Тема 3. ДИПЛОМАТИЧНЕ І КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО

 Україна підписала 44 двосторонні міжнародні угоди і договори, насамперед із сусідами - країнами СНД а також із Словаччиною та Польщею. Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва в галузі охорони довкілля підписані з Австрією та Фінляндією. Угода про співробітництво в цій сфері укладена з урядом Ізраїлю, про співпрацю в галузі ядерної безпеки і захисту від радіації - з урядами Фінляндії, Австрії та Росії.

     Україна підписала меморандум про співпрацю урядів України та Канади з питань зміни клімату, а також протокол про співпрацю з питань зміни клімату із Нідерландами і почала впровадження 3 спільних проектів. Україна є стороною 26 багатосторонніх міжнародних договорів та трьох протоколів в галузі охорони довкілля. Готуються до підписання, ратифікації та приєднання ще 20 міжнародних конвенцій, протоколів та угод. Україна (в особі Міністерства екології та природних ресурсів) брала активну участь в розробці Орхуської конвенції, Картахенського протоколу про біобезпеку та інших актів. Тож участь України в процесі формування нормативної бази в сфері глобальної діяльності по охороні довкілля можна розцінити як дуже активну.

Тема 4. ПРАВА ЛЮДИНИ І МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

Права людини є однією з найважливіших галузей сучасного міжнародного права. Усвідомлення того, що основні права людини , втому числі право на життя залежать від стану навколишнього природного середовища прийшло лише в 70-90-х роках минулого століття, коли в багатьох міжнародно-правових документах були закріплені екологічні права людини. Вперше про зв’язок між правами людини і станом навколишнього природного середовища було згадано в Стокгольмській декларації 1972 року. Екологічні права закріплені також в таких документах: Конвенція Ріо, Африканська Хартія прав людини і народів, Сан-Сальвадорським Протоколом до Американської конвенції з прав людини та багатьох інших документах.

         Одним із основних екологічних прав людини є право на безпечне для життя і здоров’я довкілля( на сприятливе навколишнє середовище).Це право означає гарантовану можливість кожної людини жити у здоровому навколишньому середовищі. Цьому праву кореспондує обов’язок держав охороняти, зберігати та покращувати довкілля.

           Ще одним екологічним правом людини на доступ до інформації, що стосується навколишнього середовища, яка є у розпорядженні державних органів. Державні органи повинні мати у своєму розпорядженні екологічну інформацію. що стосується їх діяльності та постійно поновлювати її. Вони також повинні забезпечити безоплатний, безперешкодний доступ до списків, архівів; поступово поновлювати обсяг екологічної інформації в електронних базах даних. У пунктах 3, 4 Оргуської конвенції визначені підстави для відмови в наданні інформації, наприклад, коли оприлюднення інформації може вплинути на міжнародні стосунки, національну оборону або державну безпеку, чи коли інформація стосується відправлення правосуддя чи розслідування кримінальної справи. Однак перераховані підстави тлумачаться з врахуванням зацікавленості громадськості в оприлюдненні цієї інформації.

          Громадяни та їх об’єднання мають право брати участь у прийнятті рішень, які можуть вплинути на довкілля, якщо такі рішення торкаються їх інтересів. Вони можуть публічно висловлювати свою думку і бути почутими, оскільки рішення впливає на майбутній стан довкілля, в якому їм доведеться жити. Оргуська конвенція є найбільш повним міжнародним документом, що регулює право громадськості на участь в прийнятті рішень. Про це право також згадано і в Конвенції про охорону і використання транскордонних водостоків і міжнародних озер(ст.16), в Конвенції про транскордонний вплив промислових аварій(ст.19), у Кіотському протоколі до рамкової Конвенції ООН про зміну клімату(ст63), у Карфагенському протоколі про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття та ін.

           Гарантом реалізації права на доступ до інформації та участь у прийнятті рішень є доступ до правосуддя. Право, яке не може бути захищене у суді не є реальним правом. воно є лише декларацією. В Оргурській конвенції цьому праву присвячена третя опора. на якій тримається конструкція екологічних прав. Відносно новим для багатьох країн засобом правового захисту є судова заборона діяльності. якщо та приносить шкоду довкіллю. судові процедури є досить довготривалими і вимагають сплати значних судових витрат, тому Конвенція встановлює, що судові процедури повинні бути своєчасними і не пов’язаними з високими витратами.

Тема 6. ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Міжнародне співробітництво в галузі ядерної та радіаційної безпеки здійснюється Україною з МАГАТЕ і Європейським Союзом в рамках програми TACIS, а також на двосторонній основі - з США, ФРН, Канадою, Швецією та Японією.

          Україна є членом провідних міжнародних організацій, діяльність яких пов’язана із вирішенням глобальних чи регіональних проблем охорони довкілля( ЮНЕП, ЮНЕСКО, ВООЗ та ін.). Україна бере активну участь у діяльності Європейської Економічної Комісії, насамперед, її Комітету з екологічної політики. З 1995 року Україна є членом Ради Європи - однієї з найвпливовіших організацій, в діяльності яких питання охорони довкілля займають важливе місце.

            Важливу роль в системі європейських механізмів захисту екологічних прав відіграє Європейський Суд з прав людини. практика Суду (до недавнього часу і Комісії) дає класичні приклади справ, в яких забруднення навколишнього середовища було визнано причиною порушення основних прав людини. головним чином Суд наголошував на зв’язку між навколишнім середовищем і правом на повагу до приватного і сімейного життя( прикладом може слугувати справа „Лопес Остра проти Іспанії”

              Ще одним впливовим європейським органом в цій сфері є Комітет екологічної політики ЄЕК ООН. Досить значною практикою розгляду екологічних справ характеризується Комітет ООН з прав людини.

Особливістю його діяльності є те, що він вповноважений звертатися до держав, які визнали його компетенцію, з проханням вжити „тимчасових заходів захисту” з метою уникнення невідворотної шкоди потенційній жертві порушення прав, передбачених Пактом про громадянські та політичні права. Хоч, зрозуміло, Комітет не може зобов’язати державу вжити таких заходів, його звернення мають значну політичну вагу і, як правило, виконуються державами. Комітет може звернутись до держави із проханням виступити з доповіддю чи надати необхідну інформацію, що стосується навколишнього середовища. В міжнародний механізм захисту екологічних прав людини входить також Комітет з прав дитини.

              Стосовно американського континенту, то тут діють такі міжнародні органи : Міжамериканська комісія з прав людини, Організація американських держав( ОАД ), Міжамериканський суд з прав людини.

               Що ж стосується африканської системи механізмів захисту довкілля, то до неї входять такі дієві регіональні організації, як Організація африканської єдності і відповідна Комісія.

Рекомендована тематика наукових рефератів та фіксованих виступів студентів