Лишение возможности помешать установлению истины по уголовному делу. 5 страница

Слідчий прокуратури м. Енська, юрист 2-го класу Ільєнко А.Р., розглянувши кримінальну справу за обвинуваченням Васіної О.В. у вчиненні злочинів, передбачених статтями 86', 172, ч. З ст. 193 КК України.

встановив:

Водій автотранспортного підприємства № 1062 м. Енська Войчук І.П. 4 січня 199_ р. перевозив на закріпленій за ним автомашині ЗІЛ-150, держзнак КИС 53-76 описані у обвинуваченої Васіної О.В. меблі, телевізор й інше майно. О 15 год. ЗО хв. на перехресті вулиць Магістральної і Садової він допустив автопригоду, внаслідок чого розбився телевізор "Славутич Ц-202" вартістю (сума), на який був накладений арешт для забезпечення заявленого Енським міськторгом у даній справі цивільного позову.

Беручи до уваги викладене, і враховуючи те, що згідно з вимогами ст. 450 Цивільного кодексу України відповідальність за цю шкоду зобов'язані нести транспортні організації, та керуючись статтями 51, 124 КПК України,

постановив:

Притягнути до участі у справі як цивільного відповідача автотранспортне підприємство № 1062, про що повідомити його директора, і роз'яснити йому чи представникові відповідача права, передбачені ч. 2 ст. 51 КПК України.

Слідчий прокуратури м. Енська, юрист 2-го класу (підпис)

Дана постанова мені оголошена 15 січня 199_ р. і надана можливість особисто вивчити текст ст. 51 КПК України, у якій вказані права цивільного відповідача, і уточнити їх у слідчого.

Ознайомившись з правами цивільного відповідача, висловлюю заперечення проти пред'явленого позову до авто-підприємства, яке я очолюю, і бажаю ознайомитись з матеріалами справи після закінчення попереднього слідства.

Заперечення проти позову нашим юристом буде подане у письмовій формі.

Директор АТП № 1062

(службове посвідчення № 17 від 13 грудня 199_р., видане (указати ким) (підпис)

Постанову оголосив і права роз'яснив.

Слідчий прокуратури м. Енська,

юрист 2-го класу (підпис)

1. Порядок і умови зупинення слідчим досудового слідства, коли місцезнаходження обвинуваченого невідомо або внаслідок його психічного або іншого тяжкого захворювання, зміст постанови про зупинення досудового слідства за п.1 та п. 2 ст.206 КПК України.

Відповідно до ст. 206 КПК досудове слідство в кримінальній справі зупиняється у випадках:

1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;

2)коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі;

3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.

У випадках, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, досудове слідство може бути зупинене тільки після того, як слідчий винесе постанову про притягнення певної особи як обвинуваченого і виконає всі слідчі дії, проведення яких можливе у відсутності обвинуваченого, а також вживе заходів до збереження документів та інших можливих доказів у справі.

Досудове слідство зупиняється мотивованою постановою слідчого, копія якої направляється прокуророві. Якщо в справі притягнуто двох або декількох обвинувачених, а підстави для зупинення справи стосуються не всіх обвинувачених, слідчий вправі виділити і зупинити справу стосовно окремих обвинувачених або зупинити провадження в усій справі.

Зупинення досудовото розслідування — це вимушене припинення процесуальної діяльності по порушеній кримінальній справі внаслідок появи обставин, які не дозволяють здійснити подальше провадження і закінчити слідство.

Попереднє (досудове) слідство не завжди може здійснюватись безперервно. У деяких випадках виникають обставини, які перешкоджають закінченню розслідування і тягнуть за собою зупинення провадження у кримінальній справі.

Попереднє слідство у кримінальній справі зупиняється за наявності однієї з підстав, зазначених у ст. 206 КПК України.

