Доходи і видатки Державного бюджету

Оскільки функціонування бюджету відбувається за допомогою особливих економічних форм – доходів і видатків розглянемо економічну сутність цих категорій і форм прояву, насамперед відмінностей в поняттях державні доходи і доходи державного бюджету.

Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відносин, яка пов’язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. При цьому акумульовані державою фінансові ресурси належать до централізованих (концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення), а ті, що залишаються у розпорядженні державних підприємств, є децентралізованими.

Доходи бюджету посідають головне місце у складі централізованих державних доходів, але це поняття більш вузьке, ніж доходи держави.

Державні видатки – це частина фінансових відносин обумовлена використанням централізованих і децентралізованих доходів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних і позабюджетних фондів і витрат державних підприємств тощо. Отже видатки державного бюджету – це лише частина державних видатків.

Доходи і видатки – це об’єктивна категорія кожна з яких має специфічне суспільне призначення: доходи служать фінансовою базою діяльності держави, видатки – задовольняють загальнодержавні потреби.

Головне матеріальне джерело доходів бюджету – внутрішній валовий продукт (ВВП), якщо його недостатньо, держава залучає національне багатство (сукупність матеріальних благ створених працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених у процес відтворення природних ресурсів), а саме: доходи від приватизації державного майна від продажу золотовалютного запасу на основі внутрішніх і зовнішніх норм, за рахунок емісії паперових грошей, тимчасово вільні грошові кошти юридичних осіб, заощадження населення, іноземний капітал. Разом з тим за своїм змістом кредитні надходження та емісійні доходи – це сума фактичної незбалансованості доходів та видатків бюджету.

Таким чином, доходами бюджету є ті грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній і безповоротній основі згідно з чинним бюджетним і податковим законодавством.

Державні доходи бюджету (схема 2.12) класифікують за різними ознаками: на податкові і неподаткові. У доходах центральних бюджетів розвинутих країн вони досягають 80-90%, а в США більш 95%.

Схема 2.12. Система державних доходів

Неподатковими доходами є:

- доходи від використання майна, що перебуває у державної власності;

- доходи від продажу майна, що перебуває у державної та комунальної власності;

- проценти і дивіденди нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарчих товариств;

- доходи від платних послуг, що надаються органами державної влади;

- інші отримані в результаті застосування заходів громадсько-правової адміністративної і кримінальної відповідальності;

- інші неподаткові кошти.

У доходи бюджету зараховуються трансферти. Це поточні надходження від секретаріату ООН за український контингент; специфічні гранти цільового призначення, генеральні гранти.

Доходи бюджету класифікують і за іншими ознаками:

1.Залежно від державного устрою держави:

а) унітарній державі – доходи центрального і доходи місцевих бюджетів;

б) в федеративній державі – доходи федерального бюджету, доходи бюджетів членів федерації і доходи місцевих бюджетів;

2. Від рівня бюджетної системи вони поділяються на власні і регулюючі; від джерел надходження – від юридичних осіб від населення; від конкретних видів прямих і непрямих податків; від громадянства суб’єктів оподаткування – сплачувані резидентами або нерезидентами.

Видатки бюджету – це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави( схема 2.13).

Схема 2.13. Система державних видатків

З метою з’ясування ролі і значення бюджетних видатків в соціально – економічному житті держави фінансовою теорією і практикою розроблена класифікація бюджетних витрат: функціональна, яка відображає напрямки використання коштів бюджету на виконання конкретних функцій держави вона підрозділяється на управлінську, оборону, соціальну, економічну. Залежно від економічної характеристики операцій, вони класифікуються на поточні і капітальні. Важливим критерієм класифікації витратной частини бюджету є предметне спрямування відповідних грошових потоків: фінансування управління національної оборони, фундаментальних та прикладних наукових досліджень, правоохоронної діяльності, та забезпечення безпеки держави, міжнародної діяльності, галузей економіки, соціально-культурних закладів з заходів, видатки на обслуговування державного боргу, створення резервних фондів, інші витрати і виплати.

Організаційні групування видатків бюджету – програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки, програми розвитку транспорту дорожнього господарства, зв’язку, телекомунікацій та інформатики, державні інвестиційні проекти, програми з інвалідного спорту та реабілітації та інші.

В основі галузевої класифікації (бюджетний баланс на схемі 2.14) видатків бюджету (схема 2.15) лежить поділ економіки на галузі і види діяльності промисловість, сільське господарство, будівництво і транспорт, зв’язок, освіта, охорона здоров’я, культура, тощо.

Схема 2.14. Бюджетний баланс

Відомча ознака класифікації – безпосередність бюджетних коштів – відповідне міністерство, державний комітет, відомство або іншу юридичну особу, якій надаються асигнування залежно від рівня управління – поділяються на видатки центрального бюджету, і видатки місцевих бюджетів.

