Тема 2. Українська мова в колі інших мов світу

При вивченні теми слід звернути увагу на такі питання:

1. Генеалогічна класифікація мов.

2. Слов’янські мови.

3. Походження назви «Україна»

4. Походження української мови.

5. Основні етапи розвитку української мови.

Методичні рекомендації

Класифікація української мови за генеалогією та типологією вимагає від студентів чіткого орієнтування в історії української мови. Тут необхідним є розуміння понять «індоєвропейська мовна сім’я», «слов’янська група мов», «східнослов’янська підгрупа мов». Слід звернути увагу на розподіл слов’янських мов на західні, східні та південні, а також на склад цих підгруп мов.

Назва території, на якій живе український народ, змінювалася на протязі століть, як і назви інших країн світу. Змінювалася в різні часи і назва нашого народу відповідно до політичного становища України й українського народу. Ці назви в різні часи набирали іншого значення, ширшого або вужчого, загальнотериторіального і загальнонаціонального або, навпаки, провінціального чи племінного. Ці назви були частково місцевого походження, частково приходили в ужиток від сусідів або завойовників і відповідно до цього були власними або накинутими, примусовими.

Мова являє собою складний інформаційний аспект феномена України,
а саме сигнальну систему, яка забезпечує взаєморозуміння між її носіями. Отже, мова є основним засобом згуртування етносу, його розвитку і, зрештою, його самоусвідомлення як нації. Говорячи про українську мову, слід усвідомлювати, що це мова корінного населення України, а також українців, що проживають за її межами. Про поширеність мови свідчить її приналежність до другого десятка найпоширеніших мов світу.

Студентам бажано ознайомитися з головними періодами в історії української мови (за Ю. Шевельовим): ІХ–ХІ ст. (протоукраїнський період), середина XI – кінець XIV ст. (давньоукраїнський), початок XV – середина
XVI ст. (ранньосередньоукраїнський), кінець XVI – початок XVIII ст. (середньоукраїнський період),  XVIII ст. (пізньосередньоукраїнський період),
з кінця XVIII ст. (сучасний період).

Попрацюйте зі словником:

Література

1. Енциклопедія українознавства [Електронний ресурс].– Мюнхен – Нью-Йорк, 1949. – Т. 1 – С. 12–16. – Режим доступу:  http://litopys.org.ua/rizne/nazva_eu.htm).

2.  Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова: Підручник /
М. Г. Зубков. – Х., 2003. – С. 9–12.

3. Історичний розвиток української мови (таблиця) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://litopys.org.ua/rizne/ukrtable.htm

4.  Мацько Л. І. Українська мова: Навч. посіб. / Л. І. Мацько,
О. М. Мацько, О. М. Сидоренко. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2003. – С. 10–14.

5. Сучасна українська літературна мова (культура мовлення і практична стилістика): Консп. лекц. для студ. філол. ф-тів / Упоряд. Т. М. Берест. – Х.: Вид-во НУА, 2004. – С. 7–8.

6. Українська мова: Енциклопедія [Електронний ресурс]. – К.: Укр. енцикл., 2000. – С. 88, 120–121, 205–206, 459–460, 578–579, 659–661. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/ukrmova/um.htm.

Форми звітності

Подання конспекту з теми в робочому зошиті; написання тестових завдань; співбесіда; виступ на занятті за обраною темою.

Тема 3. Поняття літературної мови

При вивченні теми слід звернути увагу на такі питання:

1. Історія української літературної мови

2. Соціальне значення мовної норми.

Методичні рекомендації

Для засвоєння цієї теми студенти мають чітко зрозуміти специфіку співвідношення загальнонародної, літературної мов та мови літератури. Літературна мова є однією з форм національної мови. Усвідомленню специфіки літературної мови сприятиме знання її головних ознак (наддіалектність, унормованість, функціонально-стильова розгалуженість).

Слід звернути увагу на те, що літературна мова в Україні у своєму історичному розвитку пройшла кілька досить виразно відмежованих періодів: давня доба охоплює Х–ХІІІ ст., середня – ХІV–XVIII і нова – XIX–XX ст. Досить кардинальні зміни в типі літературної мови на межах періодів зумовлені змінами в політичній і культурній історії України. При вивченні поняття «літературна мова» студенти мають враховувати, що в Україні роль літературної в різні часи, або й паралельно, виконували старослов’янська (слов’янська, словенська, пізніше – слов’яноруська, слов’яноукраїнська), проста мова, нова українська літературна мова, сучасна українська літературна мова.

Однією з визначальних ознак літературної мови є унормованість, тобто наявність чітких норм – правил уживання мовних засобів. Розмежовуються мовні норми, норми літературної мови та стильові норми. Мовна норма – поняття ширше, ніж літературна норма. Це категорія історична, змінна, зумовлена змінами в самій системі мови, взаємодією української мови з іншими мовами, взаємодією усних і писемних стилів тощо. Процес усталення норми відбиває історію розвитку мови, закономірності її стильової диференціації, тенденції нормалізації й кодифікації. Розрізняють норму безваріантну і варіантну.Початковий період становлення норми мови супроводжується наявністю значної кількості варіантних форм –правописних, орфоепічних, лексичних, граматичних, стилістичних. Порушення літературної норми спричиняються впливом діалектів;сплутуванням слів, що мають близьке звучання, але відмінну семантику;незнанням законів синтаксичної сполучуваності слівтощо. Норма фіксується у словниках, граматиках, довідниках, тобто підлягає кодифікації. Норма мови зазвичай співвідноситься з рівнями мовної структури, але не ототожнюється з ними. Слід розрізняти орфоепічні, орфографічні, словотвірні, лексичні, фразеологічні, граматичні, стилістичні норми. Для розуміння природи літературної мови та літературної норми слід ознайомитися з критеріями встановлення літературної норми: територіальним, або культурно-історичним; загальновизнаними зразками й мовною традицією; відповідністю системі мови; поширеністю відповідного мовного явища тощо.

Література

1.  Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова: Підручник /
М. Г. Зубков. – Х., 2003. – С. 15–18.

2. Плющ Н. Вимовні норми української літературної мови в умовах українсько-російської двомовності / Н. Плющ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vesna.org.ua/txt/konf/derzh2000/36.html

3. Сучасна українська літературна мова (культура мовлення і практична стилістика): Консп. лекц. для студ. філол. ф-тів / Упоряд. Т. М. Берест. – Х.: Вид-во НУА, 2004. – С. 8–10.

4. Українська мова: Енциклопедія [Електронний ресурс]. – К.: Укр. енцикл., 2000. – С. 60–61, 293–294, 593–596. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/ukrmova/um.htm.

5. Шевельов Ю. Літературна мова [Електронний ресурс] / Ю. Шевельов // Енциклопедія українознавства. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/rizne/eu_lit 1.htm

Попрацюйте зі словником:

Форми звітності

Подання конспекту з теми в робочому зошиті; написання тестових завдань; співбесіда; виступ на занятті за обраною темою.