Г) спосіб міркування, за допомогою якого із загальних висновків суб»єкт приходить до висновку, що носить конкретний характер.

3. З наведених тверджень виділіть те, яке найбільш повно і правильно розкриває суть соціальної філософії:

в) соціальна філософія – це наука, яка вивчає суспільство як цілісну систему крізь призму людини та самоцінності гуманістичних пріорітетів;

4.До сучасних екологічних проблем відноситься:

а) забруднення навколишнього середовища;

г) енергетична криза;

д) зростання народонаселення і проблема забезпечення його харчуванням;

5. До внутрішніх протиріч ідеї прогресу відноситься:

6. Філософія серця започаткована:

д) П.Юркевичем;

7. Чим визначається міра та рівень розвитку культури?

1) Духовною мірою розвитку людини, соціальної групи, суспільства;

8. Що можна вважати основним досягненням німецької класичної філософії?

1) Діалектику;

9. Назвіть представників матеріалізму у філософії Античної Греції:

1) Фалес;

10. Серед названих філософів вкажіть тих, які представляли:

а) емпіризм – Бекон, Локк, Гоббс;

б) раціоналізм – Декарт, Спіноза, Лейбніц.

Білет №30.

Єдність матерії, руху, простору, часу.

Ньютон–існує матерія, простір, час, рух, але між матерією простором і часом немає зв’язку, вони самі по собі. Перший хто встановив зв'язок між ними був Лобачевский. Енщтейн зазначав що із зникненням матерії зникає і простір, і час і рух. М – Т – Р – П.

Су­час­на фі­ло­соф­сь­ка ка­р­ти­на сві­ту має три най­за­га­ль­ні­ші фо­р­ми ру­ху ма­те­рії: 1. Рух в не­ор­га­ні­ч­ній при­ро­ді – це пе­ре­мі­щен­ня у про­с­то­рі; пе­ре­тво­рен­ня еле­ме­н­та­р­них ча­с­ти­нок; 2. Рух у жи­вій при­ро­ді – він вклю­чає в се­бе підклітин­ний рі­вень (ство­рен­ня ДНК та РНК). 3. Рух у со­ці­у­мі, або со­ці­а­ль­на фо­р­ма ру­ху – ця фо­р­ма ру­ху охо­п­лює всю су­ку­п­ність жит­тє­ді­я­ль­но­с­ті лю­дей, яка ос­но­ва­на на су­с­пі­ль­но­му ви­ро­б­ни­ц­т­ві (ма­те­рі­а­ль­но­му та ду­хо­в­но­му). Рух має свої атрибути: він суперечливий, вічний, об’єктивний, абсолютний.

В са­мо­му за­га­ль­но­му ви­гля­ді про­с­тір і час - це уні­вер­са­ль­ні фо­р­ми бут­тя ма­те­рії, без яких не­мо­ж­ли­во зро­зу­мі­ти рух. Про­с­тір - це про­тя­ж­ність існування і стру­к­ту­р­ність речей і явищ в рі­з­но­ма­ні­т­них ма­те­рі­а­ль­них си­с­те­мах. Час - фі­ло­соф­сь­ка ка­те­го­рія, яка ха­ра­к­те­ри­зує три­ва­лість іс­ну­ван­ня всіх об'­єк­тів і по­слі­до­в­ність змі­ни ста­нів. З усіх ві­до­мих фі­ло­со­фії кон­це­п­цій про­с­то­ру і ча­су більш по­ши­ре­ни­ми є дві - аб­со­лю­т­на й від­но­с­на, або як їх ще на­зи­ва­ють суб­ста­н­ці­а­ль­на кон­це­п­ція про­с­то­ру і ча­су та ре­ля­цій­на кон­це­п­ція про­с­то­ру і ча­су. Суб­ста­н­ці­а­ль­на кон­це­п­ція ча­су па­ну­ва­ла в уяв­лен­нях про світ до кі­н­ця XIX сто­літ­тя. Про­с­тір і час іс­ну­ють не­роз­ри­в­но, не іс­нує час без про­с­то­ру і про­с­тір без ча­су.

Методи та форми теоретичного пізнання.

