Лишение возможности помешать установлению истины по уголовному делу. 4 страница

Право подавати скарги. Дії і рішення вказаних вище осіб можуть бути оскаржені потерпілим: дії і рішення слідчого та органу дізнання — прокурору і суду, а дії і рішення слідчого, крім того,— начальнику слідчого відділу; дії і рішення прокурора — вищому прокурору або в суд; дії і рішення суду — у вищу судову інстанцію. Будь-які дії і рішення можуть бути оскаржені в суді. Поряд із цим потерпілий, як і будь-який інший громадянин України, може оскаржити здійснювані дії або прийняті рішення, що торкаються його інтересів, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.

Забезпечення прав потерпілого здійснюється покладанням на осіб, що ведуть процес, обов'язку повідомляти потерпілого про прийняті рішення, роз'яснювати виникаючі з цього права потерпілого, не припускати порушень його прав, сприяти їх реалізації. Наприклад, у випадку закриття справи потерпілому, відповідно до вимоги ст. 215 КПК України, повинна бути надана копія постанови про закриття справи або направлено повідомлення з роз'ясненням процедури оскарження прийнятого рішення.

Вирок оскаржується в апеляційну інстанцію.

Право на ознайомлення з кримінальною справою по закінченні попереднього слідства реалізується пред'явленням слідчим потерпілому всіх матеріалів справи в підшитому і пронумерованому виді разом із речовими доказами і матеріалами технічного документування. Про ознайомлення потерпілого зі справою складається протокол, у якому вказуються всі зроблені ним заяви і клопотання.

Право брати участь у судовому розгляді служить основною гарантією захисту прав і свобод потерпілого. Тут, в умовах гласності ового процесу, він може брати участь у судовому слідстві і відсліжувати всі докази в справі, заявляти клопотання, брати Счасть у допитах свідків і здійснювати інші дії відповідно до закону у встановленого судом порядку.

Право особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення потерпілий має по справах приватного обвинувачення. Більше того, коли в результаті судового розгляду прокурор переконається, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення і відмовляється від обвинувачення, суд роз'яснює потерпілому та його представнику право вимагати продовження розгляду справи. У цьому випадку потерпілий самостійно підтримує обвинувачення.

Потерпілий вправі користуватись рідною мовою, тобто давати показання і заявляти відводи і клопотання та задавати запитання і здійснювати промови в судових дебатах рідною мовою, а в необхідних випадках безкоштовно користуватись допомогою перекладача.

Потерпілий вправі вимагати відшкодування заподіяної йому майнової шкоди та компенсації матеріальної шкоди, а також вимагати забезпечення його безпеки передбаченими законом засобами.

Потерпілий має право брати участь в судових дебатах, тобто після закінчення судового слідства виступати з судовою промовою та скористатись правом репліки щодо виступів інших учасників. Це право надане потерпілому, виходячи з необхідності забезпечення принципів рівності та змагальності сторін. Воно є абсолютним і не можу бути звужене.

Беручи участь у судових дебатах, потерпілий може піддати докази аналізу з точки зору їх належності до справи, допустимості і достовірності, дати їм оцінку, звернути увагу на прогалини, неповноту чи недостатню всебічність дослідження доказів, на необхідність вжиття заходів щодо відшкодування заподіяної йому шкоди, шляхів вирішення цього питання.

Забезпечення прав потерпілого здійснюється покладанням на суд обов'язку повідомляти потерпілого про прийняті рішення, роз'яснювати виникаючі з цього права потерпілого, не припускати порушень його прав, сприяти їх реалізації.

Потерпілий зобов'язаний: 1) з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду. У разі нез'явлення без поважних причин підозрюваний може бути доставлений у порядку приводу; 2) давати правдиві показання. За давання неправдивих показань потерпілий несе кримінальну відповідальність.

Так, згідно зі статтею 384 Кримінального кодексу України "завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках,— караються виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів,— караються виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років."

Першочерговим завданням, що стоїть сьогодні перед кримінально-процесуальною наукою, є розробка системи надійних гарантій встановлення об'єктивної істини, захисту прав та законних інтересів громадян. У зв'язку з цим потребує вдосконалення правовий статус потерпілого.

