В стислому розумінні – бюджет – це баланс доходів і витрат.

Зміст

                                                                                                                                         Лист

Змістовний модуль 1.1.

Сутність, призначення та роль бюджету держави.

Бюджет як основний фінансовий план держави.

Бюджетний дефіцит і джерела його фінансування.

Питання:

1. Сутність бюджету як економічної категорій та фінансового плану.

2. Призначення бюджету та його функції

3. Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі та соціально-економічному розвитку держави

Сутність бюджету як економічної категорій та фінансового плану.

Слово «бюджет» походить від старонорманського «boudgette» - і перекладається як  шкіряний мішок, з нього далі утворилось англійське слово «budget», яке перейшло в інші мову, в т.ч. і в українську.

Формування поняття бюджету і його сутності проходило протягом 16-19 століть, починаючи з відокремлення витрат на утримання королівських сімей від загальнодержавних витрат, а також з урахуванням значного зростання кількості міст, яким потрібні були кошти на вирішення багатьох питань щодо забезпечення їх життєдіяльності (водозабезпечення та водовідведення, пожежна охорона, благоустрій, землевпорядкування, громадський транспорт, вуличне освітлення, освіта, охорона здоров’я та ін.)

Виходячи тільки з практики державних фінансових відносин, бюджет за своєю сутністю відображає порядок визначення доходів держави та напрямів їх використання.

В словнику іншомовних слів :

«БЮДЖЕТ» (англ.) - торба, гаманець –

1) затверджений у законодавчому порядку розпис, кошторис грошових доходів і видатків держави, міста, які передбачається отримати і витратити у майбутньому;

2) план доходів і видатків особи, сім’ї на певний період.

Можливі значення терміну «бюджет» - особи, сімї, підприємства, держави, міста, села, району, області, маркетингу та ін..

Згідно з БКУ: «Бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

В стислому розумінні – бюджет – це баланс доходів і витрат.

Як економічна категорія бю­джет відображає відносини щодо формування на загальнодержав­ному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави, (Категорія – наукове поняття, яке висловлює найбільш загальні якості і зв’язки між явищами дійсності) та характеризує рух грошових потоків між державою, юридичними і фізичними особами. Реалізація будь-якого напряму політики держави в економічній або соціальній сфері вимагає відповідного ресурсного забезпечення. Саме тому бюджет об’єктивно є необхідним для кожної держави для виконання покладених на неї функцій.

Цим відносинам притаманний суперечливий характер. Вплив бюджетного регулювання на економічний розвиток країни є складним і неоднозначним. Наприклад, вилучення до бюджету частини доходів громадян і організацій за допомогою системи оподаткування стримує рівень економічної активності країни.Однак при цьому розширюються можливості проведення державних програм розвитку за рахунок бюджетних коштів.

Активне вирівнювання доходів регіональних бюджетів за рахунок фінансової підтримки Центра, яке сприяє поліпшенню положення бідних територій, може оцінюватись як несправедливе з позцій багатих регіонів. Таким чином, при формуванні державного бюджету необхідна розробка таких підходів, котрі враховували б баланс різних громадських інтересів.

Є два способи вирішення фінансових протиріч:

а) встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та його централізації в бюджеті. Критерії оптимальності — забезпечення економічного зростання та встановлення соціальної гармо­нії в суспільстві. З одного боку, бюджет не повинен підривати фінансову базу юридичних і фізичних осіб, з іншого, — створю­вати утриманські тенденції у суспільстві.

б) зростання ВВП — основний показник, що характеризує еко­номіку країни. Економічний розвиток дає можливість забезпечува­ти постійне зростання доходів усіх суб'єктів фінансових відносин. Разом з тим, оскільки потреби держави відносно стабільні, то в разі зростання ВВП її відносна частка може зменшуватись.

Специфічними ознаками економічних відносин є :

1) перерозподільчий характер – спочатку частина ВВП вилучається до державних фінансових ресурсів, а потім використовується в фінансуванні різних бюджетних галузей та соціальних програм. Метою такого перерозподілу може бути сприяння розвитку пріоритетних галузей економіки, підтримка збиткових секторів економіки, якщо вони мають значну соціальну значимість(наприклад, сільське господарство), а також необхідні для підтримки національної безпеки, вирівнювання соціально-економічного розвитку окремих територій країни, подолання надмірної диференціації доходів громадян і т. ін..Обсяги вилучення залежать від бюджетної політики і мають значення від 25 % ВВП (американська модель) до 60 % ВВП (скандинавська модель). Виділяється також західноєвропейська модель з обсягами вилучення 30-40 % від ВВП. (В Україні в 2009 році вилучення з ВВП складало 30,5 відсотка). З точки зору послідовності розподілу ВВП існують 2 варіанта:

в умовах ринкової економіки - формування бюджету здійснюється після розподілу створеного ВВП між його виробниками (зарплата працівникам, прибуток - підприємцям) шляхом оподаткування доходів фізичних і юридичних осіб;

в умовах адміністративної економіки – держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляє між його виробниками.

2) Всеохоплюючий характер – немає жодної юридичної або фізичної особи, які б не були учасниками бюджетного процесу, з одного боку, як платники податків до бюджету, з іншого - як споживачі бюджетних послуг та отримувачі бюджетних коштів.

3) Законодавче регулювання правовими нормами: Конституцією, БКУ, Законами про Держбюджет та іншими нормативними актами.

Бюджет як фінансовий план являє собою розпис доходів і видат­ків держави, який затверджується органами законодавчої і пред­ставницької влади у вигляді закону про Державний бюджет, або рішення про місцевий бюджет.

Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політи­ку держави. Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

– рівновага доходів і видатків;

– перевищення доходів над видатками (профіцит);

– перевищення видатків над постійни­ми доходами (дефіцит).

За наявно­сті бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покрит­тя (державні позики; грошова емісія).

Бюджетний дефіцит має різноманітні види і причини утворення.

За формою прояву підрозділяється на:

відкритий – офіційно визнаний;

прихований – необґрунтовано завищені доходи, або приховані видатки, наприклад, кредиторська заборгованість держави (120 млрд грн. заборгованості по знецінених заощадженнях громадян в колишньому Ощадбанку СРСР, що складає половину державного бюджету 2009 року)

За причинами виникнення:

– політична або економічна криза;

– надзвичайний стан ( воєнні дії);

– стихійні явища, економічна катастрофа;

Необґрунтоване завищення соціальних стандартів (мінімальної зарплати, прожиткового мінімуму і всіх похідних від них бюджетних виплат)

За напрямами фінансування :

активний – кошти бюджету спрямовуються на інвестування економіки, зростання ВВП;

пасивний – на поточне фінансування («проїдання»)

Джерелами покриття дефіциту можуть бути:

державні позики (облігації, Казначейськи зобов’язання, внутрішні і зовнішні); вимагають наявності реальних доходів від використання позикових коштів, чіткої програми погашення боргових зобов’язань). Джерелами цього погашення можуть бути: додаткові надходження від інвестування позикових коштів в економіку; збільшення рівня оподаткування; зменшення видатків бюджету; випуск нових займів;

Грощова емісія, яка може використовуватись тільки при жорсткому контролі за використанням цих коштів, не може перевищувати 2-3 відсотка від ВВП, при якому процес емісіє є керованим, кошти повинні спрямовуватись на інвестування, а не на поточні виплати, що призведе до зростання інфляції (наприклад компенсація громадянам в 2008 році знецінених заощаджень в Ошадбанку в обсязі 6 млрд грн.) 

Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.