Зупинення попереднього слідства є юридичним фактом, який зупиняє перебіг строку слідства і припиняє кримінальний процес в цілому. За зупиненою справою не можна провадити будь-які слідчі або інші процесуальні дії. Розшук обвинуваченого здійснюється за допомогою оперативно-розшукових дій органу дізнання та адміністративно-правових дій уповноважених на те осіб. Слідчий має право робити запити, вимагати довідки, давати окремі доручення та отримувати інформацію з питань, що його цікавлять.

Якщо у справі притягуються два або декілька обвинувачених, а підстави для зупинення справи стосуються не всіх обвинувачених, слідчий може зупинити провадження тільки щодо осіб, місце знаходження яких невідоме. Для цього щодо таких обвинувачених кримінальна справа виділяється в окреме провадження і зупиняється, а щодо інших провадження закінчується на загальних засадах. Інший підхід неприйнятний, бо зупинення усієї справи взагалі може ущемляти інтереси тих обвинувачених, які від слідства не переховуються, обмежує їх право на швидкий доступ до правосуддя, тобто право без затримки предстати перед судом та право на гласний розгляд справи в суді та здійснення правосуддя. Тим більше нереальним є зупинення всієї кримінальної справи, коли деякі обвинувачені перебувають під вартою. В цьому разі призупинити процес просто неможливо, бо правовідносини слідчого та інших обвинувачених не зупиняються і мають інтенсивний характер (арештований заявляє відвід експерту, подає клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи, вимагає очної ставки, висловлює бажання дати показання тощо), а з іншого боку, по таких справах продовжує спливати строк утримання під вартою. Тому питання вирішується однозначно: відповідно до правил ст. 26 КПК України кримінальна справа щодо обвинувачених, які переховуються від слідства і суду, виділяється в окреме провадження, а стосовно інших закінчується в традиційному порядку. Якщо ж після виділення справи розшукувані обвинувачені будуть знайдені, справа може бути, якщо це можливо, знову об'єднана в одне провадження.

Коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме (ст. 207 КПК), слідчий оголошує його розшук, керуючись статтею 138 цього Кодексу, а слідство зупиняє з додержанням вимог частини 2 статті 206 цього Кодексу до розшуку обвинуваченого.

Зупинення попереднього слідства у зв'язку з тим, що місцезнаходження обвинуваченого невідоме, провадиться за таких процесуальних умов:

а) у справі зібрані достатні та неспростовні докази, які вказують

на те, що злочин вчинений певною особою;

б) щодо такої особи винесено постанову про притягнення як обвинуваченого;

в) виконано всі слідчі дії, провадження яких можливе за відсутності обвинуваченого, вжито всіх можливих заходів до знайдення,

отримання та збереження всіх доказів у справі;

г) обвинувачений приховався, а вжитими заходами встановити

його місцезнаходження в процесі розслідування не вдалося.

Про зупинення попереднього слідства слідчий виносить мотивовану постанову, копія якої направляється прокурору. Постанова складається відповідно до загальних вимог ст. 130 КПК України.

Розшук обвинуваченого. Слідчий має право оголосити розшук обвинуваченого, а якщо є для того підстави, то й обрати щодо розшукуваного запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. Розшук обвинуваченого може бути оголошений як під час попереднього слідства, так і одночасно з його зупиненням.

Про оголошення розшуку обвинуваченого слідчий складає мотивовану постанову, в якій вказує необхідні відомості про особистість обвинуваченого та характер вчиненого ним злочину. Після оголошення розшуку слідчий вживає самостійно, без провадження слідчих дій, заходи до встановлення місцезнаходження обвинуваченого.

Для забезпечення розшуку обвинуваченого слідчий може давати органам дізнання окреме письмове доручення про розшук обвинуваченого. Доручення слідчого про розшук обвинуваченого обов'язкове до виконання органом дізнання. До окремого доручення додається постанова про розшук обвинуваченого, а якщо обрано запобіжний захід у вигляді ув'язнення під варту, то й постанова судді про обрання запобіжного заходу та постанова про етапування обвинуваченого до місця провадження попереднього слідства.