Згідно зі ст. 49 та 52 КПК України потерпілий може мати представників, у тому числі й із числа адвокатів.

Ст. 52 КПК України визначає, що представниками потерпілого можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду.

Безумовно, потерпілий має право сам визначитись, хто повинен виконувати повноваження представника його інтересів, вправі вибрати представника, в тому числі й із числа адвокатів, а також "інших осіб"

Зазначимо, що згідно зі ст. 59 Конституції України "кожен має право на правову допомогу" і "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав' Оскільки правову допомогу кваліфіковано може надати насамперед фахівець у галузі права, потерпілий, реалізуючи своє право на правову допомогу, має право звернутись не тільки до адвоката, а й до будь-якого фахівця в галузі права, укласти угоду про правову допомогу, а суд в таких випадках має надати можливість фахівцю брати участь у справі на боці потерпілого.

Фахівець у галузі права, як правило, бере участь у справі на боці потерпілого як його представник, керуючись при цьому правами самого потерпілого. Тобто представник потерпілого має ті самі права, що й сам потерпілий. Але з огляду на змагальність судового процесу та рівність сторін виникає питання: чи не може потерпілий мати не представника, а захисника своїх прав? На наш погляд, правових перепон для цього нині не існує, а положення Конституції України відкривають шлях, для забезпечення участі в споаві захисника не тільки обвинуваченого, а й потерпілого. Що не заборонено — то можна. Більше того, потерпілий повинен мати поаво вибирати як представника своїх інтересів, так і захисника не тільки з числа адвокатів, а й із числа будь-яких фахівців у галузі права. Саме таке тлумачення положень Конституції України є єдино правильим що і підтверджується відомим рішенням Конституційного Суду України щодо права вибору захисника прав обвинуваченого.

Отже, визначаючись у тому, хто може в суді представляти права потерпілого, суд має керуватись насамперед нормами Конституції України як нормами найвищої юридичної сили і нормами, що розширюють права потерпілого, та надавати потерпілому право вибору представника з числа не тільки адвокатів, а й інших фахівців у галузі права, і більше того, надавати йому право мати захисника, який для виконання своїх функцій міг би використовувати всі процесуальні права захисника, передбачені законом. Такий підхід стосовно даних учасників процесу доречний, а запровадження його в практику відповідає духу і суті основного закону держави та визначається вимогами часу.

У плані подальшого вдосконалення законодавства та практики його застосування доцільно, реалізуючи принцип змагальності та рівності сторін, надати представнику потерпілого всі ті права, які має захисник обвинувачуваного, а по-друге, передбачити безпосередньо в кримінально-процесуальному праві можливість участі в справі захисника потерпілого. В законі доцільно дати визначення: "Захисник — самостійний учасник кримінального процесу, який, використовуючи свої знання в галузі права, виконує функцію захисту обвинуваченого (підозрюваного, підсудного, засудженого) чи потерпілого". Захисниками потерпілих можуть бути будь-які фахівці в галузі права, які не підлягають відстороненню від справи в передбачених законом випадках.

Потерпілому має бути надана можливість знайомитися з постановою про призначення експертизи, реалізувати своє право на відвід експерта. Йому слід надати можливість за всіма категоріями справ знайомитися по закінченні попереднього слідства з матеріалами справи. Так само, як і підсудному, йому до початку судового засідання необхідно вручати копію обвинувального висновку, а після його закінчення — копію вироку або іншого рішення.

Потерпілий має стати однією з повноправних сторін у змагальному кримінальному процесі. Після дебатів сторін до надання останнього слова підсудному потерпілому має бути надане право зробити свої заяви.

Потерпілому має бути надано можливість знайомитися з постановою про призначення експертизи, реалізувати своє право на відвід експерта. Йому слід надати можливість за всіма категоріями справ знайомитися по закінченні попереднього слідства з матеріалами справи. Так само, як і підсудному, йому до початку судового засідання необхідно вручати копію обвинувального висновку, а після його закінчення — копію вироку або іншого рішення.

