Кримінальна відповідальність за злочини у галузі земельних відносин

Низка порушень земельного законодавства через свою суспільну небезпечність утворює склади злочинів. Чинний ККУ передбачає низку «земельно-правових» складів злочинів, які вміщено до розділу VIII кодексу «Злочини проти довкілля»:

«Стаття 239. Забруднення або псування земель

1. Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, - караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 239-1. Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель:

1. Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, - карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

2. Та сама дія, якщо вона вчинена повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або заподіяла матеріальну шкоду у великому розмірі, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом або спричинили загибель людей, масову загибель об’єктів тваринного чи рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

Примітка. У цій статті матеріальна шкода вважається заподіяною у великому розмірі, якщо її розмір у сто або більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 239-2. Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах

1. Незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах - карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

2. Та сама дія, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

Примітка. Особливо великим розміром у цій статті слід розуміти обсяг поверхневого (ґрунтового) шару земель, який становить більше, ніж десять кубічних метрів»

«Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду

1. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загально небезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.»

«Стаття 254. Безгосподарське використання земель.

Безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту, - караються штрафом до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.»

Прочитавши текст, ст. ст. 239-1 та 239-2, якими ККУ було доповнено ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення у сфері довкілля» від 05.11.2009, виникає непереборне бажання дізнатися, що мається на увазі під «заволодінням ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров´я людей» (ст. 239-1) і, найголовніше, навіщо було включено до кодексу ці статті за наявності ст. 254 ЮСУ та статей, що встановлюють відповідальність за злочини проти власності. На жаль, в автора жодних ідей з цього приводу немає. Пояснювальна записка та інші матеріали підготовки951 відповідного законопроекту питання жодним чином не пояснює.

З огляду на численність та суспільну небезпеку земельних правопорушень у вигляді самовільного захоплення земель та самовільного будівництва, на початку 2007 року ці діяння було криміналізовано шляхом доповнення ККУ статтею 197—1:

«Стаття 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво

1. Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, - карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, - карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

3. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, - карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

4. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті, або вчинене особою, раніше судимою за такий саме злочин або злочин, передбачений частиною третьою цієї статті, - карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Примітка. Відповідно до цієї статті шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.»

Проблема. У ст. 197-1 ККУ, а також у ст. 53-1 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Проте у зазначений актах значення цього терміну не розкривається, що, загалом, не дивно - адже, на наш погляд, воно достатньо очевидне: за відсутності відповідного права на використання ділянки її «зайняття» є самовільним. Натомість, у ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок визначається як «будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними» (цікаво, що цей термін у Законі взагалі ніде не вживається, окрім як в самому визначенні). Таке визначення звужує розуміння «самовільного зайняття» і, як слушно зазначає О. В. Лугина, сприяє встановленню практики, за якою використання земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення про її надання, але без правоустановчих документів, не вважається самовільним захопленням.

Приклад. Керівництво ОСК «Турист» зайняло без правовстановлюючих документів земельну ділянку та в подальшому розподілено її під садівництво та будівництво дач між низкою фізичних осіб. Проти голови кооперативу порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 365, ч. З ст. 27, ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 366 ККУ (звільнена від кримінальної відповідальності за амністією). Після цього прокуратурою пред´явлено низку позовів про повернення самовільно зайнятих ділянок.

Із матеріалів справи слідує, що члени кооперативу впорядкували звалище. З огляду на це, суспільна небезпека їх дій у даному конкретному випадку викликає сумнів.

Кримінальна відповідальність за земельні правопорушення може наставати і за іншими статтями ККУ, насамперед, тими, що передбачають відповідальність за злочини у сфері службової діяльності (ст. ст.. 364 «Зловживання владою або службовим становищем», 365 «Перевищення влади або службових повноважень», 366 «Службове підроблення» та ін.).

Приклад. Розпорядженням КМУ від 13.07.2004 № 474-р Ялтинській міській раді погоджено продаж земельних ділянок загальною площею понад 15 га ЗАТ «Ялтинська кіностудія». Водночас зазначені питання на сесії ради не розглядалися, а міський голова в порушення вимог ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» одноособово звернувся до КМУ про погодження продажу землі. За цим фактом прокуратурою міста Ялта порушена кримінальна справа стосовно посадових осіб міськради за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 ККУ. На зазначене розпорядження Генеральною прокуратурою України принесено протест, який задоволено.

За аналогічних підстав задоволено протест на розпорядження КМУ від 23.12.2004 № 953-р щодо погодження Алуштинській міській раді продажу земельної ділянки площею 3,82 гектара іноземній юридичній особі. Стосовно службових осіб місцевого самоврядування міста Алушта, Сімферопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 ККУ.