Слідчий також має право через пресу, радіо та телебачення звертатись в особливо важливих випадках до населення за допомогою в розшуку обвинуваченого та з пропозиціями повідомляти будь-яку інформацію, яка стосується справи.

Оперативний працівник самостійний у виборі засобів та методів оперативної роботи. У справах про злочини, вчинені встановленими особами, проведення оперативно-розшукових заходів органом дізнання можливе лише за умови узгодження цього питання із слідчим. Слідчий здійснює контроль виконання окремого доручення про розшук обвинуваченого.

Керівники органів внутрішніх справ зобов'язані: організувати ефективне проведення оперативно-розшукових заходів; здійснювати контроль за своєчасним передаванням слідчому оперативної інформації, швидким та якісним виконанням оперативними працівниками доручень та вказівок слідчого.

Відповідно до ч. З ст. 139 КПК України при затриманні обвинуваченого, якого розшукували і щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, орган розшуку негайно доповідає про це прокурору за місцем затримання, прокурор протягом двадяти чотирьох годин зобов'язаний перевірити, чи дійсно затриманий є тією особою, яка розшукується, та, переконавшись у наявності законних підстав для утримання під вартою, дає санкцію на відправлення затриманого етапом до місця провадження слідства.

Із цього випливає, що за зупиненою кримінальною справою орган дізнання має право, на виконання постанови про розшук, заримати і в необхідних випадках допитати затриманого обвинуваченого. Слідчий, отримавши повідомлення про затримання або про знайдення розшукуваного обвинуваченого, виносить постанову про відновлення попереднього слідства та провадить необхідні слідчі дії, забезпечуючи право обвинуваченого на захист

Міжнародний розшук та екстрадиція.

Міжнародний розшук каналами Інтерполу. Підставою для ініціювання міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні. У запиті повинна бути викладена інформація про злочин і розшукуваних осіб, який запобіжний захід обрано, заходи, які з точки зору ініціатора розшуку доцільно вжити щодо розшукуваної особи у разі виявлення її на території іноземної держави. Такими заходами, як правило, можуть бути: встановлення контролю за пересуванням розшукуваної особи; затримання та арешт розшукуваної особи з наступною її екстрадицією (видачею).

Питання екстрадиції вирішуються в порядку надання правової допомоги, а його ініціювання належать до компетенції Генеральної прокуратури України. В разі необхідності екстрадиції правоохоронні органи звертаються через відповідних прокурорів, які здійснюють нагляд, до Генеральної прокуратури України з клопотанням про підготовку звернення до центрального органу юстиції (прокуратури) відповідної країни із запитом про надання правової допомоги.

Запити правоохоронних органів зарубіжних країн, що надійшли до правоохоронних органів України по каналах Інтерполу, є правомірною підставою для здійснення міжнародного розшуку на території України.

У випадках, коли слідством буде встановлено, що обвинувачений після вчинення злочину тимчасово тяжко захворів, слідчий зупиняє провадження у справі з додержанням вимог частини 2 статті 206 цього Кодексу до видужання обвинуваченого.

При цьому обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід може бути залишений або скасований.

Після видужання обвинуваченого слідство відновлюється і закінчується провадженням на загальних підставах.

Право на зупинення попереднього слідства у разі, коли психічна або інша тяжка хвороба обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження у справі, виникає за наявності таких само умов, як і в разі невстановлення місцезнаходження обвинуваченого, з тією лише відмінністю, що тут відомо, де знаходиться обвинувачений, однак тяжка хвороба його позбавляє слідчого можливості провадити за його участю необхідні слідчі дії та перешкоджає закінченню провадження у справі.

Хвороба обвинуваченого є підставою для зупинення попереднього слідства тоді, коли вона є тимчасовою, а її тяжкість не дозволяє здійснити допит, очну ставку або ознайомити обвинуваченого з матеріалами справи, тобто виключає можливість провадження слідчих дій за участю обвинуваченого. Якщо хвороба невиліковна, ставиться питання про закриття справи за зміною обстановки.

