці відбувається відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму трива­лості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Засуджені також звільняються від роботи у вихідні, святкові і неробочі дні.

Отже, суспільно-трудові відносини за своїм характером є досить різноманітними і залежно від підстав їх фактичного

виникнення поділяються на кілька окремих видів. Кожен з таких видів трудових відносин потребує і специфічного право­вого регулювання, яке забезпечується різними галузями права.

Предмет трудового права

З усіх існуючих видів трудових відносин трудове право у повному обсязі регулює лише відносини так званої найманої праці або точніше відносини, що виникають на підставі укла­дення трудового договору. Усі інші відносини, що пов'язані з використанням праці, але мають в основі виникнення відмінні від трудового договору юридичні факти, можуть бути об'єктом правового забезпечення норм трудового права лише за умови, що спеціальним актом, яким вони регулюються, буде зазна­чено про можливість застосування щодо них трудового законо­давства.

Отже, предметом трудового права є суспільно-трудові від­носини, які виникають в результаті укладення трудового дого­вору між працівником і роботодавцем.

Трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, становлять основу предмета трудового права, його "ядро", однак лише ними предмет цієї галузі не вичерпуєть­ся. Існує ще ціла низка суспільних відносин, які забезпечують функціонування трудових відносин, що теж регулюються норма­ми трудового права. Особливістю цих відносин є те, що за відсутності трудових відносин вони існувати не можуть. Тобто за своєю природою це — відносини допоміжного характеру.

До таких відносин, що виконують допоміжну роль у забез­печенні трудових відносин, належать: відносини працевлашту­вання; навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників на виробництві; нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства; вирішення трудових спорів; соціаль­ного партнерства.

Усі ці суспільні відносини разом з трудовими і формують предмет правового регулювання нормами трудового права. Таким чином, предметом трудового права є трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, і від­носини, що тісно пов'язані з трудовими: працевлаштування, навчання і підвищення кваліфікації та перекваліфікації праців­ників, щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, вирішення трудових спорів, а також відносини соціального партнерства.

Відносини, що тісно пов'язані з трудовими як предмет трудового права України

Більш конкретно відносини, що забезпечують функціону­вання трудових відносин, виглядають наступним чином

1) Суспільні відносини працевлаштування передують ви­
никненню власне трудових відносин Вони поділяються на З
групи взаємопов'язаних відносин 1) між громадянином І ор­
ганом працевлаштування, 2) між органом працевлаштування І
роботодавцем з приводу скерування на роботу, 3) між робото­
давцем І громадянином з приводу направлення трудового до­
говору

ЦІ відносини, крім того, регулюються Законом України від 1 березня 1991 р "Про зайнятість населення"

2) Суспільні відносини з навчання, підвищення кваліфіка­
ції або перекваліфікації певною мірою пов'язані з відносинами
працевлаштування та можуть виникати як в період Існування
трудових відносин, так І з приводу їх припинення, коли особа
набуває статусу безробітного Так під час Існування трудових
відносин, що виникли на підставі укладення трудового договору,
працівник може тимчасово не виконувати свої трудові функції,
а навчатися безпосередньо на виробництві або ж підвищувати
власну кваліфікацію в Інших спеціалізованих установах Такого
виду відносини виникають на основі розпорядження або наказу
адміністрації І підлягають правовій регламентації У тому випад­
ку, коли відносини з навчання І перекваліфікації виникають у
період тимчасового припинення трудових відносин І підставою
їх виникнення є відповідне розпорядження (за згодою грома­
дянина) органу працевлаштування, вони належать до складу
відносин працевлаштування В обох випадках відносини з під­
готовки кадрів І підвищення кваліфікації незалежно від того, в
який період І на якій підставі вони виникають, є предметом
трудового права

3) Відносини з вирішення трудових спорів (або процедурні
відносини) Вони також належать до предмета трудового права
Особливістю, яка відрізняє їх від подібних цивільно-правових
процесуальних відносин, є те, що для вирішення трудових
спорів закон передбачає спеціальний порядок досудового роз­
гляду Для цього створюються уповноважені органи, які роз­
глядають трудові спори безпосередньо на підприємствах Це —
комісії по розгляду трудових спорів (КТС), які І виступають
одним Із суб'єктів таких відносин Законом визначено спе-

щальний порядок створення КТС, встановлено процедуру розгляду спору, прийняття І виконання рішень

4) Відносини соціального партнерства, або їх ще називають
колективно-трудові відносини ЦІ відносини пов'язані Із вста­
новленням умов праці з урахуванням специфіки конкретного
підприємства шляхом укладення колективних договорів та угод,
що містять правові норми, які визначають умови робочого часу,
часу відпочинку, оплати праці тощо їх суб'єктами є колективні
органи (об'єднання працівників, профспілки) та роботодавці
чи уповноважені ними органи В умовах переходу до ринкової
економіки розширюється коло відносин соціального партнер­
ства, які тим самим збагачують предмет трудового права, роблять
його більш соціальне спрямованим, гуманним

5) Відносини нагляду І контролю за дотриманням трудового
законодавства Основною функцією трудового права є захист
трудових прав громадян, які працюють за наймом 3 цією метою
трудове законодавство встановлює цілу систему правових га­
рантій Для контролю за дотриманням норм трудового права
створюються спеціальні державні І недержавні органи Це —
спеціалізовані державні Інспекції при Міністерстві праці та
соціальної політики України І громадські органи профспілок та
трудових колективів Саме вони І виступають суб'єктами
відносин щодо нагляду І контролю за дотриманням трудового
законодавства