Типізації і класифікації екологічних ризиків.

У багатьох роботах присвячених вивченню екологічного ризику пропонують розглянути питання типізації екологічного ризику (часто типізацію прирівнюють класифікації), в одних роботах типізація екологічного ризику розкрита чітко і широко у вигляді схеми типізації, в інших тільки згадується типізація екологічного ризику по деяких критеріях.

Оскільки в сучасному світі панує концепція ненульового або прийнятного ризику, то першою є типізація екологічного ризику за критерієм його прийнятності:

- фоновий ризик (нехтуючий ризик);

- прийнятний ризик

- гранично припустимий ризик

- надмірний ризик,

дана типізація присутня практично у всіх роботах перерахованих нижче авторів.

Багато авторів (Н.Н. Радаєв, Б.Н. Порфірьев, Э.А. Арустамов, В.И. Осипов, Ю.И. Артюшин, В.В. Аникієв і ін.) типізують ризик антропоцентрично (тільки щодо людини) і виділяють:

- індивідуальний ризик (характеризує небезпеку певного вигляду для окремого індивідуума – ризик смерті або хвороби);

- груповий ризик (ризик для групи людей, виражається через залежність між частотою небезпечних подій і числом уражених людей) [].

Т.А. Хоружая типізує ризик, як узагальнене поняття, на підставі суб'єкта, що піддається ризику і виділяє:

- медико-гігієнічний (ризик для здоров'я людини);

-екологічний (ризик дестабілізації навколишнього середовища);

-економічний (ризик матеріального збитку);

-сукупний.

На підставі покомпонентного аналізу геоекосистеми автор виділяє наступні типи ризиків:

- екологічний (ризик для екосистеми);

- економічний (ризик для економічної системи);

- соціальний (ризик для соціальної системи); []

В.А. Барановській, при оцінці антропоекологічного ризику території України, виділили наступні види екологічного ризику:

1) по компонентах екологічного ризику:

- антропоекологічний (ризик для людини)

- біоекологічний (ризик для живої природи);

2) по рівню допустимості екологічного:

- допустимий повністю

- допустимий частково

- неприпустимий повністю;

3) по ступеню реалізації:

- потенційний ризик (явище небезпеки потенційного порушення відносин живих організмів з навколишнім середовищем);

- реальний ризик (виражається через частоту реалізації потенційного ризику за допомогою виникнення надзвичайних ситуацій);

4) по швидкості розвитку:

- катастрофічний

- поступового розвитку.

5) за походженням:

- природний ризик

- техногенний ризик

Н.П. Карпенко, Д.А. Манукьян, М.Г. Фуругян [] ранжирують екологічний ризик по ступеню значущості рівня його ймовірності (розрахунок на основі сумарних екологічних ущербов):

- малоймовірний ризик (рівень менше 0,2);

- можливий ризик (рівень ймовірності в межах 0,2 – 0,4);

- ймовірний ризик (рівень ймовірності в межах 0,4 – 0,7);

- вельми ймовірний (рівень ймовірності більше 0,7).

Російські автори типізують ризик по декількох підставах:

за масштабом дії:

- Локальний;

- Регіональний;

- Національний;

- Глобальний;

за характером дії:

- Одномоментний: разовий і багаторазовий;

- Перманентний;

- Кумулятивний (що збільшується);

- Екстенсивний (що зменшується);

по повноті обліку:

- Приватний (від одного виду небезпеки);

- Сумарний (від декількох видів небезпек);

за формою прояву:

- Прямий;

- Непрямий;

- Повний;

по сфері дії:

- Соціальний;

- Економічний;

- Екологічний;

по можливості запобігання:

- Що запобіжить;

- Що частково запобіжить;

- Що не запобіжить.

У чистому вигляді той або інший вид екологічного ризику зустрічається украй рідко, (даний розподіл умовний), найчастіше зустрічаються комплексні ризики, що утворені діяльністю декількох чинників, розповсюджуються на декілька об'єктів. Типізація комплексних ризиків якнайповніші розроблена М.Д. Гродзінськім, який пропонує типізувати геоекологічні ризики з погляду їх оцінювання і визначення змін сучасних ландшафтів. Ознаками типізації ризику, з погляду даного автора, виступають рецептори (речовинна складова ландшафту, яка може виявитися під впливом ризику; це і геомаси, геогорізонти, і територіальні структури ландшафту) і індикатори ризику (це ознака або група зв'язаних ознак ландшафту, по змінах значень якого виконуються оцінки настання ризику; це індикатори стану ландшафтів).

