Тема 3. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні

Система освіти передбачає здобуття громадянами України певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Освітній рівень передбачає задоволення потреб особистості у здобутті загальної середньої та вищої освіти шляхом навчання у різних типах закладів освіти. Законом України "Про освіту" встановлено такі освітні рівні: початкова загальна освіта, загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта.

Освітньо-кваліфікаційним рівнем передбачено здобуття певного рівня освіти і кваліфікації. Встановлено такі освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Цим же законом визначаються також наукові ступені (кандидат наук, доктор наук) та вчені звання (старший науковий співробітник, доцент, професор).

Кваліфікований робітник— це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на базі загальної середньої освіти здобув кваліфікаційний розряд, що визначає ступінь кваліфікації робітника відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника.

Молодший спеціаліст—це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув загальнокультурну підготовку, спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення типових професійних завдань, передбачених відповідною посадою.

Бакалавр— це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійноорієнтовані уміння і знання щодо узагальненого об'єкта праці і здатний вирішувати типові професійні завдання, передбачені для відповідних посад.

Спеціаліст—це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань, передбачених для відповідних посад.

Магістр— освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі.

Кандидат наук— перший науковий ступінь в Україні, що присуджується особам з вищою освітою, які склали кандидатський мінімум і захистили кандидатську дисертацію. Ступінь кандидата наук присуджують спеціалізо­вані ради вищих закладів освіти або науково-дослідних установ.120

Доктор наук— науковий ступінь, який присуджується особам, що захис­тили докторську дисертацію й мали до того, як правило, вчений ступінь кандидата наук (в Україні) або магістра.

Старший науковий співробітник—вчене звання і штатна посада в науково-дослідних установах. Це звання присуджується докторам і кандидатам наук, які мають друковані праці або винаходи і обіймають відповідні посади.

Доцент— вчене звання для викладачів вищих закладів освіти, яке присвоюється особам, що мають, як правило, науковий ступінь кандидата наук, друковані наукові праці або винаходи і обрані на посаду.

Професор— вчене звання, що присвоюється найбільш кваліфікованим викладачам вищих закладів освіти і науковим працівникам науково-дослідних установ. Це звання надається особам, які мають вчений ступінь доктора наук, а в окремих випадках—висококваліфікованим спеціалістам, які не здобули вченого звання, але мають певні заслуги в галузі науки, техніки, з багаторічною педагогічною діяльністю, а також є авторами наукових праць і навчально-методичних посібників.

Запитання і завдання.

1. Що розуміємо під системою освіти України?

2. Чим зумовлена наша система освіти? Розкрийте роль освіти в розвитку продуктивних сил суспільства.

3. Розкрийте суть принципів, на яких будується освіта в нашій країні.

4. Назвіть пріоритетні напрями розвитку системи освіти в Україні.

5. Охарактеризуйте основні ланки системи освіти України.

6. Побувайте в одній з дошкільних виховних установ і ознайомтеся з програмою виховання у ній дітей.

7. Відвідайте один із типів загальноосвітніх шкіл, ознайомтесь зі специфікою організації в ній навчально-виховного процесу.

8. Побувайте у професійно-технічному училищі та ознайомтесь із особливостями підготовки кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів.

9. Відвідайте одну з позашкільних навчально-виховних установ і познайомтесь з методикою її роботи.

10. Як відбувається підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів у нашій країні?

11. Розкрийте суть ступеневої і неперервної освіти в Україні.

Рекомендована література

1. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття"). — К., 1994.— 62 с.

2. Закон України "Про освіту". — К., 1991.

3. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. — К.: Школяр, 1997.— 150 с.

4. Національна доктрина розвитку освіти. — К., 2002. — 24 с.

Додатки

Додаток А

Орієнтовна тематика і зміст семінарських занять.

Заняття 1. Учитель української національної школи.

1. Загальноосвітня школа — основна ланка в системі освіти України і її роль у національному відродженні.

2. Соціальна роль учителя, його функції, вимоги до нього. Заняття 2. Зміст, форми і методи самостійної роботи студентів.

1. Методика підготовки студента до лекції, семінарського і практичного заняття, до заліків та іспитів.

2. Самостійна робота студента з книжкою.

3. Формування у студентів дослідницьких умінь. Заняття 3. Засоби професійного самовиховання.

