Тема 1: ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ

Поняття та види юридичної відповідальності.

Розкриваючи зміст даного питання, особливу увагу слід приділити такому виду юридичної відповідальності, як відповідальність у галузі екології.

Юридична відповідальність у галузі екології – особливий вид суспільних екологічних правовідносин, при якому правовими засобами забезпечується виконання відповідальними особами спеціальних обов’язкових вимог законодавства в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки чи застосування до винних осіб заходів державно-правового примусу.

Підставою виникнення такої відповідальності є неправомірна діяльність (бездіяльність) суб’єктів правовідносин в галузі екології, вчинення ними екологічних правопорушень.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення – специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою правових норм та інших юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, ефективне використання природних ресурсів, охорона навколишнього природного середовища або покладається обов’язкове виконання інших обов’язків за допущене екологічне правопорушення.

Система відповідальності у сфері охорони довкілля включає дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та майнову відповідальність. Кожен з вказаних видів відповідальності буде розглянутий детальніше при вивченні відповідних тем даної дисципліни.

Тема 2: ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Конституція України – Основний Закон суспільства і держави.

Конституція – це Основний закон держави, що об’єднує в собi групу норм iз найвищою юридичною силою, якi закрiплюють основи державного ладу, права, свободи та обов’язки людини i громадянина, систему та принципи органiзацiї державної влади, територiальної органiзацiї держави тощо.

Конституція як Основний Закон держави посідає центральне місце у системі законодавства, вона є основним джерелом права в Україні – закріпленим юридично, діючим джерелом. Враховуючи те, що у другій половині ХХ ст. внаслідок бурхливого розвитку науково-технічного прогресу, здійснюваного людством, криза навколишнього природного середовища (екологічна криза) досягла загрожуючи масштабів, виникла нагальна потреба в об’єднанні зусиль світової громадськості щодо її подолання. Безумовно, що ця проблема повинна вирішуватись в першу чергу нормативно-правовими засобами. В цьому аспекті слід зазначити, що фундаментом правового врегулювання цієї проблеми може стати Екологічна Конституція Землі. Ідею створення такого міждержавного нормативного документа висунув професор, ректор УкрДЛТУ Ю.Ю.Туниця у 1997р. на конференції ООН з проблем сталого розвитку суспільства у Нью-Йорку, у якій він приймав участь разом із Президентом України Л.Кучмою. В актуальності проблеми створення такої Конституції не виникає ніяких сумнівів, особливо, враховуючи цілеспрямовану споживацько-нищівну діяльність людства в процесі боротьби за існування. Наскрізною ідеєю створення такого нормативного акту є те, що всі держави світу повинні підписати документ про не нанесення шкоди природі і всіма можливими засобами та методами дотримуватись його положень. Ідея створення Екологічної Конституції Землі це приклад і проблема інтеграції науки і права. З правової точки зору найбільша проблема у створенні такого документа – це уніфікація законодавства всіх існуючих держав з метою усунення суперечностей його положенням Екологічної Конституції.

Правовий статус людини і громадянина.

Характеризуючи правовий статус людини і громадянина як систему прав, свобод та обов’язків, встановлених Конституцією України, особливу увагу необхідно звернути на екологічні права та обов’язки громадян.

Екологічні права та обов’язки громадян України–система юридично закріплених за громадянами повноважень і зобов’язань в екологічній сфері. Екологічним правам належить значне місце серед групи права, закріплених Конституцією України. До них належать: право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на відшкодування шкоди, заподіяної погіршенням стану довкілля, та право на отримання і використання екологічної інформації. Щодо конституційних обов’язків у цій сфері, то сюди входять: обов’язок не завдавати шкоди природі, культурній спадщині та відшкодовувати завдані збитки.

Детальніше екологічні права та обов’язки громадян висвітлені в Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року.

Тема 3: ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Загальна характеристика права власності.

Цивільно-правовий інститут права власності включає в себе специфічний вид відносин у цій сфері, а саме – право власності на природні ресурси.

Право власності на природні ресурси – це сукупність правових норм, які регулюють володіння, користування та розпорядження природними ресурсами в інтересах як окремої особи, так і суспільства в цілому.

Діюче законодавство розрізняє державну, колективну і приватну власність на окремі природні ресурси, вказуючи, що всі три форми власності є рівноправними.

Згідно із ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря і інші природні ресурси, які знаходяться на території України, є об’єктами права власності українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Розвиток ринкових відносин в Україні сприяв тому, що об’єктом приватної власності стала земля. Але, враховуючи національні інтереси держави, у ст.6 Земельного кодексу України закріплено, що суб’єктами права приватної власності на землю можуть бути виключно громадяни України.