Приклади виробництв на різних стадіях життєвого циклу галузі

Стратегічне здоров’я. Для оцінки повного потенціалу підприємства необхідно визначити, що є його серцевиною. Які його корінні здатності?

Отже, для цьогонеобхідно виділити:

• стратегічний продукт;

• стратегічні здатності.

Розглянемо основні напрями внутрішнього аналізу.

Маркетинг. Він вирішує два головних питання:

1. Чи зможемо ми продати продукт?

2. Чи зможемо ми одержати від цього прибуток?

Суть маркетингового аналізу – збір і аналіз необхідної інформації та подальша побудова стратегій на базі цієї інформації.

Основні питання фокусу маркетингу:

1. На який ринок сфокусований проект – міжнародний чи внутрішній?

2. Чи пропонує проект баланс між міжнародним і внутрішнім ринками?

3. Якщо проект націлений на міжнародний ринок, то чи збігається його мета з принциповими політичними рішеннями держави?

4. Якщо проект сфокусований на внутрішній ринок, то чи відповідає його мета внутрішній державній політиці?

5. Якщо проект несумісний з вимогами державної політики, чи бажано розглядати його далі?

Ключові питання маркетингу: що?, де?, коли?, кому?, як? та чому? (рис. 14.10).

Рис. 14.10.Ключові питання маркетингу

З позицій конкретного підприємства важливим є виділення ключових факторів успіху в конкурентній боротьбі.

Зовнішній аспект забезпечення конкурентних переваг – це ринкові фактори успіху. Прикладами таких факторів успіху можуть бути: якість продукції, додаткові послуги, ціна, завдяки яким споживачі отримують для себе додаткову корисність.

Внутрішній аспект забезпечення конкурентних переваг – ключові компетенції, що являють собою сукупність навичок і технологій, яка базується на явних та прихованих знаннях, забезпечує формування цінностей у системі клієнта, є оригінальною по відношенню до конкурентів і відкриває доступ до нових ринків. Їх складно імітувати та передавати [150].

Ресурси підприємства приймають форму ключових компетенцій, якщо відбір і комбінація ресурсів здійснюється краще, оригінальніше, швидше за конкурентів. Ключові компетенції повинні стабільно забезпечувати конкурентні переваги та ресурсну асиметрію відносно ринкових суперників. Можливість відтворення конкурентами ключової компетенції веде до її знецінення, а ексклюзивне використання – до стабільних прибутків.

Фінанси. Фінанси підприємства – це система грошових відносин, які виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.

Фінансовий аналіз – спосіб нагромадження, трансформації і використання інформації фінансового характеру. Він має на меті оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства; визначити можливі доцільні темпи розвитку підприємства з позицій їхнього фінансового забезпечення; виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і доцільність їхньої мобілізації, спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів. Він має справу з аналізом витрат (рис. 14.11), прогнозуванням потоків грошових засобів (рис. 14.12) тощо.

Рис. 14.11. Схема витрат підприємства

Слід мати на увазі, що прогноз потоку грошових засобів (на весь термін реалізації інвестиційного проекту) є непростим завданням (див. п. 7.2.3).

Рис. 14.12. Прогноз потоку грошових засобів

Виробництво. Для реструктуризації виробництва на підприємстві має проводитися всесторонній технічний аналіз, як правило, власним експертом.

Стандартна процедура такого аналізу передбачає:

А. Аналіз власних технологій. Вибирається найбільш придатна технологія (правило для здорової економіки):

§ технологія  повинна  себе  добре  зарекомендувати  раніше,  тобто бути стандартною;

§ технологія не повинна бути орієнтована на імпортне устаткування та сировину.

Б. Придбання технології, якщо виявиться неможливим використати власну:

§ спільне підприємство з іноземною фірмою – часткове інвестування і повне забезпечення усіма технологіями;

§ купівля устаткування, яке реалізує технологічне «know-hoy»;

§ «turn-key» – купівля устаткування, побудова заводу, налагодження технологічного процесу;

§ «product-in-hand» – також + навчання персоналу до тих пір, поки підприємство не виробить необхідний готовий продукт;

§ купівля ліцензій на виробництво;

§ технічна допомога з боку зарубіжного технолога.

Конкурентний аналіз. Основна мета – оцінити конкурентоспроможність підприємства.

Основні методи аналізу:

• порівняльний SWOT-аналіз;

• порівняльний аналіз міцності бізнесу та привабливість галузі;

• порівняльний аналіз стану компанії в галузі та життєвого циклу галузі.

Основним методом є порівняльний SWOT-аналіз. SWOT – абревіатура чотирьох англійських слів: S – strength – сила, W – weakness – слабкість, O – opportunities – можливості, T – threats – загрози. Аналіз базується на співставленні сильних і слабких сторін підприємства, потенційних можливостей для бізнесу та загроз, що виходять від конкурентів і в цілому від зовнішнього середовища. В результаті отримуємо матрицю SWOT, в якій розглядаються усі можливі парні комбінації на кожному з полів (рис. 14.13).

Рис. 14.13. Матриця порівняльногоSWOT-аналізу підприємства

Порівняльний SWOT-аналіз проводиться у процесі пошуку відповідей на такі запитання:

1. Як пов’язані основні проблеми підприємства з його сильними та слабкими сторонами, а також зі сприятливими факторами та загрозами зовнішнього середовища?

2. Як найефективніше використати сильні сторони підприємства та сприятливі зовнішні фактори для вирішення його основних проблем?

3. Як усунути або максимально зменшити вплив слабких сторін та зовнішніх загроз на бізнес підприємства?

В процесі SWOT-аналізу досліджуються також попарні сполучення усіх складових SWOT- аналізу, маючи на увазі::

§ Пошук позитивної синергії:

- сильні сторони підприємства / сприятливі зовнішні фактори;

§ Ліквідація негативної синергії:

- слабкі сторони підприємства / зовнішні загрози;

§ Пошук балансу:

- сильні сторони компанії / слабкі сторони компанії;

- сильні сторони компанії / потенційні загрози;

- сприятливі зовнішні фактори / потенційні загрози.

В основному загрози виходять від конкурентів. Щоб переконатися в цьому, оберіть певне підприємство і визначте 3-5 ваших його основних підприємств-конкурентів. Порівняйте основні показники діяльності усіх підприємств. Порівняйте сильні і слабкі сторони вашого підприємства, визначте його стійкі конкурентні переваги.

Аналіз ризику

Суть ризику полягає в тому, що незалежно від якості припущень майбутнє завжди невизначене. Кожний елемент даних, необхідний, наприклад, для фінансового аналізу – елементи витрат, ціни, обсяг продажу продукції тощо – є невизначеним.

 В майбутньому можливі зміни прогнозу як в гірший бік (зниження прибутку), так і в кращий.

Аналіз ризику передбачає врахування усіх змін як в бік погіршення, так і в бік поліпшення.

В процесі реалізації проекту зазнають змін наступні елементи: вартість сировини і комплектуючих, вартість капітальних затрат, вартість обслуговування, вартість продажу, ціни тощо. В результаті вихідний параметр, наприклад, прибуток, буде випадковим.

Аналіз ризику може бути виконаний тільки з допомогою комп’ютера і з використанням спеціальних програмних засобів (наприклад, Lotus 1, 2, 3 – > Excel).

Способи зниження ступеня ризику. Фінансові ризики розв’язуються за допомогою різних засобів і способів. Способами вирішення фінансових ризиків є їх уникнення, утримання, передача, зниження ступеня.

Уникнення ризику означає просте ухилення від заходу, пов’язаного з ризиком.

Утримання ризику – залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальність.

Передача ризику свідчить про те, що інвестор передає відповідальність за фінансовий ризик іншій особі, наприклад, страховому товариству. В даному випадку передача ризику чиниться шляхом страхування фінансового ризику.

Зниження ступеня ризику означає скорочення ймовірності й обсягу втрат.

При виборі конкретного засобу розв’язання фінансового ризику інвестор повинен виходити з наступних принципів:

1. Не можна ризикувати більше, чим це може дозволити власний капітал.

2. Необхідно думати про наслідки ризику.

3. Не можна ризикувати великим заради малого.

Реалізація першого принципу означає, що перед тим, як вкладати капітал, інвестор повинен:

§ визначити максимально можливий об’єм збитку по даному ризику;

§ зіставити його з обсягом капіталу, що вкладається;

§ зіставити його зі всіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не призведуть ці втрати капіталу до банкрутства інвестора.

Реалізація другого принципу вимагає, щоб інвестор, знаючи максимально можливу величину збитку, визначив, до чого він може призвести, яка імовірність ризику.

Дія третього принципу особливо яскраво виявляється при передачі фінансового ризику. В цьому випадку він означає,що інвестор повинен визначити припустиме для нього співвідношення між страховим внеском і страховою сумою.

Страховий внесок (або страхова премія) – це плата за страховий ризик згідно з угодою страхування або на підставі закону.

Страхова сума – це грошова сума, на яку застраховані матеріальні цінності (або громадська відповідальність, життя і здоров’я страхувальника).

По суті страхування виражається тим, що інвестор готовий відмовитися від частки доходів, аби уникнути ризику. Страхування фінансових ризиків є одним з найбільш поширених способів їх зниження.