Економічна система капіталізму вільної конкуренції

 Капіталізм віль­ної конкуренції характеризується приватною капіталістичною власністю на речові ресурси, використанням найманої праці та системи ринків чистої конкуренції.

Ознаки капіталізму вільної конкуренції:

1) приватна власність на засоби виробництва;

2) система найманої праці;

3)свобода підприємництва і вибору;

4) ринкова система та вільна конкуренція;

5) важлива роль прибутку;

6) обмежена роль держави в економічних процесах.

Особливою рисою цієї економічної системи є: приватна власність на інвестиційні ресурси; риноквий механізм регулювання макроекономічної діяльності, заснований на вільній конкуренції; наявність великої кількості самостійно діючим покупців та продавців кожного продукту та товару.

Важливою тут є особиста свобода всіх учасників економічної діяльності.

Вирішальною умовою економічного прогресу стала свобода підприємницької діяльності тих, хто мав капітал. Було досягнуто нового рівня розвитку “людського фактору”, головної виробничої сили суспільства.

Фундаментальні завдання економічного розвитку вирішувались через ціни та ринок. Коливання цін, їх більш низький або більш високий рівень слугують індикаторами суспільних потреб.

Підприємці прагнуть отримати все більший доход, економно використовувати природні, трудові та інвестиційні ресурси та максимально широко реалізовувати такий курс, як свої творчі та організаційні здібності у вибраній ними сфері діяльності.

Капіталістичний спосіб виробництва почав зароджуватись в умовах феодалізму і продовжував розвиватися на основі простого товарного виробництва.

У період первісного нагромадження капіталу відбувалось розорення маси дрібних товаровиробників і перетворення їх із самостійних господарів в найманих працівників.

Розвинувшись на базі простого товарного виробництва капіталізм являє собою його вищу ступінь коли товаром стає і робоча сила.

Економічна система монополістичного капіталізму.

Основними економічними ознаками монополістичного капіталізму є процес утворення та панування монополій, злиття банківського монополістичного капіталу з промисловим і утворення фінансового монополістичного капіталу, економічний поділ світу міжнародними монополіями й територіальний поділ світу між великими державами і бороть­ба за його переділ.

Монополістичний капіталізм виникає у процесі діалектично­го заперечення нижчої стадії, внаслідок чого формується склад­ніша економічна система, в якій поєднуються різні типи і форми власності (у т. ч. капіталу), відповідні форми і методи конкурент­ної боротьби, неоднакові механізми регулювання економіки, різні за обсягами ланки організованості і планомірності та ін., тому не може існувати повної монополізації економіки. Водночас до­мінуючими є форми і методи, що виникають на вищій стадії, а тому з'являються нові економічні закони та суперечності. Таки­ми законами є, передусім, породження високим рівнем конку­ренції виробництва монополій у різних сферах економіки (або процес монополізації економіки), зрощування банківського та про­мислового монополістичного капіталу й утворення фінансового монополістичного капіталу.

 67. Робоча сила як товар і джерело додаткової вартості.

Робоча сила - сукупність фізичних і духовних властивостей людини, які вона застосовує в процесі вир-ва споживчих вартостей. Р.с є основним елементом продуктивних сил у будь-якому сусп-ві,але товаром стає лише при капіталізмі. Це зумовлено тим, що робітник розбавлений власності на засоби вир-ва і на засоби існування, але сам він особисто вільний, та є власником своєї Р.с і може розпоряджатися нею.

Як і буь-який інший товар, Р.с має 2 сторони:

y споживчу вар-ть;

y вар-ть.

Вступаючи у відносини найму, людина за гроші відчужує свій товар – робочу силу – на основі його вартості, що становить основу заробітної плати. Споживання цього товару відбувається в процесі виробництва, тому, вартість, створювання робітником завдяки абстрактному характеру своєї праці, зовсім не збігається з вартістю, еквівалент якої він отримує у вигляді платні. В іншому разі підприємцю немає сенсу наймати робітника. Отже, вартість, створена робочою силою, має бути більшою, ніж вартість самої робочої сили. Місячна вартість робочої сили, необхідної для виробництва певних елементів, наприклад, становить 60 тис, а чистий доход – 130 тис. Це означає, що робітник отримав за свою працю не повну вартість продукту, створену ним, а лише певну частину, величина якої в цілому достатня для відтворення працівника як такого. Це додаткова вартість.

Номінальна і реальна заробітна плата. Продукт праці та заробітна плата.

Заробітна плата – це ціна, що виплачується за використання праці. Важливо розрізняти грошову (номінальну) заробітну плату та реальну.

Номінальна заробітна плата – це сума грошей, що одержує працівник за годину, день, місяць. Включає в себе відрахування на соціальне страхування і прибутковий податок.

Реальна заробітна плата виражається в сумі товарів та послуг, які працівник може придбати на свою грошову заробітну плату.

Прожитковий мінімум – це величина доходу, гарантована державою. Він не може перевищувати верхню межу малозабезпеченості, але і не може опускатись за її нижню межу, тобто бути меншим фізіологічного мінімуму. Конкретними формами гарантій можуть бути офіційно визначені мінімальні значення пенсій, заробітної плати, використання різноманітних грошових доплат та інших шляхів допомоги. Прожитковий мінімум даної країни залежить від ряду факторів: стану економіки країни, особливостей соціальної політики держави тощо.

Заробітна плата як економічна категорія та її форми.

Заробітна плата – це ціна, що виплачується за використання праці. Важливо розрізняти грошову (номінальну) заробітну плату та реальну. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, що одержує працівник за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражається в сумі товарів та послуг, які працівник може придбати на свою грошову заробітну плату.

Законодавчо встановлюється мінімальна заробітна плата. Вона становить розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму норму праці.

Заробітна плата за своїм складом неоднорідна, вона включає різні за функціональним значенням складові частини. Співвідношення цін утворює структуру заробітної плати.

Заробітна плата має дві форми: відрядну і почасову. Відрядну форму в основному застосовують, коли рівень механізації виробництва такий, що результат діяльності значною мірою залежить від інтенсивності праці робітників. Комплексна механізація та автоматизація виробництва обумовлюють широке використання почасової форми заробітної плати.

Існує тарифна система оплати, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифну систему оплати праці використовують для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифних сіток.