1. Місце самовиховання у професійному становленні майбутнього вчителя.

2. Зміст роботи студента на різних етапах самовиховання.

3. Характеристика прийомів професійного самовиховання. Заняття 4. Педагогічне спілкування.

1. Місце педагогічного спілкування у професійній діяльності вчителя.

2. Вимоги до педагогічного спілкування.

3. Планування та організація педагогічного спілкування.

Додаток Б

Орієнтовна тематика і зміст лабораторних занять.

Заняття 1. Основні риси і якості особистості вчителя української національної школи.

На занятті аналізуються підготовлені студентами твори на такі теми:

"Мій улюблений учитель", "Мій ідеал учителя сучасної школи", "Образ учителя в українській художній літературі" та інші, обговорюються педаго­гічні ситуації з проблем педагогічної етики і такту, підібрані студентами матеріали про педагогів-новаторів. Може бути влаштована зустріч з учителями-майстрами педагогічної праці і т. п.

Заняття 2. Складання програми професійного самовиховання.

На занятті аналізуються вимоги до особистості студента як майбутнього вчителя; обговорюються розроблені студентами орієнтовні програми із самоосвіти і самовиховання на весь період навчання; розглядаються конкретні форми і методи раціональної праці студентів, визначаються засоби самоконтролю за виконанням програми самовиховання.

Заняття 3. Характеристика середньої загальноосвітньої школи.

Заняття проводиться в одному з типів середньої загальноосвітньої школи. Під час його проведення організовується бесіда з адміністрацією школи і екскурсія.122

Додатки

Заняття 4.Ознайомлення студентів з різними типами навчально-виховних установ як базою для проведення педагогічної практики.

Заняття проводиться в одній з позашкільних установ (станції юних техніків, станції юних натуралістів, дитячій юнацькій бібліотеці та ін.), під час якого студенти знайомляться із завданнями і особливостями роботи цих установ та їх роллю в системі національного виховання підростаючого покоління.

Заняття 5.Методика пошуку літературних джерел.

Заняття проводиться в бібліотеці університету. Студенти знайомляться з предметним і систематичним каталогами та з методикою пошуку необхідної літератури.

Примітка: Через обмаль відведеного на вивчення цього курсу часу завдання занять 4 і 5 студенти можуть виконувати індивідуально.

ДодатокВ

Тематика індивідуальних завдань для першокурсників.

1. Образ учителя в українській художній літературі.

2. Творчий характер діяльності вчителя.

3. Особливості роботи вчителя у різних типах навчально-виховних установ.

4. Вимоги до особистості вчителя на сучасному етапі.

5. Педагогічне покликання і педагогічні здібності.

6. Професійна етика і педагогічний такт учителя.

7. Морально-психологічний клімат у педагогічному колективі.

8. Ерудиція і культура вчителя.

9. Педагогічна майстерність і шляхи оволодіння нею.

10. Учителі — майстри педагогічної справи Тернопільщини.

11. Кваліфікаційна характеристика вчителя як модель професійно-педагогічної підготовки у вищому педагогічному навчальному закладі.

12. Роль безвідривної педагогічної практики у підготовці майбутнього вчителя.

13. Особливості підготовки студентів до літньої педагогічної практики.

14. Самостійна робота студентів та її види.

15. Роль суспільно-гуманітарних дисциплін у професійній підготовці майбутнього вчителя.

16. Участь студентів у науково-дослідницькій роботі.

17. Наукова організація праці студента.

18. Методика роботи з книгою.

19. Психолого-педагогічні основи професійного самовиховання.

20. Принципи побудови системи освіти України.

21. Мета і завдання середньої загальноосвітньої школи.

22. Особливості сучасного школяра (можна окремо: молодшого школяра, підлітка чи старшокласника).

23. Негативні прояви в учнівському середовищі.

24. Особливості навчально-виховної роботи в сільській школі.

25. Школа — центр суспільного виховання.

26. Особливості педагогічної діяльності.

27. Психолого-педагогічна характеристика сучасного студента.

28. Суть і зміст програми професійного самовиховання.

29. Характеристика прийомів самовиховання.

30. Працездатність та умови її збереження.

31. Педагогічне спілкування і його місце у професійній діяльності вчителя.

32. Індивідуальний стиль педагогічного спілкування.