Слідство зупиняється мотивованою постановою слідчого до одужання обвинуваченого. Обраний щодо нього запобіжний захід може бути скасовано або змінено за наявності до того підстав та виходячи з доцільності. Зміна або відміна запобіжного заходу не повинні ставити під загрозу вирішення завдань кримінального процесу.

Якщо ж при зупиненні справи запобіжний захід у вигляді взяття під варту залишився в силі — необхідно враховувати, що в цьому випадку плин строків слідства зупинений, а строки тримання під вартою продовжують спливати і в необхідних випадках мають бути подовжені в суді. Якщо захворів один обвинувачений, а у справі притягаються як обвинувачені декілька осіб, слідчий повинен визначитися щодо доцільності виділення справи в окреме провадження щодо обвинуваченого, який захворів психічною або іншою тяжкою хворобою.

Слід враховувати й те, що якщо обвинувачений захворів тяжкою психічною хворобою, то в такому разі виникає необхідність проведення судово-психіатричної експертизи, і слідчий за постановою судді може направити обвинуваченого у відповідну медичну установу для дослідження, нагляду та лікування.

Згідно зі ст. 205 КПК України, якщо при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи виникає необхідність тривалого спостереження за обвинуваченим або обстеження його, суд за поданням слідчого, погодженим з прокурором, поміщає його у відповідний медичний заклад про що виносить постанову. Подання розглядається з додержанням порядку, визначеного частиною п'ятою статті 165-2 КПК України.

А в силу ч. З ст. 156 КПК України у строк тримання під вартою включається час перебування особи на стаціонарному експертному обстеженні у психіатричній медичній установі будь-якого типу.

Приклад

П О С Т А Н О В Л Е Н И Е

о приостановлении досудебного следствия

г. Донецк                                                                                                                 1 апреля 2003 г.

Старший следователь прокуратуры Киевского района г. Донецка Курило Д.Н. рассмотрев материалы уголовного дела № 04-27529, -

УСТАНОВИЛ:

           8 февраля около 1 часа ночи Комаров А.А. и Волков А.Н. находясь в состоянии алкогольного опьянения шли домой к Комарову А.А. В 3 подъезде дома № 13 по ул. Листопрокатчиков г. Донецка на 7 этаже встретили Савоста М.М., который также был пьян и стучал ногой в дверь квартиры. Они сделали ему замечание, на что тот ответил, что это не их дело. Он здесь живет и жена не пускает его в квартиру. Комаров А.А. сказал, что живет этажом выше и пригласил его к себе в гости выпить водки и успокоиться. Савоста согласился. Волков А.Н. ушел домой, а Комаров А.А. и Савоста М.М. продолжали распивать спиртные напитки в кухне квартиры № 110, . Около 2 часов ночи Савоста М.М. беспричинно начал драку и попытался выбросить Комарова А.А. в открытое окно. Затем Михаил успокоился и ушел домой. Примерно через 5-10 минут он вернулся и стал стучать ногой в дверь квартиры Комарова. Когда тот открыл двери Савоста прошел на кухню, и нанес удар хозяину квартиры, началась драка в ходе которой Савоста ударил Комарова головой об шкаф кухни, а затем острым предметом нанес удар в околоушную область и сказал, что сейчас отрежет ему ухо. Защищаясь от противоправных действий Савоста , Комаров А.А. толкнул его и вместе с ним упал на остекленную кухонную дверь. Оказавшись сверху стал бить Михаила головой о пол, дверь и осколки стекла. Нанося удары он обратил внимание что Савоста ослаб и увидел что у него в шее торчат осколки стекла. Он попытался вытащить его, но Савоста нанес ему удар стеклом в область щеки, после чего Комаров отошел от него. От полученных повреждений Савоста скончался на месте. Бригадой скорой медицинской помощи Комаров доставлен в ГБ № 20 г. Донецка с диагнозом резаная рана левого уха, околоушной области, левой щеки, сотрясение головного мозга.

