Геоекологічні проблеми в Україні

Україна - одна з найбільших за територією, численністю населення та ресурсним потенціалом країн Європи, член Організації Об'єднаних Націй, член багатьох інших міжнародних організацій. Після здобуття статусу незалежності держави наша країна зіткнулася з цілим комплексом складних соціально-політичних і соціально-економічних проблем. Сьогодні Україна переживає глибоку екологічну кризу й належить щодо цього до найнеблагополучніших країн Європи. Це наслідок надзвичайно високого рівня концентрації промислових і сільськогосподарських комплексів, екологічно не обґрунтованої хижацько-колонізаторської політики урядових структур колишніх СРСР і УРСР, а також найбільшої у світі техногенної аварії на Чорнобильській АЕС.

Крім того, складні екологічні проблеми, типові для розвинених індустріальних і найурбанізованіших регіонів планети, повною мірою характерні й для України. В 1991 році Верховна Рада України офіційно оголосила територію всієї держави зоною екологічного лиха. Проте й у наступні роки екологічні проблеми в усіх районах країни продовжували загострюватися. Вирішення цих проблем в Україні має стати (уже стає) одним з найголовніших, найактуальніших практичних завдань.

Причини розвитку геоекологічних проблем

Об`єктивнй аналіз сучасної екологічної ситуації, джерел небезпеки, причини погіршення стану природного середовища України й здоров`я людей, виникнення демографічної кризи став можливим лише кілька років тому завдяки розсекреченню багатьох архівних матеріалів (соціально-історичних, політичних, партійних, соціально-економічних та ін.). Цей аналіз дав змогу визначити причини, джерела, динаміку й напрям розвитку екологічної ситуації в межах нашої країни. Такими причинами виявилися:

 - екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів, яке тривало десятиріччями без урахування здатності екосистеми до самовідтворення й самоочищення;

 - адміністративно-командне концентрування на невеликих площах величезної кількості надпотужніших хімічних, металургійних, нафтопереробних й військових промислових підприємств та інших «гігантів соціалістичної індустрії», а також прискорена реалізація грандіозних планів «підкорення» природи;

 - інтенсивна хімізація й хибні способи організації сільськогосподарського виробництва (наприклад, створення величезних колгоспів і радгоспів);

 - гігантські масштаби меліораційних робіт без відповідних наукових обгрунтувань та технологій;

 - використання на переважній більшості виробництв застарілих технологій та обладнання; низькі темпи модернізації підприємств;

 - відсутність дійового державного контролю за виконанням законів про охорону природи та системи покарань за шкоду, заподіяну довкіллю;

 - відсутність постійної об'єктивної інформації для широких мас населення про екологічний стан природного середовища, причини його погіршення, про винуватців забруднень і вжиті заходи для поліпшення ситуацій;

 - украй низький рівень екологічної освіти не тільки в пересічних громадян, а й у керівників підприємств, державних організацій, уряду, низькі екологічні свідомість і культура;

 - різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних та екологічних процесів в Україні у зв'язку з найбільшою техногенною катастрофою XX століття - аварією на Чорнобильській АЕС;

 - відсутність дійових економічних стимулів для ресурсо та енергозбереження.

Наведіть приклад за конкретним регіоном (Кривбасс, Донбасс, Дніпропетровщина, власний варіант).

Антропоекологічні(зміни стану здоров’я людей);

Ресурсно-господарчі (вичерпання ресурсів, зниження їх якості та продуктивності, перетворення відновлюваних ресурсів у невідновлювані);

Природно-ландшафтні (негативні зміни стану ландшафтів, вимирання видів рослин і тварин, зниження біорізноманіття внаслідок нераціонального природокористування певних регіонів).

Глобальні та регіональні екологічні проблеми можна розв’язати при врахування можливостей самої географічної оболонки до самовідновлення. Згідно картам, побудованим за даними супутникових спостережень на суходолі Землі сформувались

головні центри дестабілізації стану оточуючого середовища:

Північно-Американський (США, Канада, Мексика);

Європейський (західна, центральна, східна Європа, Частина СНД, країни Балтії);

Азіатський (країни Індостану, Цейлон, Малайзія).

Головними центрами стабілізації стану оточуючого середовища є:

Північний Євразійський (країни Скандинавії, Європейська частина Росії, Західна та Східна Сибір, Далекий Схід);

Північноамериканський (Аляска, північ Канади);

Південноамериканський (Амазоніт, гірські країни);

Австралійський (територія Австралії окрім сходу та півдня).

Важливим центром стабілізації є Світовий океан.

Забезпечення екологічної безпеки можливе лише за умов забезпечення сталого розвитку, коли людина буде використовувати природні ресурси не зашкоджуючи їм.

37.Поняття та основні етапи виконання екологічної експертизи

Екологічна експертиза – оцінка впливів на оточуюче середовище та здоров’я людей комплексу господарських нововведень в рамках певного регіону, з іншої сторони – це оцінка впливів природного середовища на даний господарський об’єкт.

Завдання ЕЕ:

- визначення екологічної безпеки господарчої або ін. виду діяльності з урахуванням прогнозу;

- оцінка повноти та обґрунтованості прийнятих в даному регіоні заходів охорони природи та здоров’я людей;

- всебічний контроль за виконанням природоохоронного законодавства та оцінка рішень, що проектуються з точки зору підтримання та відновлення природних геоекосистем.