Бюджетне управління – це надання грошових коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом , у таких формах :

– кошторисне фінансування окремих бюджетних програм;

– трансферти населенню: бюджетні кредити юридичним особам ( у тому числі податкові кредити сплату податків); субвенції і субсидії фізичним і юридичним особам: бюджетні інвестиції у статутні капітали діючих або новостворених юридичних осіб; бюджетні позики державним позабюджетним фондам; міжбюджетні трансферти (дотації вирівнювання, субвенції, інші дотації ); кредити іноземним державам.

Дефіцит бюджету – видатки бюджету перевищують його доходи. Профіцит – перевищення доходів над видатками. Збалансований бюджет – у якому видатки і доходи рівні.

Стійкий дефіцит – це дефіцит, який існує у довгостроковому періоді.

Тимчасовий дефіцит – який викликається касовими розривами у виконанні бюджету. Нормальна величина бюджетного дефіциту в індустріально розвинутих країнах коливається у межах 3-4% від розміру ВВП.

Причинно – наслідкова діалектика бюджетних дефіцитів: скорочення обсягу заощаджень у загальнонаціональному масштабі; зростання процентної ставки; менша доступність кредитних ресурсів для приватного сектору; підвищення обмінного курсу національної валюти; зменшення обсягів інвестицій та експорту, збільшення імпорту: збільшення імпорту: дефіцит зовнішньоторговельного балансу, що фінансується через виведення капіталу; дефіцит платіжного балансу.

Зменшення обсягів інвестицій спричиняє: скорочення акціонерного капіталу, виробничих потужностей, обсягів виробництва, зменшення продуктивності праці й реальної заробітної плати; проценти, рента, прибутки за рахунок національного капіталу переходить до нерезидентів; нарощування державної заборгованості знижує довіру інвесторів, скорочення іноземних інвестицій, нерезиденти вивозять капітали. Надмірний державний борг створює ризик дефолту. Дефолу може призвести до таких наслідків : зростання інвестицій, збування акцій та облігацій нерезидентам; падінн вартості цінних паперів, зростання процентних ставок, подальше зниження обсягів виробництва і рівня заробітної плати, зумовлене скорочення інвестицій; скорочення споживчих витрат домогосподарств. Запуск інфляційних процесів, збільшення обмінного курсу; загальна фінансова криза, масові банкрутства в реальному і фінансовому секторах економіки.

Централізовані джерела фінансування дефіциту бюджету (схема 2.16): доходи від приватизації (не враховані при формуванні дохідної частини бюджету); емісія державних облігацій внутрішньої державної позики: іноземні позики (міжнародні кредити); кредити уряду, що надаються недержавними фінансовими інститутами. Відстрочка погашення боргу (державні валютні векселі): емісійні кредити.

Структура місцевих джерел фінансування дефіциту бюджету (схема 2.17) від приватизації; випуск та розміщення муніципальних облігацій.

Секвестр бюджету полягає у пропорційному зниженні бюджетних видатків (на 5–10–15 і. т. д. відсотків) щомісячно за всіма статтями бюджету протягом того періоду, який залишився до кінця фінансового року.

Секвестру не підлягають захищенні статті, склад яких в Україні визначає Верховна Рада.

Схема 2.15. Класифікація видатків державного бюджету

Установи, які перебувають на кошторисному фінансуванні показано на схемі 2.18.

Схема 2.16. Центральні джерела фінансування дефіциту бюджету

Схема 2.17. Структура місцевих джерел фінансування дефіциту бюджету

Схема 2.18. Установи, які перебувають на кошторисному фінансуванні

Міні – лексикон:державні доходи, централізовані доходи, децентралізовані доходи, податки, позики, емісія, власні доходи держави, закріплені доходи, регульовані доходи, відрахування, офіційні трансферти, податкові надходження, неподаткові надходження, плата, відрахування, бюджетне управління, бюджетний баланс.

Державні видатки, самофінансування, бюджетне фінансування, кредитне забезпечення, поточні видатки, видатки розвитку, кошторис витрат, кошторисно-бюджетне фінансування, кошторисний процес, децентралізовані державні видатки, державні капітальні видатки, сисвестр бюджету.

Питання для самоперевірки та контролю:

1. Економічна сутність доходів бюджету і джерела їх формування.

2. Як класифікуються за ознаками державні доходи.

3. Що входить до складу бюджетних трансфертів.

4. Класифікація видатків державного бюджету.

5. Економічна сутність видатків та їх класифікація.

6. Склад і структура доходів і видатків державного бюджету України.

7. Методи бюджетного управління державних видатків.

8. Класифікація видатків державного бюджету.

9. Бюджетний дефіцит, поняття і причини виникнення.

10. Центральні джерела фінансування дефіциту бюджету

11. Охарактеризуйте структуру місцевих джерел фінансування дефіциту бюджету

12. Які установи перебувають на кошторисному фінансуванні.

Навчально-методичні матеріали:

[38] с.98–132; [22] с.145–151; с.197–216; [32] с.57–65; [28] с.43–49; с.56–69; [5]; [6]; [37].