Закон обмеженості природних ресурсів. Закон незамінності біосфери

Накопичений досвід взаємодії людини з природою призводить до необхідності визнати дію закону обмеженості (вичерпаності) природних ресурсів: всі природні ресурси і природні умови Землі кінцеві.Ця кінцівка виникає або через пряму вичерпаність, або в результаті обурення середовища незаселеного, непридатного, що робиться, для життя і господарства людини.

Невичерпність ресурсу має на увазі його нескінченність, хоча б порівняно з потребами в ньому. Умовно невичерпним ресурсом для первісних людей, наприклад, була територія Землі. Але оскільки людство стало нестримне і глобальним цілим, що небезпечно росте, а планета має чітко обмежені розміри, виникають два абсолютно очевидних ліміту. Перший - на обмеженому цілому Землі не може бути нічого нескінченного, отже, для людини немає невичерпних природних ресурсів. І другий - людство, що росте, з своїми все потребами, що збільшуються, легко вичерпує ресурси будь-якої місткості.

Для сучасного людства територія планети вже не тільки не може вважатися неосяжною, але робиться зникаючою при всій її величезній величині. Ті ресурси, які здаються невичерпними (потік сонячної енергії і інших могутніх природних явищ) в порівнянні з енергоспоживанням людства виявляються різко обмеженими.

Закон незамінності біосфери: "Немає ніяких підстав для надій на побудову штучних співтовариств, що забезпечують стабілізацію навколишнього середовища з тим же ступенем точності, що і природні співтовариства. Тому скорочення природної біоти в об'ємі, що перевищує порогове значення, позбавляє стійкості навколишнє середовище, яке не може бути відновлене за рахунок створення очисних споруд і переходу до безвідходного виробництва. Біосфера є єдиною системою, що забезпечує стійкість середовища незаселеного при будь-яких виникаючих обуреннях. Необхідно зберегти природну природу на більшій частині поверхні Землі, а не в заповідниках і зоопарках".