Джерела (форми) трудового права України: поняття, види, особливості

Джерела права розглядають переважно як зовнішню форму функціонування права ту оболонку, без якої неможливе існу­вання правової норми.

Основним видом джерел трудового права є нормативно-правові акти. Вони відзначаються певними особливостями, що вирізняють їх з-поміж джерел (форм) інших галузей права.

По-перше, у трудовому праві, крім актів, виданих на держав­ному (централізованому) рівні, широко застосовують локально-правові акти, які розробляються і ухвалюються безпосередньо на підприємствах. Такі акти забезпечують більшу ефективність дії трудового законодавства стосовно конкретних умов вироб­ництва.

По-друге, в переліку джерел трудового права останнім часом з'являються акти договірного характеру, які або в цілому, або в певній частині мають нормативний характер і регулюють виробничі, трудові і соціально-економічні відносини. Такими є генеральна, галузеві та регіональні угоди.

По-третє, особливе місце серед джерел трудового права нале­жить актам, прийнятим Міністерством праці та соціальної полі­тики України. Правила, положення та інструкції Міністерства сприяють правильному і однаковому застосуванню трудового законодавства.

По-четверте, для джерел трудового права характерна наявність нормативних актів, які мають так званий конститутивний характер. Ці акти самі не забезпечують регулювання трудових відносин, а передбачають прийняття на їх основі локальних актів, котрі і здійснюють регулятивну функцію. Наприклад, є Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітни­ків і службовців підприємств, установ, організацій, затверджено постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 липня 1984 р. № 213, що містять відповідні норми, але безпосередньо на підприємстві внутрішній трудовий

21

розпорядок регулюється не цими Типовими, а прийнятими на їх основі правилами внутрішнього трудового розпорядку певного підприємства (ст 142 КЗпП України)

По-п'яте, трудове право має значний ступінь диференціації у правовому регулюванні праці залежно від умов виробництва, кліматичних умов, суб'єктних ознак І соціальних груп пра­цівників

Крім нормативно-правових актів у галузі трудового права, застосовуються й Інші відомі світовій системі права види зовнішніх форм (джерел) права, що може вважатися ще однією з особливостей, яка відрізняє джерела трудового права від джерел деяких Інших галузей права

Такими новими видами джерел трудового права є норматив­но-правовий договір та судовий прецедент — судова практика вищих судових Інстанцій — Конституційного Суду України та Верховного Суду України, яка містить нормативні положення

Нормативно-правовий договір І раніше був відомий трудово­му праву України, але регулятивні функції колективного дого­вору не вписувалися на той час у відому доктрину позитивного права Нормотворчість на рівні учасників трудових правовід­носин допускалася тільки як локальне правовстановлення І лише для конкретизації централізованих законодавчих актів

На теперішній час договірне регулювання трудових відно­син можливе не тільки на колективно-договірному рівні, а й на рівні сторін трудових правовідносин Тобто трудовий до­говір — це теж своєрідний правовий акт, який врегульовує конкретні трудові відносини І має юридичне значення, наприк­лад для суду при вирішенні трудового спору

Сучасне договірне регулювання трудових відносин вийшло за рамки конкретного підприємства І втратило тим самим свій локальний характер 3 прийняттям Закону України від 1 липня 1993 р "Про колективні договори І угоди" нормативного значен­ня набули генеральна, галузеві та регіональні угоди, які прий­маються за погодженням сторін І забезпечують регулювання умов пращ найманих працівників

Важливе місце у системі актів договірного характеру нале­жить міжнародно-правовим актам Переважна їх більшість прий­мається у вигляді угод, а тому вони мають властивості норма­тивних договорів Це можуть бути як багатосторонні угоди (конвенції Міжнародної організації праці (МОП) та Інші дого­вори, учасником яких є Україна) або ж двосторонні договори між нашою державою та Іншим суб'єктом міжнародного права, якими врегульовуються питання забезпечення трудових від­носин на міжнародному рівні

22

Керівні роз'яснення вищих судових органів, насамперед Пленуму Верховного Суду, за радянських часів широко вико­ристовувалися для забезпечення практики застосування правових норм при вирішенні справ судами, зокрема трудових спорів Нерідко такі роз'яснення, незважаючи на те, що вони були адресовані безпосередньо судам, могли стосуватися І самих учас­ників трудових правовідносин та застосовуватись ними

Якісно нового значення судова практика набула після прий­няття Конституції України та утворення Конституційного Суду України Цей орган судової влади вправі приймати рішення І давати висновки, які за своєю юридичною природою мають регулятивне значення І є обов'язковими для виконання

Отже, джерела трудового права — це такі зовнішні форми вияву правових норм, за допомогою яких забезпечується право­ве регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними суспільних відносин на підприємствах, в установах І організаціях чи з фізичними особами, що використовують найману працю Основними джерелами (формами) трудового права є норма­тивно-правові акти, нормативно-правові договори (угоди), у тому числі ратифіковані Верховною Радою України міжнародні договори, а також акти вищих судових Інстанцій

Класифікація джерел трудового права

Для класифікації джерел трудового права застосовують най­різноманітніші критерії

За видами відносин, які вони регулюють, джерела трудово­го права можна розподілити на такі, що регулюють трудові відносини, І на такі, що регулюють відносини, тісно пов'язані з трудовими За сферою дії нормативних актів — на загальні І локальні

Найпоширенішим є поділ нормативно-правових актів джерел трудового права залежно від юридичної сили актів, що містять норми трудового права Класифікація за цим критерієм дає змогу найбільш повного з'ясування характерних ознак І особ­ливостей джерел трудового права Це — традиційний поділ на закони І пщзаконні акти Закони при цьому можна розподіли­ти на загальні (Закон України від 19 вересня 1991 р "Про господарські товариства") І спеціальні (Закони України "Про охорону пращ" (в редакції Закону від 21 листопада 2002 р ) та від 24 березня 1995 р "Про оплату праці") Окремо слід ви­ділити спеціалізований кодифікований закон — КЗпП Під-

23

законні акти, у свою чергу, поділяються на акти Президента України, Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти і акти локально-правового характеру.