Реалізуючи принцип публічності, держава повинна взяти на себе обов'язок часткового відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому злочином, а після того розкривати злочин та шляхом регресного позову відшкодовувати свої витрати за рахунок засудженого. Для цього необхідно створити відповідний фонд.

Ця пропозиція, яка вже не раз аргументувалась нами, підтримана Верховним Судом України. Голова Верховного Суду України В.Ф. Бойко зазначає, що в проекті Кримінально-процесуального кодексу передбачено право потерпілого вимагати відшкодування заподіяної злочином шкоди за рахунок відповідного державного фонду, заснування якого давно назріло. Формування активів цього фонду можливе за рахунок заставних сум, звернутих у дохід держави, штрафів і конфіскації майна в кримінальних та адміністративних справах.

Будь-якому громадянину, який постраждав від злочину, так або інакше заподіяно моральної шкоди. Вона має відшкодовуватися в порядку позовної вимоги. В кримінальному процесі мають бути відрегульовані механізми відшкодування моральної шкоди, передбачені заходи забезпечення відповідної позовної вимоги. Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди має задовольнятися в першочерговому порядку за рахунок вилучених цінностей та майна, на яке накладено арешт.

Тут є ще над чим працювати в напрямку вдосконалення чинного законодавства. Наприклад, слід законодавчо визначити, що сума застави, в разі порушення обвинуваченим взятих на себе забов'язань в зв'язку з П застосуванням, а також майно, нажите обвинуваченим злочинним шляхом, в першу чергу звертаються на відшкодування шкоди, завданої злочином потерпілому, а не на користь держави, як це вказано відповідно в ст. 81 та 154-1 КПК України.

У законі слід записати: "Всі цінності, які знаходились у власності обвинуваченого і були вилучені при провадженні по справі, або цінності, на які накладено арешт, використовуються в першу чергу для відшкодування потерпілому шкоди, завданої злочином".

ПОСТАНОВА

про визнання особи потерпілим

м. Енськ                                                                                                                                                                       Дата

Слідчий прокуратури м. Енська, юрист 2-го класу Ільєнко А.Р., розглянувши матеріали кримінальної справи за обвинуваченням Васіної Ольги Володимирівни у вчиненні злочинів, передбачених статтями 86', 172 і ч. З ст. 193 КК України,

встановив:

25 грудня 199_ р. Васіна О.В., скориставшись тим, що Її сусідки Зюзіної Г.Т. не було вдома, зайшла до неї в квартиру (двері їй відчинила малолітня донька Зюзіної Г.Т.), викрала із столу диплом Р № 924918 Зюзіної Галини Тихонівни про закінчення в 196_ р. Саратовського економічного інституту з наміром переробити його на своє ім'я.

Беручи до уваги, що злочинними діями ВасіноЇ О.В. Зюзіній Г.Т. заподіяно моральну і матеріальну шкоду, керуючись статтями 49, 122 КПК України, постановив:

Визнати Зюзіну Галину Тихонівну потерпілою у цій справі, повідомити її про це і роз'яснити права потерпілої.

Слідчий прокуратури м. Енська, юрист 2-го класу (підпис)

Постанову мені оголошено 17 січня 199_ р. З правами потерпілої ознайомилась — особисто прочитала тексти статей 49 і 122 КПК України. Ці права мені зрозумілі.

Ніяких скарг, зауважень не маю. Бажаю ознайомитися з матеріалами справи після закінчення слідства.

Потерпіла (підпис)

Права потерпілої Зюзіній Г.Т. роз'яснив

Слідчий прокуратури м. Енська, юрист 2-го класу (підпис)

Ст. 171 Виклик і допит потерпілого.

Виклик потерпілого провадиться за правилами, вста новленими статтею 166 КПК.

Допит потерпілого провадиться з додержанням вимог зазначених у частинах 1, 2 і 3 статті 167 КПК' Перед початком допиту слідчий попереджає потерпілого про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань за статтею 384 Кримінального кодексу України. Після цього слідчий з'ясовує стосунки між потерпілим і підозрюваним або обвинуваченим і пропонує потерпілому розповісти про все відоме йому в справі Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).

