Особливості охорони праці жінок та неповнолітніх

Конституція України (ст. 24) закріпила рівність прав жінки і чоловіка. Разом з тим, законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює спеціальні норми, що стосується охорони праці та здоров’я жінок.

Відповідно до ст. 174 КЗпП і ст. 10 Закону України «Про охорону праці» забороняється застосування праці жінок в нічний час. Однак згідно ст. 175 КЗоТ це можливо у тих галузях народного господарства де це викликано необхідністю та допускається як тимчасове явище.

Жінкам забороняється працювати надурочно, на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, перелік яких затверджено Держнаглядохоронпраці, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми .

Дозволяється підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни – 7 кг. При чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) – 10 кг. В обох випадках сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати – 350 кг з робочої поверхні і 175 кг з підлоги.

Законодавство про охорону праці враховує пільги вагітним жінкам та жінкам, які мають дітей до 3-х років. Таких жінок забороняється залучати до роботи у нічний час, до надстрокових робіт та робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження (ст. 176 КЗпП).

Жінки які мають дітей від 3-х до 14-ти років або дітей-інвалідів не мають залучатися до понадстрокових робіт або направлятись у відрядження без їх ухвалення (ст. 177 КЗпП).

Вагітні жінки згідно з медичним висновком повинні бути переведені на легку роботу, яка б виключила вплив несприятливих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. Також вагітним знижують норми виробітку, обслуговування (ст. 178 КЗпП).

У відповідності до Закону України «Про відпустки» (ст. 17) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів - 70 календарних днів;

2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості (ст. 18 ЗУ «Про відпустки»).

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить  126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році (ст. 20 ЗУ «Про відпустки»).

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи  одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів  без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу та знижувати їм заробітну плату з мотивами пов’язаними з вагітністю або наявністю дітей до 3-х років. Звільніти жінок які мають дітей до 6-ти років з ініціативи власника або уповноваженого їм органу не допускається, окрім випадків повної ліквідації підприємства, організації, але з обов’язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП). При ліквідації підприємства ця категорія вивільнюється у останню чергу.

Законодавство України з охорони праці особливу увагу звертає на застосування при необхідності праці неповнолітніх.

Забороняється залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання важких речей неповнолітніми затверджені наказом МОЗ України від 22.031996 № 59.

Не допускається прийняття на роботу осіб, які не мають шістнадцяти років. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, які досягнули п’ятнадцяти років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процес навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (ст. 188 КЗпП).

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Усі особи, які не досягнули вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду (ст. 191 КЗпП).

Таблиця 2.1

Граничні переміщення, підіймання та переміщення

Важких речей неповнолітніми

Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скорочений 36-годинний робочих тиждень, а для п’ятнадцятирічних – 24-годинний.

Заробітна плата працівникам, яким не виповнилось вісімнадцяти років, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачуться в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпП.

Щорічні відпустки неповнолітнім надаються в літній час або, на їх бажання, в будь-яку іншу пору року (ст. 195 КЗпП). Тривалість такої відпустки один календарний місяць.

Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника або упровадженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП).