Соціально-економічне значення та економічні аспекти охорони праці

Соціальне значення охорони праці полягає в:

ü  охороні життя і здоров'я працівників від можливих небезпек;

ü  сприянні культурно-технічному зростанню;

ü  сприянні гуманізації праці.

В рамках соціального страхування 29 вересня 1999р. в Україні був прийнятий Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності» (поточна редакція 01.01.2017 підстава 1774-19). Цим законом визначено правові основи і економічні механізми загальнообов'язкового соціального страхування громадян від нещасного випадку, зокрема у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Крім того, він створює правове поле, фінансові та організаційні механізми для успішного вирішення наступних завдань: запобігання нещасних випадків і профзахворювань, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві, компенсації збитків внаслідок шкоди здоров'ю в процесі праці (див. тему 4).

Також для працівників підприємств можуть застосовуватись будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у заходах з підвищення безпеки та поліпшення умов праці.

У статті 7 Закону України «Про охорону праці» закріплено компенсаційні заходи, пільги та інше за роботу у шкідливих умовах праці (див.тему2).

Економічне значення охорони праці полягає в тому, що вона сприяє:

ü зростанню продуктивності праці працівників, а тим самим і зростанню виробництва, економіки;

ü  скороченню витрат робочого часу по тимчасовій непрацездатності працівників внаслідок виробничої травми або профзахворювання;

ü економії коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

За розрахунками Німецької ради підприємців наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів більше, ніж витрати на заходи та засоби щодо їх попередження. В Україні, враховуючи мізерні витрати на заходи з охорони праці, ця різниця ще більша. Фахівці Міжнародної організації праці (МОП) підрахували, що економічні витрати, пов'язані з нещасними випадками, складають 1% світового валового національного продукту. На ці кошти, орієнтовно, можна забезпечити харчування протягом року близько 75 млн. людей.

За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст продуктивності праці на 15 – 20%. Наприклад, нормалізація освітлення робочих місць збільшує продуктивність на 6 – 13% та скорочує брак на 25%. Раціональна організація підвищує продуктивність на 21%, раціональне фарбування робочих приміщень – на 25%.

Втрати робочого часу внаслідок тимчасової непрацездатності на підприємствах зі сприятливими умовами праці становлять в середньому 2,5% річного фонду робочого часу і 5 – 10% з несприятливими та шкідливими. На останніх спостерігається дуже висока плинність кадрів (20 - 25%). Все це не може не впливати на економічну ефективність діяльності працівників. 

Виділяють п'ять груп витрат на поліпшення умов і охорону праці:

ü витрати, пов'язані з відшкодуванням потерпілим внаслідок травм і професійних захворювань;

ü витрати на попередження й компенсацію несприятливого впливу умов праці (пільги і компенсації тим, хто працює у важких та шкідливих умовах);

ü витрати на профілактику травматизму і професійних захворювань;

ü витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;

ü штрафи та інші відшкодування.

Витрати на здійснення заходів з поліпшення умов та охорони працірозраховують за формулою:

В = С_О + К_О,                                              (1.1)

де С_О - поточні (експлуатаційні) витрати на здійснення заходів, грн.;

К_О - капітальні витрати на поліпшення умов і охорону праці, грн.

Показник ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці розраховують за формулою:

Е = Е_Р/В,                                                  (1.2)

де Е_Р – – річна економія від поліпшення умов і охорони праці (прибуток або зменшення збитків);

В – загальні витрати (вкладення) підприємства на охорону праці.

Загальні витрати підприємства на охорону праці як до запровадження комплексу заходів щодо поліпшення умов праці, так і після цього розраховують за формулою:

 = В1 + В2 + В3,                               (1.3)

де В1 - витрати усіх джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави;

В2 - витрати, передбачені колективними договорами;

В3 - витрати з охорони праці підприємства.

Госпрозрахунковий економічний ефект, обумовлений здійсненням заходів щодо поліпшення умов праці та підвищення його безпеки, можна обчислити за формулою:

Р = Е_З + Е_УП + Е_ПК + Е_С,                                    (1.4)

де Е_З  - економія заробітної плати від зниження трудомісткості продукції та вивільнення працівників, грн.;

Е_УП - відносна економія умовно-постійних витрат за рахунок зростання обсягу виробництва, грн.;

Е_ПК - скорочення витрат на пільги і компенсації, грн.;

Е_С - скорочення витрат і невиробничих витрат, зростання чистої продукції та інші результати, грн.

Для оцінки результатів щодо поліпшення умов і охорони праці використовують чотири групи показників:

ü зміна стану умов і охорони праці (підвищення рівня безпеки праці, поліпшення санітарно-гігієнічних, естетичних та психофізіологічних умов праці);

ü соціальні;

ü соціально-економічні;

ü економічні.

Ефективність соціальних результатівпроведених заходів з поліпшення умов та охорони праці полягають у:

ü збільшенні кількості робочих місць, які відповідають нормативним;

ü вимогам та скороченні кількості працюючих у незадовільних умовах праці;

ü зменшенні кількості випадків профзахворювань, пов'язаних з незадовільними умовами праці;

ü зменшенні кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи профзахворювань;

ü зменшенні плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Економічні результати заходів з охорони праці полягають у економії коштів за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і профзахворювань.

Досвід розвинених країн у галузі охорони праці свідчить, що поліпшенню умов праці сприяють податкові пільги, спрямовані роботодавцем на створення безпечної праці. Приймається до уваги диференціація страхових внесків залежно від частоти і тяжкості травматизму та профзахворювань. Важливим важелем є використання санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охорони праці.