IV. Майстерність вихователя.

"Так, діти ненавидять учителів, від яких ніколи не діждешся схвалення або визнання того, що добре зроблено. А в деяких входить у систему ніколи не хвалити; це вбиває прагнення до досконалості: хто лає, повинен уміти й хвалити" (К. Ушинський).

"Треба було довгих літ систематичної та терпеливої праці з боку вчителя та ретельного зусилля з боку ученика, щоб... мов із зернятка, виплекати гарну рослину — чесну одвертість та правдивість характеру" (/. Франко).

"Треба завжди пам'ятати правило: якомога більше вимог до вихованця, якомога більше поваги до нього" (А. Макаренко).

"Між іншим, виховання дітей — це легка справа, коли вона робиться без тріпання нервів, у порядку здорового, спокійного, нормального, розумного і веселого життя. Я бачив завжди, що там, де виховання йде без напруження, там воно вдається. Там, де йде з напруженням і всякими припадками, там справа погана"(А. Макаренко).

"Виховання дітей потребує найсерйознішого тону, найпростішого і щиро­го. У цих трьох якостях повинна полягати найвища правда нашого життя. Щонайменше додавання брехливості, штучності, зубоскальства, легковажності прирікають виховну роботу на невдачу" (А. Макаренко).

"Життя переконує, що найголовніше в цій дуже тонкій сфері виховання — глибоке розуміння, відчування серцем дитячого світу — відчування дитинства. Творячи, виховуючи шкільний колектив, ми, як мореплавець компасом, повинні керуватися тією істиною, що маємо справу з дитиною" (В. Сухомлинський).

"Бути річкою, в якій зливаються гаряче серце й холодний розум, не до­пускати поспішних, непродуманих рішень—це одна з вічних гілок педагогічної майстерності. Якщо вона відмирає, всихає, — всі книжні знання педагогіки перетворюються в прах" (В. Сухомлинський).

V. Педагогічна техніка.

VI. Педагогічний такт.

"Ніяка психологія не може замінити людині психологічного такту, у практиці незамінного вже тому, що діє він швидко, миттєво, тоді як положення науки пригадуються, обмірковуються і оцінюються повільно.

Хіба можна уявити собі оратора, який згадував би той чи інший параграф психології, бажаючи викликати в душі слухача співчуття, жах чи обурення? Так само в педагогічній діяльності немає ніякої змоги діяти за параграфами психології, хоч би як добре вони були вивчені" (К. Ушинський).

"Той знаменитий педагогічний такт, про який так багато пишуть, повинен полягати у щирості вашої думки. Я не дозволяю собі нічого приховувати, я кажу те, що насправді думаю. Це найбільш щиро, просто, легко і найбільш ефективно, але ж якраз не завжди можна говорити" {А. Макаренко).

VII. Педагогічні здібності.

"Знання і уміння викладати і впливати викладанням на розумовий і моральний розвиток дітей можуть бути прищеплені молодим людям, які й не мають особливих здібностей" {К. Ушинський).

"Бувають учителі з природженим педагогічним талантом, які під час уроків вміють жити спільним життям усього класу, забувати про себе, про свої власні турботи, радощі і тривоги. Кожен урок такого вчителя є розширенням розумового кругозору учня, задоволенням його природної допитливості, розбудженої попередніми успіхами, є насолодою, а не мукою" (/. Франко).

"Я вважав, що краще мати в колективі 4 талановитих вихователів, ніж 40 неталановитих і невихованих" (А. Макаренко).

"Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вима­гає таланту, але це спеціальність, якої треба навчити, як треба навчити лікаря його майстерності, як треба навчити музиканта" (А. Макаренко).

"Гарний вчитель не завжди приходить до школи з уже готовими якостями. Часто доводиться добирати людину, яка має лише відповідні дані для тієї всебічної підготовленості, про яку говорили вище. Потім починається копітка робота з цією людиною, і вона стає добрим вчителем насамперед завдяки обстановці творчої праці педагогічного колективу і учнів" (В. Сухомлинський).

