Охарактеризуйте зміст навчання й виховання у Стародавньому Римі.

Система виховання у Давньому Римі склалася в VI- І ст. до н. е. Соціально-класове розшарування населення країни позначилося й на системі виховання: для дітей бідноти тут існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств - граматичні школи, в яких вони вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури. У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. В останні століття республіканського Риму діяли школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним.У середині І ст. до н. е. платні граматичні та риторські школи було перетворено на державні. Якщо в Давній Греції спостерігалася тенденція переходу від державного виховання до приватного, то в Давньому Римі відбувався зворотний процес. Імперія, яка надто розрослася територіально, потребувала величезної кількості відданих їй чиновників. Завдання їх підготовки постали перед школами вищого типу - граматичною і риторичною. Елементарна школа тепер повинна була виховувати вірнопідданих громадян. Учителі, ставши службовцями, отримували державну платню.У період існування імперії було відкрито й жіночі риторичні школи, а також спеціальні школи для підготовки лікарів, юристів, архітекторів та інших спеціалістів. У Давньому Римі виникає вища школа університетського типу (Атенеум). В останнє століття існування Римської імперії освіта, як і вся культура, переживала занепад.

6.Традиційні засади виховання й навчання прадавніх українців (VI–IX ст.)

Східні слов’яни відокремились від слов’янської мовної сім’ї у V–VI ст. В VI–IX ст. вони створили оригінальну систему виховання, яка спиралася на древню первісну традицію. Виховання здійснювалось, передусім, у процесі включення дітей у конкретні види трудової діяльності дорослих.Метою виховання у східних слов’ян були передача підростаючому по­колінню трудових умінь, встановлених способів поведінки, релігійних уяв­лень, традицій, звичаїв, обрядів, а також підготовка мужнього воїна – захисника своєї землі.У період матріархату діти до 5-6-річного віку виховувалися матір’ю. Пізніше хлопчиків передавали у спільні чоловічі житла, а дівчаток – у жіночі, де їхніми наставниками ставали брати і сестри по матері.

У V-VI ст. поширюється велика патріархальна сім’я, що складається з кількох поколінь родичів. Виховання дітей здійснюється за принципом ро­дового колективізму.З утвердженням патріархату  чоловічі і жіночі житла транс­формуються у будинки молоді, куди батьки за традицією відправляли дітей на виховання. Там старші члени роду допомагали дітям оволодіти прийо­мами праці, правилами полювання, виготовленням знарядь праці, навич­ками військових дій, а також передавали їм заповіти предків, моральні норми та ознайомлювали з родовими звичаями і обрядами.

У VIII-IX ст. завершився перехід до сім’ї, яка складалася з чоловіка, дружини і їхніх дітей. Поступово основним осередком соціалізації дітей виступає сім’я і виховання стає переважно сімейним. Будинки молоді як такі зникають.Крім морального велика увага приділялась фізичному вихованню та засвоєнню гігієнічних правил.Ідеологічною основою виховання була язичницька релігія. Діти разом з дорослими брали участь у народних святах, залучалися до культової діяльності, вивчали культові пісні і танці.

У VIII-IX ст. зароджуються феодальні відносини, які проявляються у суспільному розподілі праці, у майновому і соціальному розшаруванні суспільства. Виникає приватна власність. Формою переходу від общинної власності до приватної стає виділення з великих патріархальних менших сімей внаслідок розвитку землеробства, боротьби за земельні ділянки тощо. Невеликі сім’ї – перші осередки феодального суспільства. З’являється територіально-сусідська община.Це вносило зміни і в соціальну сутність виховання, яке також розша­ровувалось відповідно до виникнення різних соціальних станів людей. Змінювались цілі і форми виховання стосовно цих станів.

Найвищим досягненням східних слов’ян у ранньофеодальний період було створення буквенно-звукової графіки письма, яка стала однією з основ виникнення шкільного навчання. Але формуванню азбуки передували тривалі пошуки.

Система педагогічних наук

Система педагогічних наук – є галузями педагогічної науки, взаємозв'язаними між собою, в яку входять:

· Загальна педагогіка – вивчає форми, методи, принципи навчання, які є загальними для всіх вікових груп і учбово-виховних установ.

· Дошкільна педагогіка – вивчає закономірності, методи і форми виховання і навчання дітей дошкільного віку.

· Педагогіка загальноосвітньої школи – вивчає закономірності, форми і методів навчання і виховання школярів.

· Спеціальна педагогіка (дефектологія) – наука про особливості розвитку і закономірності навчання і виховання дітей, що мають фізичні або психічні недоліки.

· Педагогіка професійно-технічної і середньої спеціальної освіти – вивчає виховання і навчання ПТУ, що вчаться, і середніх спеціальних учбових закладів.

· Педагогіка вищої школи – вивчає навчання і виховання студентів вузів.

· Методики навчання різним дисциплінам різним дисциплінам.

· Історія педагогіки – розкриває історію розвитку педагогіки.

· Народна педагогіка – вивчає традиції в навчанні і виховання народів.

· Педагогіка сімейного виховання – розглядає питання навчання і виховання дітей в сім'ї.

· Педагогіка по галузях і сферах народного господарства – соціальна педагогіка, військова педагогіка, виробнича педагогіка.