Розкрийте концепції формування особистості.

В історії психології мали місце біологізаторські, соціологізаторські та соціобіологізаторські концепції формування особистості..
Біологізаторська концепція: у формуванні й розвитку особистості провідну роль відводять природно-біологічному началу і вважають, що основні психічні властивості особистості ніби закладені в самій природі людини, що визначає її життєву долю (Е. Торндайк, К. Бюлер, А. Дженсен та ін.).

Соціологізаторська концепція : в поведінці людини немає нічого вродженого і кожна її дія – це лише peзультат зовнішньої стимуляції. Тому шляхом маніпулювання зовнішніми подразниками людини, регулюючи лише взаємини з іншими людьми, можна досягти розвитку особистості (Б. Скіннер, А. Бандура та ін.).
До взаємозв'язку біологічного й соціального у вітчизняній психологічній науці є досить обгрунтований підхід. Людська психіка – не результат або пряме продовження натурального розвитку елементарних форм поведінки і психічного життя тварин; по-друге, психічні функції людини формуються протягом життя, шляхом засвоєння нею соціального досвіду. Встановлено, що навіть такі прості і вроджені функції, як тональний слух, насправді мають соціальну природу і формуються протягом життя. Навіть функціональні системи мозку, будучи матеріальним субстратом психічних функцій, «не з'являються у готовому вигляді до народження дитини... і не дозрівають самостійно, а формуються в процесі спілкування і предметної діяльності».
Тому психологи зазначають, що людина як біологічна істота народжується один раз, але як особистість – двічі.

Етапи становлення науково-педагогічних знань.

I-йетап розвитку педагогіки – донауковий.Особливості педагогічної діяльності:Виховання не виділяється в особливу область соціальної діяльності людини. Виховання, навчання, освіта відбуваються в рамках щоденної побутової діяльності та спілкування представників різних поколінь. Перші вчителі – батьки, провідна роль належить жінці-матері. Надалі громада доручала освітню справу так званим «пестунам» та «годувальникам».Наступною історичною формою стало поєднання педагогічної та основної діяльності. Зокрема у різних народів це були жерці-освітяни, ремісники-педагоги, воїни-вчителі, мандрівники-філософи. У Давньоруській державі педагогів звали «майстрами», «книжниками», «статутодержателями».Особливості теоретичного осмислення:Відбувається накопичення емпіричного досвіду, його узагальнення.Де відображено результати:Емпіричний досвід знайшов своє відображення в прислів’ях, казках, легендах, міфах, піснях і т. і.

II етап розвитку педагогіки – формування теоретичних концепцій.Особливості педагогічної діяльності:у межах розподілу праці з’являються школи, формуються системи освіти як окремого соціального інституту.Особливості теоретичного осмислення:в межах філософії виникають перші теоретичні концепції навчання та виховання.Де відображено результати:твори філософів: античних (Платон, Сократ, Аристотель, Демокрит, Квінтіліан, Плутарх) та середньовічних (Ф. Аквінський, Т. Кампанелла Т. Мор, Ф. Рабле, Е. Роттердамський, М. Монтень).

III етап розвитку педагогіки – науковий (з ХVІІ ст.).Особливості педагогічної діяльності: поява масових шкіл для представників усіх верств населення.Особливості теоретичного осмислення:педагогіка виділяється у самостійну науку, предметом якої стають закономірності навчання та виховання.Де відображено результати:у творах Я.А. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, М.І. Пирогова, Д. Дідро, М. В. Ломоносова, Дж. Локка, К. Д. Ушинського, А. С. Макаренка, В.О. Сухомлинського та ін.

IV етап етап розвитку педагогіки – сучасний. Особливості педагогічної діяльності:інтеграція та диференціація, поява технологічного підходу в освіті.Особливості теоретичного осмислення: використання міждисциплінарних підходів, серед яких:• діяльнісний підхід;• системний підхід;• кібернетичний підхід.Де відображено результати:наукові праці педагогів-дослідників ХХ ст.: С. Гессен, Б. Скіннер, Н. Тализіна, Н. Кузьміна, І. Лернер, В. Краєвський, Ю. Бабанський, В. Оконь, М. Ярмаченко та інші.Сучасна педагогічна наука розвивається, спираючись на такі джерела розвитку педагогіки:– практична діяльність;– народна педагогіка;– наукові дослідження;– висновки інших наук і результати міждисциплінарних досліджень;– педагогічна спадщина;– передовий педагогічний досвід;– художні твори про виховання.