До теоретичних (наукових) методів відноситься аксіоматичний (гіпотетико-дедуктивний) – на основі аксіом приймається гіпотеза, яка потім піддається перевірці. Крім то­го в те­о­ре­ти­ч­но­му пі­знан­ні іс­нує ме­тод об­ме­жу­ван­ня. Об­ме­жен­ням на­зи­ва­єть­ся ро­зу­мо­вий пе­ре­хід від більш за­га­ль­но­го до менш за­га­ль­но­го. В ба­га­тьох на­у­ках ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся ме­тод схо­джен­ня від аб­с­т­ра­к­т­но­го до кон­к­ре­т­но­го. Ме­тод єд­но­с­ті іс­то­ри­ч­но­го і ло­гі­ч­но­го ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся пе­ре­ва­ж­но в га­лу­зях со­ці­а­ль­но­го пі­знан­ня. Іс­то­ри­ч­не - це про­цес ста­но­в­лен­ня об'­єк­та, а та­кож ме­тод від­тво­рен­ня йо­го в пі­знан­ні са­ме та­ким чи­ном, як він ре­а­ль­но фо­р­му­ва­в­ся в ча­сі: з ура­ху­ван­ням мо­ж­ли­вих ви­па­д­ко­во­с­тей, оди­ни­ч­них фа­к­тів і за­га­ль­них те­н­де­н­цій роз­ви­т­ку. Ло­гі­ч­ний ме­тод від­тво­рює іс­то­ри­ч­ний про­цес ли­ше в йо­го за­га­ль­но­му ви­гля­ді. За пе­в­них об­ста­вин та умов за­га­ль­но­ло­гі­ч­ні ме­то­ди пі­знан­ня мо­жуть бу­ти за­ра­хо­ва­ні до те­о­ре­ти­ч­них ме­то­дів пі­знан­ня. Рух від чут­тє­во-­ко­н­к­ре­т­но­го, крізь аб­с­т­ра­к­т­не до кон­к­ре­т­но­го в ми­с­лен­ні (Ге­гель) вклю­чає в се­бе та­кі прин­ци­пи, як ана­ліз та си­н­тез. Су­джен­нями і умо­ви­відами су­б'єкт на­у­ко­во­го до­слі­джен­ня за­йма­єть­ся по­стій­но: во­ни про­ни­зу­ють со­бою усю тка­ни­ну ми­с­ли­те­ль­ної ді­я­ль­но­с­ті. Ва­ж­ли­ви­ми ме­то­да­ми пі­зна­ва­ль­ної ді­я­ль­но­с­ті є ін­ду­к­ція і де­ду­к­ція. Ін­ду­к­ція є про­цес ви­ве­ден­ня за­га­ль­но­го по­ло­жен­ня з ла­н­цю­га ча­с­т­ко­вих (менш за­га­ль­них) тве­р­джень, з оди­ни­ч­них фа­к­тів, а де­ду­к­ція, - на­впа­ки - про­цес роз­мі­р­ко­ву­ван­ня, який йде від за­га­ль­но­го до ча­с­т­ко­во­го (менш за­га­ль­но­го). Роз­рі­з­ня­ють два ви­ди ін­ду­к­ції - по­вну і не­по­в­ну. По­вна ін­ду­к­ція - це ви­від яко­гось за­га­ль­но­го су­джен­ня про всі пред­ме­ти пе­в­но­го кла­су (мно­жи­ни) на ос­но­ві роз­гля­ду ко­ж­но­го еле­ме­н­ту мно­жи­ни. На прак­ти­ці ча­с­ті­ше за­сто­со­ву­ють­ся фо­р­ми не­по­в­ної ін­ду­к­ції, яка пе­ред­ба­чає ви­сно­вок про пе­в­ний клас пред­ме­тів на ос­но­ві пі­знан­ня ли­ше ча­с­ти­ни пред­ме­тів да­но­го кла­су. В на­у­ко­во­му до­слі­джен­ні не­по­в­на ін­ду­к­ція, яка за­сно­ва­на на екс­пе­ри­ме­н­та­ль­них до­слі­джен­нях і вклю­чає в се­бе те­о­ре­ти­ч­не ми­с­лен­ня спро­мо­ж­на да­ва­ти до­сто­ві­р­не за­клю­че­ни­я. Ана­ліз - це роз­кла­дан­ня рі­з­них пред­ме­тів на скла­до­ві еле­ме­н­ти, яке здій­с­ню­ють­ся як в прак­ти­ч­ній так і в те­о­ре­ти­ч­ній ді­я­ль­но­с­ті з ме­тою пі­знан­ня де­яко­го скла­д­но­го ці­ло­го. Си­н­тез – ро­зу­мо­ве об'­єд­нан­ня в єди­не ці­ле роз­чле­но­ва­них та роз­гля­ну­тих ана­лі­зом еле­ме­н­тів. Аб­с­т­ра­гу­ван­ня – це ви­ді­лен­ня ду­м­кою яко­го-­не­будь пред­ме­ту у від­во­лі­кан­ні йо­го зв'я­з­ків з ін­ши­ми пред­ме­та­ми. Іде­а­лі­за­ція - це про­цес утво­рен­ня по­нять, ре­а­ль­ні про­то­ти­пи яких мо­жуть бу­ти вка­за­ні ли­ше з пе­в­ним сте­пе­нем на­бли­жен­ня. При­кла­да­ми по­нять є та­кі ре­зуль­та­ти іде­а­лі­за­ції як то­ч­ка, пря­ма, ко­ло, іде­а­ль­ний газ, аб­со­лю­т­но чо­р­не ті­ло. По­ряд з ци­ми ме­то­да­ми ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся ме­тод на­у­ко­во­го ото­то­ж­нен­ня.

