Особисті немайнові блага у житловій сфері

Житлові правовідносини можуть мати майновий і немайновий характер. Правові норми, що регулюють майнові та немайнові жит­лові відносини взаємообумовлені та створюють певну систему, що залежно від характеру може змінюватися. Більшість відносин, що регулюються житловим правом, є майновими. Але серед них зустрі­чаються тісно пов'язані з майновими особисті немайнові відносини. Специфіка житлового права полягає в тому, що задоволення потре­би людини у житлі носить нематеріальний характер, його цінність не очевидна, але вона має бути визнаною і нормативно закріпленою. Автори проекту ЖК у ст. 131 помилково ототожнюють житло з то­варом. Якщо людина має лише одне житло, то воно не може висту­пати тільки як матеріальний об'єкт, оскільки воно в першу чергу за­довольняє немайнові потреби особи. Адже людина може створювати матеріальні та нематеріальні блага тільки в тому разі, якщо матиме сприятливі умови для життя у буквальному та фактичному розумін­ні цього слова. Особисті немайнові блага належать кожному, причо­му у більшості — від дня народження. Існування у демократичному суспільстві можливе лише за умови вільного прояву й розвитку осо­бистості.

Конституція України містить великий за обсягом перелік прав і свобод людини, більшість з яких за своїм змістом є особистими. Це, насамперед, право на недоторканність житла. Особисті немайнові блага людини — її життя, честь, гідність, здоров'я, недоторкан­ність -і- проголошені найвищою соціальною цінністю. Це положен­ня узгоджується з міжнародним пактом про громадські та політичні права, за яким ніхто не може безпідставно або незаконно посягати на недоторканність житла. Усі фізичні особи мають однаковий обсяг особистих прав. Ці права не можуть бути у них відібрані чи ними відчужені. Якась особа може бути обмежена у здійсненні особистих

прав лише у випадках, зазначених у самій Конституції. Крім цього, слід пам'ятати, що зазначені у Конституції права не є вичерпними.

Деякі з конституційних прав конкретизуються у Цивільному ко­дексі України. Зокрема, це стосується захисту честі, гідності, діло­вої репутації. Особисте немайнове благо включає і право на ім'я, на місце проживання і навіть на свободу творчості, певні особисті від­носини можуть складатися у зв'язку з користуванням комунальною квартирою і не завжди піддаються правовому регулюванню.

Конституційні особисті права людини знайшли своє відображен­ня у проекті нового Цивільного кодексу. Тому у ЖК слід також кон­кретизувати й розширити їхній зміст відповідно до існуючих потреб суспільства.

У проекті нового Цивільного кодексу особисті немайнові права особи поділено на дві групи: ті, що забезпечують природне існу­вання фізичної особи і ті, що забезпечують її соціальне буття. До першої віднесено право на життя, охорону здоров'я, особисту свободу і недоторканність, сім'ю, місце проживання та безпечне довкілля.

Особистими немайновими правами, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, виступають право на ім'я, гідність, честь і ді­лову репутацію, індивідуальність, на особисте життя та на його та­ємницю, недоторканність житла, інформацію, особисті папери, таєм­ницю кореспонденції та свободу творчості. Неважко помітити, що кожне особисте немайнове право, що визнається таким за новим ЦК, пов'язано безпосередньо з житлом, а не з власністю.

Але у питаннях забезпечення та захисту особистих немайнових прав житлове законодавство повинно відрізнятися від конституцій­ного та цивільного регулювання. Будемо сподіватися, що така скла­дова частина житлових правовідносин, як особисті немайнові відно­сини, пов'язані з майновими, буде конкретизована та закріплена у відповідних нормах нового Житлового кодексу.

Зокрема, введення запровадженої нижче правової норми, забез­печить людині захист особистих немайнових благ, що можуть бути пов'язані з майновими. Якщо у особи більше одного будинку (квар­тири), або обсяг жилої площі, що припадає на одну особу переви­щує 13,65 м² (20 м² + 10 м² загальної площі на одну сім'ю), то це житло може бути товаром. Якщо у особи менше визначеного рівня, то таке житло є особистим немайновим благом і товаром може бути тільки в окремих, визначених законом випадках. (До речі, це можна зробити і нині — внести зміни та доповнення до чинного Житлового кодексу).