Методика оцінки ГЕР на прикладі Кривбасу.

Запропонована методика оцінки геоекологічних ризиків для території КПГР, що складається з 5 етапів.

На 1-му етапіоцінки виокремлюються операційні територіальні одиниці (ОТО), якими є контури ПГТС. Додатковими для оцінки ГЕР можуть бути карти промислових підприємств, захворюваності населення, об’єктів ПЗФ та історико-культурної спадщини, екологічних ситуацій за компонентами ландшафту та ін. Масштаби карт визначаються задачами дослідження.

На 2-му етапівизначаються види ГЕР і показники оцінки кожного з них (див. табл. 1). Тип ГЕР виокремлюється залежно від компоненту ландшафту, включаючи людину та продукти її діяльності, вид ГЕР – залежно від виду та прояву негативних процесів. Показники оцінки ГЕР – залежно від одиниць виміру, що характеризують процес.

На 3-му етапі,згідноз методикою М. Д. Гродзинського (1995), виконується оцінка видів ГЕР для кожної ОТО. Сутність методики зводиться до статистичного методу розрахунку частоти відмов – ймовірності виходу параметрів ПГТС за межі допустимих їх змін (наприклад, для атмосферного ризику відмовою вважається забруднення повітря більше 1 ГДК). Далі для кожного виду ПГТС підраховується загальна їх кількість (N) та кількість ПГТС з відмовами (n), що знаходяться у визначених інтервалах показника оцінки згідно з табл. 1, тобто визначається кількість ПГТС з відмовою виконувати задану функцію. Виконуються послідовні розрахунки за формулами (1–4), їх результати заносяться до таблиць.

Імовірність відмови q, розраховується за

                                                                   q = n/N,                                                                  (1)

де n – кількість ПГТС з відмовою, N – загальна кількість ПГТС цього виду.

Імовірність інертності р, розраховується за

                                                                 p = 1 – q.                                                                 (2)

Імовірність абсолютної інертності Р(тобто того, що в цьому виді ПГТС не виникне жодної відмови такого виду), розраховується за

                                                      P = p₁ ∙ p₂ ∙ p₃ ∙…∙ p_n.                                                      (3)

Імовірність геоекологічного ризику Q(тобто, того, що в цьому виді ПГТС може виникнути принаймні 1 відмова такого виду), розраховується за

                                                     Q = 1 – P.                                                              (4)

Виконується ранжування ГЕР за рівнями ймовірності їх прояву: малоймовірний ризик (рівень < 0,2), можливий ризик (0,2–0,4), імовірний ризик (0,4–0,7), вельми ймовірний (0,7–1), проявлений (ймовірність 1).

На 4-му етапікартографічно відображаються результати ранжування ймовірності відмови ПГТС виконувати задані функції за видами геоекологічних ризиків. Результат етапу – карти всіх видів ГЕР досліджуваної території.

Таблиця 1

Типи і види природно-антропгенних ГЕР та показники їх оцінки на прикладі КПГР

На 5-му етапіна основі результатів оцінки кожного виду ризику визначається інтегральний показник ГЕР для всіх видів ПГТС (за формулами 3 і 4 за кожним видом ПГТС розраховуються ймовірність абсолютної інертності та ймовірність ризику). Результати інтегральної оцінки ранжуються й картографуються.

40. Поняття і характеристика регіональних екологічних проблем. Світові центри дестабілізації та стабілізації стану оточуючого середовища.

Геоекологічна проблема — це зміна природного середовища в результаті антропогенних дій, що веде до порушення структури і функціонування ландшафтів і призводить до негативних соціальних, економічних та інших наслідків. Геоекологічні проблеми - це складні ситуації, які виникають у зв'язку з втручанням людини в природні процеси, що призводять до порушення рівноваги природних комплексів, тягне за собою зміну цих комплексів або повне їх знищення.

Поняття геоекологічної проблеми є антропоцентричним, оскільки негативна зміна в природі оцінюються щодо умов існування людини.

За генезисом розрізняють шість груп екологічних проблем:

1. атмосферні (забруднення атмосфери: хімічне, механічне, теплове);

2. водні (виснаження і забруднення поверхневих і підземних вод, забруднення морів і океанів);

3. геолого-геоморфологічні (інтенсифікація несприятливих геолого-геоморфологічних процесів, порушення рельєфу і геологічної будови);

4. ґрунтові (забруднення ґрунтів, ерозія, дефляція, вторинне засолення, заболочування і ін.);

5. біотичні (зведення рослинності, деградація лісів, пасовищна дигресія, скорочення видової різноманітності і ін.);

6. комплексні (ландшафтні) — спустелення, зниження біорізноманітності, порушення режиму природоохоронних територій.

Як свідчать стародавні літописи, екологічні проблеми з’явились ще близько 4 тисяч років тому. Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються. В історичному плані виділяють декілька етапів зміни біосфери людством, які увінчались екологічними кризами та революціями, а саме: вплив людства на біосферу як звичайного біологічного виду; надінтенсивне полювання без змін екосистем у період становлення людства; зміни екосистем внаслідок процесів, що відбуваються природним шляхом (випасання, посилення росту трав через випалювання); інтенсифікація впливу шляхом розорювання ґрунтів та вирубування лісів; глобальні зміни всіх екологічних компонентів біосфери в цілому.

Вплив людини на біосферу та причини загострення екологічних проблем зводяться до чотирьох головних форм:

1) зміна структури земної поверхні (розорювання степів, вирубування лісів, меліорація, створення штучних водойм та інші зміни режиму поверхневих вод тощо);

2) зміна складу біосфери, кругообігу і балансу тих речовин, які її складають (добування корисних копалин, створення відвалів, викиди різних речовин у атмосферу та водойми);

3) зміна енергетичного, зокрема теплового, балансу окремих регіонів земної кулі і всієї планети;

4) зміни, які вносяться у біоту внаслідок знищення деяких видів, руйнування їх природних ареалів, створення нових порід тварин та сортів рослин, переміщення їх на нові місця існування тощо.