Типізація екологічних ризиків розроблена М.Д. Гродзінськім для ландшафтів України, для яких виділено 81 вид ризиків, їх об'єднання в таксони грунтувалося на близькості ризиків по середовищу (рецептору) прояву (грунтові, атмосферні і т.д.) і по механізму процесів обумовлюючих ризик. Типізація представлена в таблиці 1.6.

На підставі розробленої М.Д. Гродзінськім типізації геоекологічних ризиків і з метою оцінювання геоекологиічних ризиків території КПХР ми провели їх типізацію з виділенням трьох основних типів: природних, антропогенних і комплексних природно-антропогенних ризиків.

Як видно, різні автори типізують і класифікують екологічні ризики залежно від цілей своїх досліджень беручи за основу виділення типів ризиків ті або інші критерії. Екологічні ризики можна типізувати на підставі ступеня ймовірності їх прояву, допустимості того або іншого рівня ризику, за масштабом території яка піддається ризику, по компонентах геосистеми що піддається ризику і ін.

Підходи до визначення і критеріїв виділення екологічного ризику.

На даний час панує єдина концепція ненульового або прийнятного ризику, оскільки рівень ризику в будь-якій системі не може бути рівним нулю. Проте в межах такого єдиного підходу існує значна кількість суперечливих поглядів на сам екологічний ризик і методику його оцінки. У різних підходах проблема екологічного ризику розглядається з багатьох точок зору, ризики визначаються для різного рангу просторових систем, часто визначення самого поняття ризику і екологічного ризику даються з погляду певної науки (економіки, охорони здоров'я, статистики, біології і ін.) і тому носять однобокий і вузький характер, що неприпустимо для визначення такого комплексного поняття.

В результаті аналізу існуючих підходів до критеріїв виділення екологічного ризику, його визначенню і аналізу ми виділили 4 основні підходи в розумінні екологічного ризику: соціальний (У. Роув, Р.Т. Давидова, Б.И. Порфірьев, і ін.), економічний, ділиться в свою чергу на соціально-економічний (В.И. Осипов, В.Одінец, С.А. Собольов і ін.) і еколого-економічний (Н.Е. Дєєвая, Л.В. Панжар, Н.П. Тіхоміров і ін.), біо-екологічний (В.А. Барановській) і геоекологічний (М.Д. Гродзінській, Т.А. Хоружая, Л.К. Казаков і ін.) .

Соціальний підхід.

Автори (Ю.Г. Ермаков і Т.И. Кондратьева, Р.Т. Давидова, Б.И. Порфірьев, У. Роув), представляючі дану точку зору, критерієм екологічного ризику вважають втрату життя або погіршення здоров'я людини, так Р.Т. Давидова як критерій пропонує використовувати ступінь дії шкідливих речовин на здоров'я населенняі називає даний критерій «індикатором екологічного ризику». Інші автори говорять про подібний критерій, тільки не виділяють його конкретним визначенням.

Такий підхід до визначення екологічного ризику з'явився першим в історії дослідження ризику, в руслі американської концепції, де під ним розуміють - небезпеку дії шкідливих матеріалів і умов на здоров'я людини,відповідно постійна присутність в навколишньому середовищі потенційна небезпечних для здоров'я людини речовин і створює ступінь ризику, який ніколи не рівний нулю. Всі заходи, що проводяться, лише зменшують, мінімізують ризик. (Ю.Г. Ермаков і Т.И. Кондратьева, Б.И. Порфірьев). Даний критерій екологічного ризику складається із 3 показників:

-наявність у навколишньому середовищі токсичних речовин;

-реакция людини на токсичні речовини;

-стійкість і адаптація людини до наявності токсичних речовин.

Р.Т. Давидова зазначає, що екологічні ризики пов'язані із забрудненням навколишнього середовища і обумовлені перетворюючою діяльністю людини в процесі привласнення матеріальних благ. Автор виділяє два основні види ризику: природний (ризик пов'язаний з проявом стихійних сил природи) і екологічний (по значенню виступає як антропогенний – ризик пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища), акцентуючи увагу на антропогенному походженні екологічного ризику. У даному підході автори (так само, як і дослідники екологічного ризику інших напрямів) виділяють в концепції ризику два елементи: оцінку і управління екологічним ризиком, оцінка виконується поетапно:

1-виділення чинників потенційної загрози (якісний вплив);

2-оцінка реакції системи на певну дозу токсичних речовин;

3-оцінка впливу токсичних речовин на людину (масштаб, частота, тривалість дії);

4-комплексна характеристика ризику по всьому ланцюгу починаючи з чинника і закінчуючи наслідками.