Про допит потерпілого складається протокол з додержанням правил статті 170 КПК.

Допит потерпілого — це слідча дія, яка здійснюється для отримання доказів шляхом проведення в передбаченій законом формі опитування особи, якій злочином заподіяна моральна, фізична чи матеріальна шкода і яка в зв'язку з цим визнана потерпілою в кримінальній справі.

Допит потерпілого здійснюється за правилами допиту свідка. Потерпілому роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 28, 49, 122 КПК України, в тому числі і право на забезпечення безпеки. Роз'яснюючи потерпілому його права, слід роз'яснити і порядок їх. реалізації. В необхідних випадках потерпілий поперед-жується відповідно до ст. 121 КПК України про недопустимість розголошення даних досудового слідства. На відміну від свідка потерпілий не несе ніякої відповідальності за будь-яку відмову від давання показань, а може нести кримінальну відповідальність тільки за давання заздалегідь неправдивих показань. Про відповідальність за вчинення таких дій він і попереджається перед допитом.

З урахуванням принципу рівності прав учасників процесу та наданого захиснику права бути присутнім при всіх слідчих діях, в яких бере участь його підзахисний, включаючи допит обвинувачуваного чи підозрюваного, слід мати на увазі, що при допиті потерпілого мають право бути присутніми його представники, якими можуть виступати адвокати, юристи, близькі родичі чи законні представники. їм належить роз'яснити їхні права — вони мають ті самі права, що й особи, інтереси яких вони представляють.

Слід мати на увазі, що потерпілий — це особа, яка постраждала від злочину і, з одного боку, може знати і повідомляти такі факти й обставини, які нікому іншому не відомі і іншим шляхом з'ясовані бути не можуть, а з іншого боку, потерпілий може мати свій певний інтерес у справі (він може бути цивільним позивачем і зацікавленим у певному розмірі відшкодування шкоди тощо), який може впливати на його показання. З урахуванням цих обставин здійснюється оцінка і перевірка показань потерпілого.

1. Протокол огляду предметів, його форма і зміст.

Відповідно до ст. 190 КПК з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів.

Протокол огляду складається з трьох частин: вступної, описової, заключної.

У вступній частині протоколу зазначається місце і дата йот складання, час початку і закінчення огляду, посада, звання прізвище слідчого, відомості про понятих та інших учасників огляду і роз'яснення їм прав та обов'язків, статті КПК, згідно з якими проводився огляд і складався протокол огляду.

В описовій частині протоколу даються відомості про об'єкт огляду, його місцезнаходження та особливості, викладається послідовність огляду та застосування науково-технічних засобів фіксується вся інформація, одержана в процесі дослідження обстановки огляду, а також всі виявлені та вилучені сліди, відображається все, що було виявлено, в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалось.

У заключній частині зазначається, що саме додається до протоколу, викладаються виконання вимог щодо ознайомлення учасників з протоколом та зауваження понятих та інших учасників огляду з приводу огляду та фіксації його результатів. Підписують протокол слідчий, поняті та інші учасники огляду.

До протоколу огляду можуть додаватися плани, схеми, креслення, фотографії, фонограми і відеокасети та інші матеріали технічного документування.

ПРОТОКОЛ

огляду документа

м. Енськ                                                                                                                                                                       Дата

Огляд розпочато о 14-й год.,

закінчено о 14-й год. 30 хв.

Слідчий прокуратури м. Енська, юрист 2-го класу Ільєнко А.Р. в своєму службовому кабінеті при природному освітленні в присутності понятих Макогона Івана Петровича, який проживає в м. Енську, вул. Окружна, 7, кв. 5, і Пічка Сидора Артемовича, який проживає в м. Енську, вул. Дитяча, 17, кв. 1, керуючись ст. 190 КПК України, з додержанням вимог статей 79, 84 і 191 КПК України провів огляд заяви про видачу чекової книжки, вилученої слідчим 4 січня 199_ р. із справ Залізничного районного відділення Ощадбанку м. Енська (протокол виїмки на с. 61).

