Поняття етнічності як базова категорія етнології

Слово "етнічний" походить від грецького слова "етнос" (ethnos). що означає "нація" або "раса" і завжди використовувалось для визначення "сторонніх" осіб чи груп (outsiders).

В новітній західній науковій і довідковій літературі є чимало спроб визначити сутність цього терміну. Згідно всесвітньо відомого і найбільш поширеного "Вебстерівського словника", "етнічне - це: (а) те, що стосується спільних фізичних та духовних рис, які мають члени групи, що є наслідком їх спільної спадковості та культурної традиції; (б) те, що має або походить від расових, лінгвістичних чи культурних зв'язків зі специфічною групою (негритянською, ірландською, італійською або іншими етнічними групами)".

Інший всесвітньо відомий "Словник американської спадщини англійської мови" дає таке визначення: "етнічне - це: (1) те, що стосується соціальної групи в середині культурної та соціальної системи, яка домагається або має спеціальний статус на підставі складних, часто варіативних рис включно із релігійними, мовними, спадковими або фізичними особливостями; (2) в більш широкому розумінні особливість релігійної, расової, національної або культурної групи".

У редакційній статті першого номеру журналу "Етнічність", який почав виходити у Нью-Йорку 1974 р. було дано визначення етнічності у вузькому сенсі, яке і досі залишається одним з найбільш вдалих за своєю глибиною і точністю. "Термін "етнічність", - наголошував журнал, - стосується поєднання багатьох рис або компонентів, що належать до природи будь-якої етнічної групи. Таким чином, етнічність - це сукупність спільних цінностей, вірувань, норм, смаків, самосвідомості, усвідомлення спорідненості в групі, спільної групової пам 'яті та лояльності, певних структурних взаємовідносин в середині групи та стремліпня до продовження існування".

Суттєве уточнення у поняття "етнічність" вносить визначення, яке дає американський етносоціолог Вернер Соллорс. На його думку, "етнічність" - це не річ, а процес", процес визначення індивідуальної чи групової ідентичності, розуміння етнічної приналежності, що замінює видимі, конкретні спільноти і який може мобілізувати людей.

Загалом, вважає він, етнічність є не успадкованим від минулого феноменом, а компонентом модернізму, символічною конструкцією, "побудованою на згоді, сучасності та виклику".

На початку 70-х років у працях Д. Белла, Н. Глейзера, Д. Мойнігена, Е. Сміта і багатьох інших західних вчених ця тенденція світового розвитку отримала, на наш погляд, досить влучну назву "етнічного відродження або "етнічного ренесансу".

Мабуть, найбільш коректне і вдале визначення цього процесу дав метр західної етносоціології та етнополітології Ентоні Сміт. За його твердженням, "етнічний ренесанс - це спроби віднайти й зберегти своє етнічне минуле і водночас трансформувати його у дещо сучасне, побудувати новий тип життя на стародавніх підвалинах, створити нову людину, сформувати нове суспільство через відродження старої етнічної ідентичності та зберегти кільця у ланцюгу поколінь". Слід особливо підкреслити, що при цьому йдеться про відродження оновленої етнічності. Ось як тлумачить її добре відомий фахівець з цих проблем, професор Сіракузького університету США Майкл Новак: "Нова етнічність відрізняється від старої етнічності тим, що вона не є племінною, а є голодом на моральний образ, на власну автентичність, на можливість бути собою і не бути такими, як всі інші".

Етнічний ренесанс - це процес відродження етнічних почуттів, накопичення етнічного знання, посилення індивідуальної й групової етнічної самосвідомості та зростання етнічної солідарності Його сутність - пошуки свого етнічного коріння, відродження свого етнічного "Я"і "Ми", утвердження й оновлення своєї етнічної особливості та своєрідності.

Світові й громадянські війни, соціальні революції та міжетнічні конфлікти. Саме вони пробуджують і підносять індивідуальну й групову етнічну самосвідомість і призводять до вибуху націоналізму та етніцизму.

Як свідчить історичний досвід, процес етнічного ренесансу різко посилюється при розпаді імперій, народженні нових держав та формуванні нових націй. Величезний вплив на етнічний ренесанс справляють процеси глобалізації та модернізації, а також поширення т.зв. "масової культури", уніфікації та стандартизації всіх сфер людського життя, що їх супроводжують.

У вітчизняну науку термін "політизація етнічності" було привнесено зовсім недавно - десь наприкінці 80-х років минулого сторіччя, і чіткого розгорнутого визначення він ще не має. Проте, у західній етнополітології вже є кілька спроб аналізу самого процесу політизації етнічності. Найбільш вдалими з них є вже згадувана робота Дж.Ротшильда "Етнополітика: концептуальні рамки", яка, на наш погляд, заслуговує на те, щоб стати настільною книгою кожного етнополітолога та політичного діяча, а також праці Д.Белла , В.Ісаїва, Дж.Келласа, УНьюмена, УПетерсона та деяких інших.

Як же розуміти процес політизації етнічності? Відповідаючи на це запитання. Дж. Ротшильд зокрема слушно зазначав, що політизувати етнічність - це:

1) переконувати людей, що "політика є корисною справою для здоров'я їх культурних цінностей";

2) "стимулювати їх зацікавленість і стурбованість цим зв’язком";

3) "мобілізувати їх, тобто перетворити на самосвідомі етнічні групи";

4) спираючись на ці усвідомлення, стурбованість і групову свідомість, спрямовувати їх поведінку на діяльність на політичній арені".

"Така політизація етнічності, - підкреслює класик західної етнопо-літології, - в кінцевому підсумку може прискорити, загальмувати або взагалі зупинити політичну інтеграцію держав, може легітимізувати або делегітимізувати їх політичні системи та стабілізувати або підірвати їх режими й уряди.

Мобілізація етнічності, під якою розуміється перетворення етнічностей із психологічного, культурного або соціального чинника на політичну силу з метою зміни або зміцнення систем структурної нерівності між етнічними спільнотами.