33. Виховна робота класного керівника.

34. Педагогічна творчість та її ознаки.

Додаток Г

Слово про вчителя.

Прокоментуйте наведені нижче висловлювання про вчителя та педагогічну майстерність

"Вихователь повинен бути зразком правдивостій нікого не обманювати...Мені здається, що це — одне з джерел брехні: краще — якнайменше обіцяти, але завжди виконувати" (К. Ушинськип).

"Спостерігаючи за педагогами, які відвідували нашу школу, я дійшла вис­новку, що вони поділяються на дві категорії: до першої належать люди, які входять до школи з якимось нервовим бажанням шукати недоліки і з дитячим острахом не помітити їх і скомпрометувати себе. Такі люди прискіпуються до дрібниць, надають їм величезного значення, зосереджують на них усю свою увагу і, віддаючись їм цілком, втрачають здатність глянути в обличчя самій справі.

Не такі люди другої категорії: школа не уявляється їм "полюванням за помилками..." Вони входять до неї з любов'ю до справи, намагаються знайти в ній якомога більше хорошого; як мати в улюбленій дитині, вони захоплюються всім, чим можна захопитися, вони радіють з усього, з чого можна радіти, вселяють те довір'я і викликають ту щирість, яка одна тільки й здатна допомогти критиці зазирнути в душу школи" (X. Алчевська).

"Раніш, ніж ви почнете виховувати своїх дітей, перевірте вашу власну поведінку" (А. Макаренко).

"Ніякі рецепти не допоможуть, якщо в самій особі вихователя є великі хиби" {А. Макаренко).

"Потрібна маленька монографія на таку тему, як вплив одягу вчителя на характер учнів, вплив міміки вчителя на виховання характеру учнів. Все це найдрібніші деталі, які вимагають уваги. Адже навіть Гоголь у своєму "Ревізорі"124

звернув увагу на те, що інший учитель таку фізіономію скорчить, що хоч святих винось" (А. Макаренко).

"Метод наслідування у вихованні має велике значення. Як же дитина вас наслідуватиме, якщо ви будете весь час із кислою фізіономією, з таким виглядом, ніби ви жертвуєте вашим життям" (А. Макаренко).

"Програми в усіх школах одні й ті ж, підручники однакові, але школи різні, тому що різні вчителі. Школа — це передусім учитель. Особистість учителя — наріжний камінь виховання" (В. Сухомлинський).

"Без особистості педагога — авторитетної, незламної, непохитної в очах вихованців — ідеал перетворюється у покинутий прапороносцем прапор, що лежить мертвим шматком тканини. Коріння багатьох бід виховання власне й криється у тому, що часто вихованця закликають іти за прапором в той час, коли цей прапор ніхто не несе. Бути прапороносцем ідеалу, нести на своєму прапорі вогонь ідеального — ось у чому секрети педагогічного авторитету" (В. Сухомлинський).

II.Ерудиція педагога.

"Педагогіка — не наука, а мистецтво — найобширніше, складне, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мистецтво виховання спирається на науку як мистецтво складне й обширне, воно спирається на безліч обширних і складних наук; як мистецтво, воно, крім знань, вимагає здібності й нахилу, і, як мистецтво ж, прагне до ідеалу, якого вічно намагаються досягти і який цілком ніколи недосяжний: до ідеалу довершеної людини. Сприяти розвиткові мистецтва виховання можна тільки поширенням серед вихователів тих найрізноманітніших антропологічних знань, на яких воно ґрунтується" (К. Ушинський).

"Навчаючи інших, теж навчаєшся" (Микола Гоголь).

"Не можна уявити собі місії вихователя без багатого життя у світі книг. Бібліотека вчителя, що поповнюється з тижня в тиждень, — це джерело думки, моральної енергії. Знання, взяті з книг, стають його власним багатством, його сумлінням. Справжній учитель переживає знання як радість особистого прилучення до духовних багатств, створених людством" (В. Сухомлинський).

"Учитель готується до гарного уроку все життя... Такадуховнаі філософська основа нашого фаху і технології нашої праці" (В. Сухомлинський).

"Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителю треба увібрати море світла, ні на хвилину не відходячи від променів сяючого сонця знань людської мудрості" (В. Сухомлинський).

III.Учитель — це вдумливий дослідник.