Перед початком огляду понятим Макогону 1.П. і Пічку С.А. роз'яснені їх права бути присутніми при всіх діях, які проводяться під час огляду, робити заяви з занесенням до протоколу, а також обов'язок засвідчити своїми підписами факт, зміст і результат огляду документа, передбачені ст. 127 КПК України.

Під час огляду в верхньому лівому кутку нелінійованого білого аркушу паперу виявлено відбиток штампа профкому Енського міськторгу з зазначенням: "Вихід. № 37, 2 вересня 199_ р.", виконаним від руки барвником чорного кольору. Текст заяви виконаний на друкарській машинці з характерним нахилом літери "Е" вправо. З правого боку зверху надруковано: "Залізничне районне відділення Ощадбанку СРСР в м. Енську". Заголовок тексту; "Заява про видачу ново") чекової книжки".

Далі надруковано: "Профком Енського міськторгу просить видати нову чекову книжку замість втраченої". Внизу заяви, під її текстом написано: "Голова ПК (підпис нерозбірливий) Міркін, скарбник (підпис нерозбірливий) Ва-сіна". Підпис Міркіна виконаний фіолетовим барвником, а підпис Васіної — чорним.

Вказані підписи засвідчені відбитком круглої печатки профспілки Енського міськторгу. Оглянутий аркуш зліва вздовж поля мас два круглі отвори діаметром 5 мм, розміщені на відстані 8 см один від одного.

Після огляду заява упакована в конверт, опечатана печаткою слідчого. На упаковці зроблений напис: "Заява про видачу чекової книжки засвідчена підписами понятих і слідчого. Буде надіслана на експертизу".

Протокол прочитаний слідчим вголос. Все записано правильно. Від понятих жодних зауважень і заперечень не надійшло.

Слідчий прокуратури м. Енська,

юрист 2-го класу (підпис)

Поняті (підпис)

(підпис)

1. Форма і зміст постанови про визнання предмету речовим доказом і приєднання його до кримінальної справи.

Стаття 79. Зберігання речових доказів.

Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при спразі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

При передачі справи від одного органу дізнання чи досудового слідства до іншого, направленні справи прокуророві чи до суду, а так само при передачі справи з одного суду до іншого речові докази передаються разом із справою.

В окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення справи в суді повернуті їх володільцям, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження в справі.

Приклад

П О С Т А Н О В Л Е Н И Е

о приобщении к делу вещественных доказательств

           г. Донецк                                                                                                       12 февраля 2003 г.

           Старший следователь прокуратуры Киевского района г. Донецка Курило Д.Н., рассмотрев материалы уголовного дела № 04-27529,-

У С Т А Н О В И Л :

8 февраля между Комаровым А.А. и Савоста М.М. после совместного употребления спиртных напитков возникла ссора, переросшая в драку, в ходе которой Савоста М.М. ударил Комарова головой об шкаф кухни, а затем острым предметом нанес удар в околоушную область. Комаров А.А. толкнул его и вместе с ним упал на остекленную кухонную дверь. Затем обратил внимание что Савоста ослаб и увидел что у него в шее торчат осколки стекла. От полученных повреждений Савоста скончался на месте.

Осмотренные 12 февраля 2003 года стекло с пятнами вещества бурого цвета, брюки и рубашка Комарова А.А., куртка Волкова А.А. с пятнами вещества бурого цвета, газета с номером телефона, имеют значение по делу как вещественные доказательства.

На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 78, 79, 130 УПК Украины, -

П О С Т А Н О В И Л :

1. Приобщить стекло с пятнами вещества бурого цвета, рубашку и брюки Комарова А.А. с пятнами вещества бурого цвета, курточку Волкова А.А. с пятнами вещества бурого цвета к материалам уголовного дела № 04-27529 в качестве вещественных доказательств.

           2. Куртку Волкова А.А. передать на ответственное хранение владельцу, стекло, газету и одежду Комарова А.А. хранить в камере хранения при прокуратуре Киевского района г. Донецка.