           11.02.2003 года состав преступления переквалифицирован со ст. 115 ч.1 на ст. 118 УК Украины и в отношении Комарова А.А. возбуждено уголовное дело по признакам преступления предусмотренного ст. 118 УК Украины. Мерой пресечения избрана подписка о невыезде. Комаров А.А. находится на лечении с диагнозом сотрясение головного мозга, трещина левой височной кости, в связи с чем проведение следственных действий с ним в настоящее время невозможно.

           Учитывая, что заболевание Комарова А.А. препятствует окончанию производства по делу и по делу выполнены все необходимые следственные действия, руководствуясь ст. ст. 130, 206 п. 2 УПК Украины, -

П О С Т А Н О В И Л

1. Досудебное следствие по уголовному делу № 04-27529 приостановить, в связи с болезнью лица совершившего данное преступление.

2. Копию постановления направить прокурору Киевского района г. Донецка.

Ст. следователь прокуратуры

Киевского района г. Донецка                                                                Д.Н. Курило

1. Порядок і умови зупинення слідчим досудового слідства, коли не встановлено особу, що вчинила злочин. Зміст постанови про зупинення досудового слідства згідно із п.3 ст.206 КПК України.

У випадках, зазначених у пункті 3 ст. 206 КПК, досудове слідство може бути зупинене лише після проведення всіх необхідних і можливих слідчих дій для встановлення особи, яка вчинила злочин.

Коли особа, яка вчинила злочин, не встановлена, слідчий зупиняє досудове слідство в справі з додержанням вимог частини 3 статті 206 цього Кодексу і зобов'язаний як безпосередньо, так і через органи дізнання вживати заходів до встановлення особи, що вчинила злочин.

Коли не встановлено особи, яка вчинила злочин, слідчий повинен провести всі необхідні слідчі дії для встановлення об'єктивної істини у справі, які можливо здійснити за відсутності підозрюваного, вжити заходів до виявлення, відшукання, отримання, закріплення та збереження всіх доказів у справі та встановлення особи, яка вчинила злочин. У разі необхідності він може дати окреме доручення органам дізнання про проведення оперативно-розшукових дій.

Відповідно до ст. 104 КПК України у разі передачі кримінальної справи, порушеної органом дізнання, слідчому та незнайдення особи, яка вчинила злочин, орган дізнання продовжує вживати оперативно-розшукових заходів до розкриття злочину, не очікуючи вказівок слідчого, але повідомляючи його про отримані результати.

Керівники органів внутрішніх справ зобов'язані здійснювати контроль за своєчасною передачею слідчим оперативної інформації, швидким і якісним виконанням оперативними працівниками доручень та вказівок слідчого.

Протягом десяти днів органи дізнання зобов'язані виконати доручення слідчого та поінформувати його про отримані результати.

Зупинення розслідування за підставою, що розглядається, певною мірою має умовний та формальний характер, оскільки строки слідства відповідно до ст. 120 КПК України починають спливати з момснту встановлення особи, яка вчинила злочин. Зупинення справи впливає на правовідносини слідчого і потерпілого, який має бути поінформований, що справа зупинена за невстановленням особи, яка вчинила злочин. В даному випадку він може заявити клопотання, відводи, скарги, а також звернутися з позовною заявою про відшкодування шкоди безпосередньо до суду та домагатися задоволення позовної вимоги в порядку цивільного процесу, доки не скінчилися строки позовної давності.

Якщо протягом передбачених ст. 48 КК України строків давності особу, яка вчинила злочин, так і не встановлено, кримінальна справа підлягає закриттю за скінченням строку давності (ст. 211, ч. 2 ст. 6 КПК України).

1. Підстави складання, форма і зміст постанови слідчого про закриття кримінальної справи за реабілітуючими і нереабілітуючими обставинами.

Стаття 213 Підстави для закриття кримінальної справи:

Кримінальна справа закривається:

1) за наявності підстав, зазначених у статті 6 цього Кодексу;

2) за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Закриття кримінальної справи — юридичний акт, в силу якого закінчується досудове слідство та процесуальне провадження у кримінальній справі, вирішується доля зібраних по кримінальній справі речових доказів та майна, на яке був накладений арешт, відміняються обрані запобіжні заходи, а правовідносини учасників процесу після оскарження прийнятого рішення переводяться в русло цивільних правовідносин.

