Ставлення вчителя до своєї праці.

Ставлення до педагогічної праці як до головного сенсу свого життя, діяльності великого соціального значення, засобу реалізації своїх здібностей і соціальних ідеалів.

— Вибирати професію вчителя свідомо, відповідно до педагогічного покликання.

— Любити педагогічну працю, прагнути до творчості в ній, викорис­товувати прогресивні методи виховання і навчання.

— Сприяти поліпшенню умов педагогічної праці, боротися з усім, що заважає вихованню підростаючого покоління.

— Піклуватися про якісне поповнення професійної групи вчителів за рахунок здібної до педагогічної праці молоді.

Ставлення вчителя до учнів.

Моральна відповідальність учителя за всебічний розвиток особистості учня. —Ставитись до учня як до особистості, поважати і підтримувати найцінніші її особистісні якості, сприяти розвитку.

— Прагнути, щоб ставлення до учня було не просто діловим, офіційним, але й мало людський, товариський характер.

¹ Див.: Психология и педагогика. Учебное пособие /Подред. К.Абульхановой и др. — Москва: Совершенство, 1998. — С. 239.

² Див.: Чернокозов И.И. Профессиональная зтика учителя. —К.: Рад. школа, 1988. — С. 210-215.

— Любити дітей, бути уважним до кожної дитини, ставитись до її думок і вчинків як до значущих фактів.

— Вивчати внутрішній світ учнів, умови їх життя і діяльності для того, щоб, приймаючи рішення, передбачати педагогічні і соціальні наслідки своїх дій.

— Бути вимогливим до учня, бачити в мірі вимогливості міру поваги до нього. Вимогливість має бути педагогічно і соціально доцільною — доб­розичливою, реальною, обґрунтованою, що сприяє всебічному розвитку учня.

— Нести моральну відповідальність за характер моральних відносин у системі "учитель — учень", бути свідомим організатором цих відносин і перетворювати їх у засіб прилучення учнів до моралі.

— Підходити до кожного учня з оптимістичною гіпотезою: вірити у великі можливості духовного і фізичного удосконалення учня, підтримувати його прагнення стати хорошою людиною.

— Бути витриманим з учнями, вміти терпляче вислуховувати і виправляти будь-які їхні помилки.

— Зміцнювати свій авторитет як людини і професіонала в очах дітей, вважати себе відповідальним не тільки за свою поведінку і висловлені думки, але й за правильне їх розуміння учнями.

— Не принижувати людської гідності дитини, бути нетерпимим до подіб­них дій своїх колег.

3. Ставлення вчителя до учнівського колективу.Повага до учнівського колективу як важливого чинника всебічного розвитку учня.

— Спиратися на учнівський колектив у будь-якій педагогічній справі, рахуватися з його думкою.

— Сприяти формуванню, розвитку і зміцненню учнівського колективу і колективістських якостей учнів.

— Використовувати учнівський колектив як важливу умову і засіб впливу на особистість учня.

— Рахуватися з правом учнівського колективу вирішувати свої внутрішні справи.

— Бачити рівень розвитку учнівського колективу і вклад окремих учнів уйого розвиток.

— Бути непримиренним до помилкових форм колективізму, до прояву індивідуалізму, що руйнує колектив учнів.

Ставлення вчителя до батьків учнів.

Піклування про організацію педагогічної співпраці з батьками учнів.

— Усвідомлювати моральну відповідальність перед батьками учнів за якість навчання і виховання їхніх дітей.

— Шукати педагогічні контакти з батьками учнів, бути відповідальним за доброзичливість стосунків з ними, домагатися єдності педагогічного впливу обох сторін.

— Сприяти формуванню в учнів поваги до своїх батьків.

— Нести відповідальність за педагогічні погляди батьків учнів, сприяти їх удосконаленню.

— Бути педагогічно вимогливим до батьків учнів щодо виховання дітей, ставити до них вимоги тільки обгрунтовані, педагогічно доцільні.

— Не ображати батьківської любові до дітей, терпляче і поважливо ставитись до критичних зауважень батьків, бачити в їхніх діях ділову форму допомоги у вихованні дітей.

Ставлення вчителя до своїх колег.

Повага до колеги як товариша по роботі, підтримка його авторитету як важливого фактора спільного педагогічного впливу на дітей.

— Бути поважливим і тактовним з кожним учителем, незалежно від статі і віку, індивідуальних особливостей і педагогічної майстерності.

— Не прагнути піднести авторитет свого предмета за рахунок принижен­ня інших навчальних предметів.

— Бути уважним і доброзичливим до колег, які шукають нові шляхи і засоби виховання й навчання, допомагати їм своїми знаннями і досвідом.

— Бути особливо уважним до майстра педагогічної праці, допомагати створенню сприятливих умов для його творчості, переймати й поширювати його досвід.

— Допомагати молодшим і менш досвідченим колегам в удосконаленні їхніх педагогічних умінь і навичок, не допускати чванства своїм педагогічним досвідом та майстерністю.

— Бути непримиримим до фактів антипедагогічної поведінки своїх колег.

6. Ставлення вчителя до педагогічного колективу.Відповідальність учителя за педагогічну ефективність діяльності педагогічного колективу.

— Узгоджувати свої педагогічні погляди і дії з діями своїх колег, домагатись єдності педагогічних вимог і впливів на учнів.

— Вчитись у колективу, збагачувати свої педагогічні знання і вміння позитивним досвідом усього колективу.

— Узгоджувати свої зусилля у пошуках нових методів і засобів педа­гогічного впливу на учнів із зусиллями всього колективу заради успіху спільної справи навчання й виховання, засуджувати прагнення працювати одинцем.

— Робити свій внесок до педагогічного досвіду колективу, пропонувати колективу все краще, чим володіє вчитель, не допускати будь-яких педаго­гічних "секретів і таємниць" від членів свого колективу.

— З повагою ставитись до традицій колективу, які мають педагогічну цінність, боротися з традиціями і звичаями, морально і педагогічно недо­цільними.

— Нести відповідальність за рівень розвитку педагогічного колективу як суб'єкта педагогічної дії.

— Боротися з антипедагогічними поглядами і діями в колективі, бути особисто відповідальним за все, що здійснюється в ньому.

— Залишатися непримиренним до всіх форм лжеколективізму та індивідуалізму, що підривають можливості навчально-виховного процесу.

Ставлення вчителя до себе.

Постійна робота вчителя над собою, удосконалення себе як особистості, що є головним фактором педагогічного впливу на учнів.

— Піклуватися про свою моральність, ідейно-теоретичний та інтелекту­альний розвиток, про підвищення рівня своєї культури як необхідної умови

едагогічного впливу особистості і підвищення її педагогічної майстерності.

— Бути прикладом для учнів, здійснювати постійний контроль за зральною стороною своєї поведінки, керувати своїми емоціями.

—Піклуватися про свій авторитет—важливий фактор педагогічного впливу і учнів.

— Бути самокритичним і вимогливим до себе, тверезо оцінювати відпо­відність своїх знань, умінь і навичок потребам виховання й навчання підростаючого покоління.