Ст. следователь прокуратуры

Киевского района г. Донецка                                                                                Д.Н. Курило

1. Порядок визнання особи цивільним позивачем. Форма і зміст постанови про визнання особи цивільним позивачем.

Цивільним позивачем (ст. 50 КПК) визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 цього Кодексу. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому - особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Цивільний позивач або його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому розгляді; просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не проваилось,— після призначення справи до судового розгляду; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Цивільний позивач зобов'язаний на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду пред'являти всі необхідні документи, пов'язані з заявленим позовом.

ПОСТАНОВА

про визнання особи цивільним позивачем

м. Енськ                                                                                                                                                                                       Дата

Слідчий прокуратури м. Енська, юрист 2-го класу Ільєнко А.Р., розглянувши матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ВасіноЇ Ольги Володимирівни у вчиненні злочинів, передбачених статтями 86¹, 172 і ч. З ст. 193 КК України,

встановив:

Васіна О.В., будучи скарбником профкому Енського міськторгу, з 199_ по 199_ рр. систематично привласнювала колективні гроші, чим завдала матеріальну шкоду профспілковій організації Енського міськторгу на суму (вказати яку).

Беручи до уваги, що профком вказаної профспілкової організації висунув вимоги про відшкодування збитків на суму (вказати яку), керуючись статтями 50, 123 КПК України,

постановив:

Визнати профспілкову організацію Енського міськторгу цивільним позивачем у даній справі, про що повідомити голову профкому даної профспілки і роз'яснити йому права і обов'язки цивільного позивача, передбачені ст. 50 КПК України.

Слідчий прокуратури м. Енська, юрист 2-го класу (підпис)

Постанову мені оголошено 3 січня 199_ р, З правами і обов'язками цивільного позивача ознайомився — особисто прочитав текст ст. 50 КПК України. Ці права мені зрозумілі.

Ніяких зауважень, заяв не маю.

Представник цивільного позивача,

в. о. голови профкому

Енського міськторгу Петров Н.І. (підпис)

Постанову оголосив, права і обов'язки роз'яснив.

Слідчий прокуратури м. Енська, юрист 2-го класу (підпис)

1. Процесуальний порядок, форма і зміст постанови про притягнення особи як цивільного відповідача.

Як цивільних відповідачів (ст. 51 КПК) може бути притягнуто батьків, опікунів, піклувальників або інших осіб, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого. Про притягнення як цивільного відповідача особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Цивільний відповідач або його представник має право: заперечувати проти пред'явленого позову; давати пояснення по суті пред'явленого позову; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося,— після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок і ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Цивільний відповідач. Майнову відповідальність за цивільним позовом у кримінальному процесі звичайно несе особа, яка вчинила злочин,— обвинувачений. Проте у багатьох випадках ця відповідальність покладається не на обвинуваченого, а на інших осіб, які іменуються цивільними відповідачами.

Як цивільні відповідачі можуть бути притягнуті батьки, опікуни, піклувальники та інші особи, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану діями обвинуваченого (ст.51 КПК України).

Питання про притягнення особи як цивільного відповідача до участі в кримінальній справі вирішується на основі чинного цивільного законодавства.

За майнову шкоду, заподіяну неповнолітнім у віці від 14 до 15 років, відповідають батьки (усиновителі) або опікуни.

За майнову шкоду, заподіяну неповнолітнім у віці від 15 до 18 років, відповідає він сам. Якщо у нього немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, остання має бути відшкодована його батьками (ст. 446 та 447 Цивільного кодексу України).

Про притягнення як цивільного відповідача особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор та суд повинні роз'яснити цивільному відповідачеві його процесуальні права та забезпечити можливість їх здійснення.

Закон не покладає на цивільного відповідача будь-яких обов'язків, крім загального для всіх обов'язку додержання порядку в судовому засіданні. Нез'явлення цивільного відповідача або його представника в судове засідання не зупиняє розгляду цивільного позову.

ПОСТАНОВА

про притягнення до справи особи як цивільного відповідача

м. Енськ                                                                                                                                                                       Дата