Кримінальна справа може бути закрита:

1)за недоказаності участі обвинуваченого у вчиненні злочину (дорівнює доказаній невинуватості);

2) за наявності обставин, які виключають провадження у справі (ст. 6 КПК України).

За наявності обставин, які дають право не піддавати обвинуваченого кримінальному покаранню, а обмежитися застосуванням щодо нього заходів адміністративного або громадського впливу (ст. 7-11-1 КПК України), слідчий направляє справу до суду для вирішення питання щодо закриття такої справи.

Закриття кримінальної справи є слушним процесуальним інститутом, який забезпечує можливість справедливого завершення процесуальних правовідносин на основі встановлення об'єктивної істини. Слідчий не виконує функції обвинувачення і не має права на обвинувальний підхід до справи. Він повинен всебічно дослідити всі обставини справи, з'ясувати істину і на цій основі прийняти правильне і справедливе рішення, одним з яких може бути і рішення про закриття справи.

Продовжує порушуватись значна кількість справ, які не мають судової перспективи. Однією з причин цього є як недосконале законодавство, внаслідок чого значна кількість правопорушень, які не становлять великої суспільної' небезпеки, віднесена до категорії кримінально караних діянь, так і недостатній рівень організації роботи із забезпечення обґрунтованого порушення кримінальних справ.

1.Закриття кримінальної справи за недоказаністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину може мати місце за умов, коли:

а) у справі однозначно встановлено наявність події злочину (інакше справа закривається за відсутністю події);

б) у розслідуваній події вбачаються всі ознаки складу злочину;

в) конкретній особі було пред'явлено.обвинувачення;

г) у ході розслідування отримано дані, які викликають сумніви у винності обвинуваченого, а сукупність зібраних доказів, яка є, не дозволяє їх спростувати та зробити беззаперечний і однозначний висновок про доказаність участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

д) вичерпано всі можливості для усунення сумнівів, які є;

є) з обставин справи виключається можливість вчинення розслідуваного злочину якоюсь іншою особою. Якщо ж недоказана винуватість лише конкретної особи, а розслідуваний злочин теоретично могла б скоїти і якась інша особа, справа закривається лише щодо особи, стосовно якої було винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого, а в цілому стосовно події злочину справа має не закриватись, а припинятись за невстановленням особи, яка скоїла злочин.

Згідно з конституційним принципом презумпції невинуватості всі сумніви у справі, якщо вичерпані всі можливості їх усунути, мають тлумачитися та розв'язуватися на користь обвинуваченого (ст. 162 Конституції України).

Згідно з ч.2 ст. 2 КК України "особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки 0 вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду відповідно до закону".

Недоказана винуватість дорівнює доказаній невинуватості (ч. 4 ст. 327 КПК України). Невинність обвинуваченого обумовлює припинення щодо нього кримінальної справи за відсутністю складу злочину, тобто за п. 2 ст. 6 КПК України.

2. Закриття кримінальної справи за наявності обставин, які виключають провадження у справі (ст. 6 КПК України).

Обставини, які згідно з законом виключають провадження кримінальної справи і служать підставою для її закриття за своєю сутністю можуть бути систематизовані та поділені на три групи.

Перша група — обставини реабілітуючого характеру.

Реабілітуючі підстави — це такі, в силу яких особа визнається невинною у вчиненні злочину, добропорядною та реабілітованою, або які вказують, що злочину не було. Реабілітуючі підстави звільнення особи від відповідальності вказані в п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Сюди належать: відсутність події злочину, відсутність складу злочину, в тому числі наявність необхідної оборони або крайньої необхідності; недосягнення особою до моменту вчинення суспільно небезпечного діяння віку, при досягненні якого можлива кримінальна відповідальність.