Тест відкритого типу

3.1. Закон – це об’єктивність, те що не залежить від волі і бажання людини, від її свідомості;

3.2. Релятивізм – відносна концепція простору і часу;

3.3. Діалектика абсолютного і відносного в істині полягає в тому, що абсолютність її полягає в тому, що вона остаточно перевіряє істинність теорії. Відносність полягає в тому, що практика доводить правильність теорії тільки за певних умов з певним ступенем точності, тобто правильність цієї теорії, як відносної істини.

3.4. Роль особистості в історії проявляється в

3.5.Вперше з вченням про єдність протилежностей виступив Фалес.

Тести закритого типу.

4.1.Знайдіть помилку: б)поняття «рух» ширше поняття «розвиток»;

4.2. Для кожного з наведених методів у графіА підберіть його тлумачення у графі Б:

1)Спостереження – б) цілеспрямоване сприйняття явищ об»єктивної дійсності, в процесі якого ми отримуємо знання про зовнішні сторони, властивості певних об»єктів;

2)Опис – а) закріплює і передає результати спостережень за допомогою певних знакових засобів;

3)Вимирювання – в) кількісна характеристика об»єкта із застосуванням мови математики;

4)Експеримент – г) активне втручання суб»єкта в процес, що вивчається, з метою отримати про нього як найбільше знань.

4.3. До основних функцій соціальної філософії відносяться:

а) регулятивна; е) виховна;

4.4. Урбанізація – це: г) історичний процес швидкого зростання ролі міст у розвитку суспільства;

4.5. Поняття «ноосфера» було вперше введено: а) В.І.Вернадським;

4.6. До кожного поняття (графа А) підберіть відповідні елементи з графи Б, що його характеризують:

1) Продуктивні сили – в) предмети праці, люди, засоби праці, засоби виробництва;

2) Виробничі відносини – б) власність, обмін, розподіл;

3) Спосіб виробництва – а) продуктивні сили і виробничі відносини;

4.7. Яке на вашу думку, філософське визначення поняття цінність?

5) цінність – це категорія, яка зазначає культурне, суспільне і особисте значення явищ та факторів дійсності;

4.8. Підберіть концепцію з графи Б розроблені філософами, чиї імена названі в графі А: 1) Декарт – д) перший принцип філософії «я мислю отже я існую»;

 2) Бекон – г) емпирічно-дедуктивний метод;

 3) Лейбніц – г`) існувати означає »бути сприйманим»;

 4) Спіноза – в) ідея про субстанцію, як «причина самої себе»;

 5) Локк – а) ідея свідомості як « чистої дошки»;

4.9.Підберіть для понять з графи А близькі за змістом з графи Б:

1) Екзестенціалізм – б) гранична ситуація; г) екзестенція;

2) Неопозитивізм – а) верифікація; д) фальсифікація;

3) Психоаналіз – в) несвідоме; г`) сублімація;

4.10.Вчення про «інтегральний націоналізм» належить:

В) Донцову