ДодатокҐ

Перлини народної педагогіки про школу і вчителя.

У житті світла дорога починається від шкільного порога.

Поганцем той називається, хто рідної школи цурається.

Навіть з далекої дороги кланяйся шкільному порогу.

Честь школи не плямуй ніколи.

Честь школи — твоя честь.

Шануй учителя як родителя.

Священна праця вчителя щоденна.

Учитель, як мати, прагне все краще дітям дати.

Учитель, як батько й мати, вчить честь шанувати.

Учитель, як сіяч добірного насіння, вчить підростаюче покоління.

Учитель — добра і розуму повелитель.

Учитель народний, бо труд його благородний.

Покликання учителя прекрасне — дбати, щоб іскра знань не гасла.

Професія учителя прекрасна, мов на небі сонце сяє.

Професія вчителя доти буде, доки живуть люди.

Щоб учителем стати, треба щире серце мати.

Всі професії починаються від учителя.

Нема кращої дороги, як іти у педагоги.128

Без учительського слова нема ні лікаря, ні агронома.

Вчитель ступає — розум розквітає.

Де вчитель зерна засіває, там дурману місця немає.

Де працює вчитель завзято, там країна на героїв багата.

Де вчитель і школа, там знання і світло довкола.

У кожній громаді вчителю раді.

ДодатокД

Виписки з книжки Дейла Карнегі "Як здобувати друзів і впливати на людей".

Шість способів здобувати прихильність людей.

Правило 1. Проявляйте щирий інтерес до інших людей.

Правило 2. Усміхайтесь.

Правило 3. Пам'ятайте, що для людини звучання її імені — найсолодше і найважливіше звучання людської мови.

Правило 4. Будьте добрим слухачем. Заохочуйте інших говорити вам про себе.

Правило 5. Ведіть розмову у колі інтересів вашого співрозмовника.

Правило 6. Дайте людям відчути їх значущість і робіть це щиро. (С. 98)

Дванадцять способів привернути на свій бік

Правило 1. Єдиний спосіб домогтися найкращого результату в суперечці — ухилятися від неї.

Правило 2. Проявляйте повагу до думки інших, ніколи не говоріть людині, що вона неправа.

Правило 3. Якщо ви неправі, визнайте це одразу і щиросердно.

Правило 4. Спочатку продемонструйте своє дружнє ставлення.

Правило 5. Нехай ваш співбесідник із самого початку буде змушений говорити вам "так", "так".

Правило 6. Домагайтесь, аби ваш співбесідник говорив більше, ніж ви.

Правило 7. Нехай ваш співбесідник відчує, що ідеї належать йому.

Правило 8. Чесно спробуйте стати на точку зору іншого.

Правило 9. Проявляйте співчуття до думок і побажань інших людей.

Правило 10. Звертайтесь до благородних спонукань.

Правило 11. Надавайте своїм ідеям наочності, інсценуйте їх.

Правило 12. Кидайте виклик! (С. 160-161)

Дев 'ять способів змінити людину, не ображаючи її і не викликаючи обурення. Правило 1. Розпочинайте з похвали і щирого визнання чеснот людини. Правило 2. Звертаючи увагу на її помилки, робіть це опосередковано. Правило 3. Перш, ніж критикувати іншого, визнайте свої власні помилки.

Правило 4. Задавайте запитання замість того, щоб віддавати накази. Правило 5. Дайте людині можливість зберегти своє обличчя. Правило 6. Хваліть людину за кожен, навіть невеликий, успіх і будьте при цьому "щирі у своєму визнанні і щедрі у похвалах".

Правило 7. Створіть людині добре ім'я, щоб вона почала жити відповідно

ДО НЬОГО.

Правило 8. Користуйтесь заохоченням. Зробіть так, щоб недолік, який хочете в людини виправити, виглядав легко виправним, а справа, якою ви хочете його захопити, легко виконуваною.

Правило 9. Робіть так, щоб було приємно виконувати те, що ви хочете.