Рішення про закриття справи за цими обставинами уповноважені приймати слідчі чи органи дізнання самостійно. Згоди суду чи санкції прокурора закон не вимагає.

При закритті кримінальної справи за реабілітуючими підставами слід роз'яснити обвинуваченому про право на відшкодування заподіяної йому моральної та матеріальної шкоди безпідставним притягненням до відповідальності, реабілітацію в повному обсязі відповідно до закону України від 1.12.1994 "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Друга група — підстави нереабілітуючого характеру.

Нереабілітуючі підстави — це підстави, що за наявності складу злочину тягнуть за собою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Особа звільняється від кримінальної відповідальності з огляду на акт амністії, що усуває покарання за вчинений нею злочин, або у зв'язку з помилуванням даної особи, а також у разі смерті особи, яка вчинила злочин.

Закон надає право слідчому закрити справу за всіма обставинами, названими в ст. 6 КПК України.

У разі закриття справи за нереабілітуючими підставами таке рішення слідчий приймає з санкції прокурора.

Для звільнення від відповідальності за підставами, викладеними в ст. 7— 11-1 КПК України (передача особи на поруки, дієве каяття, зміна обстановки, примирення обвинуваченого з потерпілим, закінчення строків давності, застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру), розслідувана слідчим справа має направлятись до суду.

Третя група — формально-процесуальні підстави. Це підстави, що тягнуть за собою закриття кримінальної справи з огляду на наявність рішень щодо певного факту, які набули юридичної сили, чи відсутності волевиявлення певних учасників процесу, при умові що за законом справа порушується лише за наявності такого волевиявлення.

Дана група об'єднує також підстави, які констатують неможливість повторного розслідування фактів, що стосуються дій осіб, щодо яких компетентні державні органи прийняли рішення. Сюди належать такі підстави: наявність вироку, що набрав законної сили, за відсутністю складу злочину або ухвали чи постанови суду про закриття справи за тією самою підставою, наявність постанови органу розслідування або прокурора про закриття справи за тим самим обвинуваченням (п. 9 ст. 6 КПК України).

За відсутності скарги потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності в справах, віднесених до справ приватного обвинувачення,— справа підлягає порушенню тільки за скаргою потерпілого, а примирення потерпілого з обвинуваченим по такій категорії справ (п. 6 ст. б КПК України) теж одна з підстав закриття справи.

Рішення про закриття справи за цими обставинами слідчий приймає самостійно. Таке рішення оформляється окремою постановою слідчого. Згоди суду чи санкції прокурора закон не вимагає.

2. 1. Закриття справи за реабілітуючими обставинами.

Реабілітуючими підставами є: відсутність події злочину; відсутність складу злочину, в тому числі й за наявності необхідної оборони або крайньої необхідності; недосягнення віку, з якого настає відповідальність, виконання законного наказу або розпорядження, затримання особи, яка вчинила злочин, уявна оборона, виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації діяння, діяння пов'язане з ризиком, фізичний або психічний примус.

При закритті слідчим справи за реабілітуючими підставами санкції прокурора або дозволу суду не потрібно.

2.1.1.  За відсутністю події злочину. Це той випадок, коли діяння,

у зв'язку з яким порушено кримінальну справу, або взагалі не мало

місця, або не є кримінально караним.

У силу ч. 2 ст. 7 КК України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально містить ознаки складу злочину, але в силу малозначності не являє суспільної небезпеки.

За даною підставою підлягають закриттю численні кримінальні справи про спекуляцію морозивом біля станцій метро, яка вчинюється неповнолітніми, про крадіжку підлітками їстівних продуктів у своїх близьких родичів, якщо самі потерпілі не вимагають притягнення їх до відповідальності; про незаконну ловлю риби без значної шкоди та інші, оскільки тут немає події злочину: є незаконність дій, але немає їх суспільної небезпеки, достатньої для кримінальної караності. У справі кримінальних репресій, як ніде, необхідні розумні межі.. Згідно з ч.І ст. 2 КК