Управління ризиком здійснюється в 3 етапи:

1-порівняння характеристик ризиків з метою встановлення пріоритетів, виділення кола питань, вимагаючих першочергової уваги (найбільш небезпечного ризику);

2-визначення умов при яких ризик залишається прийнятним;

3-розробка нормативних актів.

Таким чином, в даному підході екологічний ризик визначається як – ризик від присутності в навколишньому середовищі потенційно небезпечних для здоров'я людини речовин, тобто це ризик від забруднення навколишнього середовища, а як критерій екологічного ризику виділений - ступінь дії шкідливих речовин на здоров'я населення.

Недоліки даного підходу полягають у тому, що по-перше це дуже вузький характер дослідження екологічного ризику, оскільки з об'єктів дії ризиків виділене тільки здоров'я людини; по-друге відсутня чітка методика кількісної оцінки екологічного ризику, розглянуті тільки якісні аспекти питання, приведена лише логічна структура проведення аналізу і управління ризиком; крім того, американська концепція в сучасному світі вже дещо змінилася - екологічний ризик визначається комплексно, набагато ширше, ніж вплив забруднення на здоров'я людини. Цінність даного підходу полягає у тому, що соціальний критерій екологічного ризику є складовою частиною комплексного критерію, і безумовно необхідний при проведенні оцінки ризику втрати здоров'я (життя) населення

Економічний підхід.

За основу виділення даного підходу прийнятий критерій врахування економічних збитків в екологічному ризику, оцінка ризику виконується системою економічних методів.

У даному підході ми виділяємо соціально-економічний і еколого-економічний підходи.

Соціально-економічний підхід простежується в працях: Э.Д. Арустамова, В.И. Осипова, В. Одінца, С.А. Собольова.

У руслі підходу за критерійекологічного ризику прийняті збитки виникаючі у разі надзвичайної ситуації, причому враховуються як соціальні так і економічні збитки. Ризик визначається як ймовірність небезпеки помножена на очікуваний від неї збиток (економічний і соціальний). Найвдаліше визначення екологічного ризику дає, на наш погляд, В. Одінец – екологічний ризик це величина, яка характеризує ймовірність виникнення небажаної надзвичайної ситуації і кількісно виражає максимальний збиток, який можуть випробувати реципієнти у разі катастрофи.

 Всі автори даного підходу пропонують виділяти не тільки екологічний ризик, але і як один з його видів – індивідуальний ризик, як ризик передчасної смерті від надзвичайної ситуації, кількісно індивідуальний ризик обчислюється по формулі: R=n/N, де n – кількість загиблих від надзвичайної ситуації, N – загальна чисельність населення території, що підпала під вплив надзвичайної ситуації..

В.И. Осипов, акцентуючи увагу на природних ризиках, наводить дані кількісно виражаючі індивідуальний ризик (методика розрахунків і самі розрахунки відсутні), рівень індивідуального ризику не повинен бути вищим, ніж 1•10^-4, тобто 1 загиблий на 10 000 населення за рік.

Автори, як і в інших підходах, виділяють два основні етапи виконання аналізу екологічного ризику.

У соціально-економічному підході екологічний ризик розглядається вже як ймовірність отримання не тільки соціальних (смерть або втрата здоров'я людини), але і економічних збитків (виражені у вартісній формі). Автори здійснили спробу класифікувати екологічний ризик на підставі рівня його прийнятності (прийнятний, гранично допустимий, надмірний або неприйнятний), генетичної ознаки (природні і техногенні ризики), при визначенні екологічного ризику використовують поняття надзвичайної ситуації, розуміючи її, як подію ймовірність реалізації якої і є ризик

Перевагою підходу є облік декількох показників для оцінки ризику, проте однонаправленість цих оцінок, відсутність чіткої методики кількісного визначення екологічного ризику і деяка плутанина у визначеннях основних понять не дають необхідної комплексності розуміння екологічного.