Змістовний модуль 1.5. Система видатків бюджету

1. Конституційні повноваження держави як основа видаткової системи України

2. Класифікація видатків

3. Сутність бюджетно-кошторисного фінансування

4. Принципи і методи  бюджетного фінансування

Конституційні повноваження держави як основа видаткової системи України

Видатки в бюджетній системі України – це витрати Держави на фінансування повноважень, закріплених Конституцією України в обсягах, встановлених Законом «Про Держбюджет» або рішеннями відповідних рад про затвердження місцевих бюджетів.

1. Видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Направления использования бюджетных расходов обусловлены целой совокупностью факторов, основными из которых являются:

Необходимость содержания государственных учреждений;

Уровень развития регионов государства;

Связь расходов из общего государственного бюджета с

расходами местных бюджетов;

Формы предоставления бюджетных средств;

Другие факторы, которые могут иметь важное значение в

зависимости от конкретной экономической и политической ситуации в государстве.

Конституція гарантує громадянам право на працю, охорону здоров»я, освіту, соціальний захист, а також забезпечує діяльність органів управління, обороноздатність країни, внутрішній порядок і безпеку, розвиток науки, культури, спорту.

Видатки в бюжеті України мають соціальну спрямованість, суспільний характер і визначаються колективними рішеннями представницьких органів влади, обраних населенням країни. Таким чином, держава є тільки інструмент у руках суб’єктів демократичного суспільного процесу і яка реалізує волю більшості у виборі бюджетно-політичних цілей, а видатки – є інструментом досягнення вищого критерію справедливості у розподілі суспільних благ з метою досягнення граничного рівня добробуту для кожного члена суспільства.

В визначенні видатків необхідно дотримуватись принципів справедливості, неупередженості, прозорості, гласності. Але враховуючи складність бюджетного процесу, населення країни безпосередньо практично не впливає на показники бюджету, що викликає як недовіру до органів влади, так і невдоволеність якістю і обсягами надаваємих послуг. Визначення видатків – це здебільшого – політичний процес, ніж економічний.

За часів Радянського Союзу компетенція місцевих органів влади не відокремлювалась від компетенції державної лади. Наприклад, облрада була визначена державним органом, затверджувала не тільки обласний бюджет, але й бюджет області, при цьому місцеві фіноргани забезпечували облік і контроль надходжень до Державного бюджету(союзного та республіканського).

Розмежування повноважень держави між державними і місцевими органами влади було пов’язане з розмежуванням форми власності на державну і комунальну і оформлення цих відносин відповідними нормативними актами, що було зроблено протягом 1992-1994 років прийняттям Закону «Про місцеве самоврядування», в подальшому – Конституції України (1996 рік) та Бюджетного кодексу України (2001 рік)

В основу розподілу повноважень доцільно покласти принцип субсидіарності, тобто здійснення видатків ти рівнем, нижче за який ці видатки здійснити неможливо, або в залежності від кількості споживачів бюджетних послуг та виходячи з необхідності забезпечення національної безпеки держави.

Виходячи з викладеного, до компетенції центральних органів влади належать:оборона, внутрішній порядок, судова система, прокуратура, фіскальні органи, вища освіта, спеціалізовані медичні заклади, національні музеї, театри, творчі колективи, фундаментальні наукові дослідження та ін.). Саме видатки на утримання цих закладів і складають видатки Державного бюджету України.

Інші повноваження держави передані (делеговані) для виконання місцевим органам влади, а саме: дошкільна, позашкільна, середня освіта, місцеві медичні заклади, установи культури та ін..)

Місцеві органи влади мають право передавати чатину своїх видатків іншому оргну місцевої влади з одночасною передачею доходів. Такі дії повинні бути схвалені відповідними радами і оформлені угодами не пізніше 1 серпня поточного року, що передує плановому (наприклад, Жовтнева лікарня)..

Згідно з нормами БКУ при передачі державних повноважень місцеви органам влади одночасно повинні бути передані і відповідні фінансові ресурси з Державного бюджету місцевим, які можуть надходити у вигляді:

– закріплених податків і зборів, що залишаються на відповідній території за місцевими бюджетами;

– міжбюджетних трансфертів ( субвенцій, дотацій).

Такий підхід щодо розподілу повноважень відповідає вимогам регіонального розвитку та сприятиме якості надання громадських послуг.

Класифікація видатків

Наукова класифікація видатків здійснюється за такими ознакми:

Резервний фонд видатків створюється на кожному рівні бюджетів в розмірі 1 % від загального фонду видатків і використовується на фінансування непередбачених в бюджеті видатків, поява яких не могла бути визначена при розробці проекта бюджету (стихійні лиха, позачергові вибори,надзвичайний стан).

Видатки загального фонду включають фінансування загальних програм бюджету без визначення конкретних доходних джерел.

Спеціальний фонд передбачає прямий зв’язок між дохідним джерелом і напрямами використання.

Державний бюджет України має містити пояснення всіх видатків, за винятком видатків, що пов'язані з державною таємницею (таємних видатків). Таємні видатки, передбачені на діяльність органів державної влади, в інтересах національної безпеки включаються до Державного бюджету України без деталізації. Контроль за проведенням таємних видатків здійснюється Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України у порядку, визначеному Верховною Радою України. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони. Окремі звіти про проведені таємні видатки розглядаються Верховною Радою України на закритому засіданні.

Оборотна касова готівка – частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка формується на початок планового бюджетного періоду з метою покриття тимчасових касових розривів. Збереження розміру оборотної касової готівки на кінець бюджетного періоду має бути обов'язковим. Оборотна касова готівка встановлюється у розмірінебільше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується відповідно у законі про Державний бюджет України та рішенніпромісцевийбюджет. Різниця між залишком коштів загального фонду бюджетута оборотною касовою готівкою на кінець бюджетного періоду складає вільний залишок бюджетних коштів, який не підлягає вилученню й використовується на проведення видатків згідно з рішенням відповідної ради.

Для бухгалтерського обліку застосовується позиційна система кодування видатків:

За функціональною ознакою – 4 знака :

1000 –загальнодержавні функції;

0200 – оборона;

0300 – громадський порядок;

0400 – економічна діяльність;

0500 – охорона навколишнього природного середовища;

0600 – ЖКГ;

0700 – 0хорона здоров»я;

0800 – духовний та фізичний розвиток;

Освіта та наука;